Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Мотря мовчала, тільки зуби зціпила. Вона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєї матері.
Содержание книги
- Карпо Тим часом прийшов додому й застав уже батька й матір дома. Тільки що він увійшов у двір, батько спитав його:
- Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся.
- Карпо спинився під вербою на греблі. Мотря і собі стала.
- Кайдаш поліз за стіл. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі спустила додолу.
- Кайдашиха ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку.
- Мотря одвернулась до порога й засміялась. З того п р о ш е сміялись по всьому селі і дражнили через те слово кайдашиху пані економшею.
- В четвер ранесенько, тільки що почало на світ благословиться, Кайдашиха прокинулась і збудила невістку.
- Мотря замовкла й кинула ніж на лаву. Ніж задзвенів. Свекруха тільки скоса поглянула й трохи постерегла мотрині норови.
- Кайдашиха замовкла. Їй було сором перед невісткою.
- Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. В хаті стало тихо. Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни.
- Чоловіки посходились у хату й сіли за стіл. Мотря кинулась насипать галушки в миску.
- Кайдашиха прикусила язика, але її розбирала злість.
- Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що їм казать. В хату ввійшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалітись на невістку.
- Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп.
- Чоловіки посходились в хату. Мотря стала насипать борщ. Чоловіки посідали за стіл; сіла й Кайдашиха.
- Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для неї будлі-яку нову одежину. Кайдашиха одрізала для неї нову запаску.
- Настав великий піст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання. На п'ятім тижні пішов на поле навіть удовин плуг. Мотря почала вговорювать Карпа.
- Настало літо. Почались жнива, почалася в полі робота.
- І гадина підвела голову, засичала на всю кайдашеву хату, на все подвір'я.
- Одначе одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, і спахнула.
- Молодиці його не слухали й тягались по хаті з мотовилом, незважаючи на його слова.
- Кайдаш махнув на мотрю мотовилом I зачепив її по руці.
- У Карпа кров почала одходити од очей. Вже перед ним перестав крутиться світ. Biн узяв шапку й вийшов з хати.
- На другий день перед обідом Кайдаш увійшов у хату і уніс двоє нових мотовил.
- Раз Мотря спекла хліб. Хліб не вдався. Вона подала його на стіл до борщу; хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці. На біду й Борщ вийшов Недобрий.
- Мотря мовчала, тільки зуби зціпила. Вона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєї матері.
- Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі.
- Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.
- Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб.
- Дівчина пішла уперед. Лаврін погнав воли за нею. Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї.
- Мелашка йшла стежкою й плуталась між високою смілкою та дзвониками. Її чорноволоса голова з маковим вінком здавалась квіткою між високою травою на окопі, між синіми дзвониками та червоною смілкою.
- Мелашка ввійшла в свою убогу хатину й стовпом стала.
- Лаврін перейшов через греблю й насилу продерся через густі верби та лози, переплетені білими крученими паничами то ожиною.
- Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок. Він поставив їм могорича і вже в згоді з ними вернувся на вулицю.
- Лаврін мовчав, тільки рукою махнув. Його очі дивились у зелену гущавину з яблунь та черешень.
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
— Дайте, мамо, пообідать, — сказала вона Довбишці.
— А чом же ти не, пообідала вдома? — спитала мати.
— В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то од її очей молоко кисне.
— Кажи, дочко, свекрові, щоб вас одрізнив, а то ви колись з свекрухою спалите хату, — сказала Довбишка, насипаючи в миску борщу.
Колотн`еча в Кайдаш`евій х`аті не перестав`ала (ругань в Кайдашовой хате не прекращалась). Кайдаш`иха не говор`ила з М`отрею по три дні (Кайдашиха не говорила с Мотрей по три дня), хоч Мотря вже не см`іла вар`ити соб`і об`ід окр`емо (хотя Мотря уже не смела варить себе обед отдельно). Стар`а Кайдашиха д`уже люб`ила свог`о он`ука (старая Кайдашиха очень любила своего внука), колих`ала йог`о, цілув`ала, п`естила (качала его, целовала, ласкала: „пестовала”). Мотря не дав`ала їй дит`ини й одган`яла ї`ї од кол`иски (Мотря не давала ей ребёнка и отгоняла её от колыбели). Тільк`и вноч`і, тод`і як Мотря сп`ала міцн`им сном (только ночью, тогда когда Мотря спала крепким сном), Кайдашиха встав`ала до дит`ини, забавл`яла, як вон`а пл`акала, та годув`ала ї`ї молок`ом (Кайдашиха вставала к ребёнку, забавляла, если он плакал, да кормила его молоком).
Колотнеча в Кайдашевій хаті не переставала. Кайдашиха не говорила з Мотрею по три дні, хоч Мотря вже не сміла варити собі обід окремо. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука, колихала його, цілувала, пестила. Мотря не давала їй дитини й одганяла її од колиски. Тільки вночі, тоді як Мотря спала міцним сном, Кайдашиха вставала до дитини, забавляла, як вона плакала, та годувала її молоком.
Кайдаш поб`ачив, що спр`авді тр`еба одрізн`ити діт`ей (Кайдаш увидел, что и в самом деле нужно отделить детей). Він бо`явся Карп`а (он боялся Карпа). Карп`о, поб`ивши б`атька (Карп, побив отца), заб`ув про те і нітр`ішки не жалкув`ав (забыл об этом и нисколько не жалел), нен`аче він поб`ив як`ого-н`ебудь п`арубка в ш`инку (будто он побил какого-нибудь парня в корчме).
У Кайдаш`а в пов`ітці леж`ало чим`ало дер`евні (У Кайдаша в сарае лежало много дерева; “дер`евня” — дерево для строительства). Кайдаш прикуп`ив тр`охи кол`одок, щоб пост`авить Карп`ові х`ату ч`ерез с`іни (Кайдаш подкупил немного колод, чтоб поставить Карпу хату через сени). Т`ільки почал`ася надв`орі весн`а, він закоп`ав сл`упи (лишь началась на улице весна, он закопал опоры; “ слуп ” — опора каркаса). Мотря пос`іяла на т`ому м`ісці пшен`ицю (Мотря посеяла на том месте пшеницу). Пшен`иця зійшл`а, то був знак, що м`ісце для х`ати бул`о ч`исте (пшеница взошла, то был знак, что место для хаты было чистым).
Кайдаш побачив, що справді треба одрізнити дітей. Він боявся Карпа. Карпо, побивши батька, забув про те і нітрішки не жалкував, неначе він побив якого-небудь парубка в шинку.
У Кайдаша в повітці лежало чимало деревні. Кайдаш прикупив трохи колодок, щоб поставить Карпові хату через сіни. Тільки почалася надворі весна, він закопав слупи. Мотря посіяла на тому місці пшеницю. Пшениця зійшла, то був знак, що місце для хати було чисте.
Кайдаш з Карпом зак`идав ст`іни (Кайдаш с Карпом поставил стены), вшив покр`івлю (покрыл крышу; “ вшив ` ати ” — покрывать соломой, тростником и т.п.), а Мотря валькув`ала ст`іни (а Мотря заполняла = замазывала стены; “ валькув ` ати ” — заполнять стены с помошью глины и соломы). Стар`а Кайдаш`иха не покл`ала сво`їми рук`ами ні одн`ого вальк`а гл`ини (старая Кайдашиха не положила своими ни одно го куска глины; “валь`ок” — кучка глины, смешанной с соломой для заполнения стен).
Наст`ало л`іто (наступило лето). Х`ату освят`или (хату освятили). Карп`о й Мотря перейшл`и у сво`ю х`ату (Карп и Мотря перешли в свою хату). Мотря в`имазала ч`исто х`ату і т`ільки полов`ину сін`ей (Мотря выбелила чисто хату и только половину сеней), нен`аче мотузк`ом одм`іряла (будто верёвкой отмеряла). Вон`а м`азала с`іни та все г`олосно спів`ала (она белила сени да всё громко пела):
|