Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 13. Організаційно- технічний розвиток
План 1.Завдання та зміст плану організаційного і технічного 2. Планування інвестицій та визначення прибутковості 3. Джерела фінансування організаційно - технічного розвитку підприємства. Завдання та зміст плану організаційного і технічного Однією з головних умов успішного функціонування будь-якого підприємства в умовах конкурентного ринку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу (НТП), тобто його матеріалізація у новітні види продукції, сучасні методи організації виробництва і менеджменту, застосування нової техніки та технологій. З метою інтенсифікації використання матеріально-технічних і трудових ресурсів, постійного підвищення технічного рівня виробництва, оновлення продукції та забезпечення її конкурентиоздатності на ринку, на підприємствах розробляють систему планів науково-технічного розвитку та планів удосконалення організації виробництва і управління. Система планів науково-технічного розвитку та планів удосконалення організації виробництва і управління складається з таких розділів (планів).
Вихідними даними для розробки планів науково-технічного розвитку підприємства є: - маркетингові дослідження на ринку товарів і послуг; державні - замовлення і господарські угоди на продукцію, що випускається; - результати завершених науково-технічних робіт та інформація про досягнення науково-технічного прогресу у світі;
- відгуки споживачів та аналіз якості продукції, що випускається; - ліцензії, патенти, пропозиції раціоналізаторів та винахідників; - інформація про диспропорції виробничих потужностей, результати атестації робочих місць та аналізу організації виробництва, праці і управління; - пропозиції виробничих підрозділів, філій, дочірніх підприємств, функціональних служб, робітників і службовців. Розроблення планів науково-технічного розвитку проводиться, як правило, у два етапи. На першому етапі детально аналізується існуючий організаційно-технічний рівень виробництва і продукції, що випускається, проводиться збір пропозицій від підрозділів і робітників підприємства щодо удосконалення техніки, технологій виготовлення продукції, організації її виробництва. На другому етапі результати проведеного аналізу та зібрані пропозиції техніко-скономічно обґрунтовуються, визначається економічна ефективність заходів, призначених до включення у план, джерела фінансування та виконавці. Розроблені таким чином проекти планів погоджуються з трудовим колективом підприємства і після доопрацювання затверджуються органами управління підприємством. Для планування технічного та організаційного розвитку підприємства важливе значення має оцінка досягнутого рівня організації виробництва та продукції, яка випускається. Оцінка здійснюється на основі системи показників, які в комплексі характеризують продукцію, обладнання, технологію, технічну та енергетичну оснащеність праці, механізацію й автоматизацію, організацію виробництва і праці, управління підприємством. Організаційно-технічний рівень продукції знаходить своє відображення у техніко-експлуатаційних показниках якості та конкурентоспроможності, яку в загальному вигляді можна подати формулою: ^ КС = якість + оцінка - обслуговування Технічний рівень обладнання характеризується такими показниками: - питома вага сучасного (прогресивного) обладнання у загальній кількості:
де qn- кількість прогресивного обладнання за технологічними групами;
q- загальна кількість обладнання за групами в цілому.
, (13.2) де т - кількість груп обладнання з однаковим віком; qi - кількість обладнання в і-й віковій групі; ti - вік обладнання і-ї групи. Під час аналізу, поряд з середнім віком обладнання, є доцільним застосування показника питомої ваги обладнання певного віку у загальній кількості: до 5 років, від 5 до 10 і т.д. Рівень технології, що використовується, характеризують такою системою показників. - Питома вага прогресивних технологічних процесів: , (13.3) де Qпт обсяг продукції, що виготовляється за допомогою прогресивних технологічних процесів; Q - загальний обсяг продукції, що виготовляється. - Коефіцієнт технологічної оснащеності: , (13.4) де, qос - кількість одиниць спеціальної оснастки, що застосовується для виготовлення оригінальних виробів; N во - загальна кількість оригінальних виробів. Рівень технічної оснащеності, механізації та автоматизації праці характеризують показники:
де Во6 - середньорічна вартість машин і обладнання; Чзч - чисельність робітників, зайнятих у найбільшій зміні. - Коефіцієнт механізації виробництва: , (13.6) де Qм обсяг продукції, що виготовляється механізованим та автоматизованим способом Q - загальний обсяг продукції, що виготовляється. - Коефіцієнт механізації праці: , (13.7) де Чм - чисельність робітників, зайнятих на механізованих роботах; Ч- загальна чисельність робітників.
Планування інвестицій можна віднести до найважливіших завдань в економічній діяльності підприємства. Від цього залежить не тільки частка підприємства на ринку (його конкурентоспроможність і здатність до виживання у конкретних умовах), а іноді й напрям розвитку економіки країни. Якправило, процес планування фінансових вкладень у розвиток ноу-хау відбувається в два етапи. Перший - це інвестиційний аналіз, в процесі якого приймається рішення щодо доцільності чи недоцільності здійснення фінансування того чи іншого інноваційного проекту шляхом визначення їх економічної ефективності. На другому етапі проводиться фінансовий аналіз проекту, який повинен змоделювати й оцінити поведінку проекту в процесі його реалізації. Ефективність реальних інвестицій (інвестиційних проектів) з коротким інвестиційним циклом можна визначити, використовуючи метод так званих приведених витрат без урахування чинника часу. Приведені витрати являють собою суму поточних витрат на виробництво (собівартість) одиниці продукції і питомих капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності в часі відповідно до нормативного коефіцієнта ефективності капітальних витрат: Нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень розраховується залежно від галузі народного господарства, характеру інвестицій і приймає значення в межах 0,08 - 0,25, В Україні набули поширення розрахунки коефіцієнта ефективності як такого, який приймається інвестором як норма доходу на капітал і дорівнює різниці між ставкою по банківських депозитах та рівнем інфляції.
Найкращим (економічно вигідним) вважається варіант інвестування з найменшими приведеними витратами. Річний економічний ефект від здійснення окремого організаційно-технічного заходу, що зумовлює зниження собівартості продукції, можна розрахувати за формулою:
П- додатковий прибуток від реалізації одиниці продукції внаслідок зменшення її собівартості; Кд - додаткові питомі капітальні вкладення; N - річний обсяг продукції у натуральному виразі. Для визначення ефективності впровадження декількох інвестиційних рішень з метою вибору найкращого з них, доцільно використовувати ланцюговий метод (метод попарного порівняння):
де Ер - розрахунковий коефіцієнт ефективності додаткових капіталовкладень; Сі, С і+1 - собівартість продукції за двома варіантами; Кі, Кі+1 - капітальні вкладення за двома варіантами. Більш капіталомісткий варіант інвестиційного рішення буде економічно ефективним, якщо Ер > Ен. При розгляді питань планування впровадження нових та удосконалення існуючих технологічних процесів постає питання вибору опти-мальності застосування того чи іншого варіанту. Постановка цього завдання та методика його розрахунку аналогічна варіанту інвестування - більш ефективним вважається той варіант, технологічна собівартість якого є мінімальною, а річний економічний ефект - максимальний. При розрахунку ефективності інвестицій у довгостроковому періоді необхідною умовою є врахування можливого знецінення сьогоднішніх інвестицій у майбутньому, тобто обов'язкове приведення загальних величин капіталу і грошових потоків до теперішньої чи майбутньої вартості шляхом дисконтування - методу порівняння вартості грошей різних періодів: Гм=Гс(1+Е)t де Г м- майбутня вартість грошей на кінець періоду t. Гс - теперішня вартість майбутніх грошей; Е - постійна норма дисконту, що дорівнює прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал (як правило, враховується рівень інфляції та інвестиційного ризику, відсоткова ставка по банківських депозитах).
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 32; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.172.217 (0.021 с.) |