Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Виробнича потужність підприємства і фактори, які її визначають.
План виробництва продукції не може бути затвердженим, якщо він не узгоджений з розрахунками виробничої потужності підприємства.річний випуск продукції в номенклатурі та кількісних співвідношенннях, встановлених планом, який досягається при повному використанні виробничого обладнання і площ на основі застосування прогресивної технології, раціональної організації праці та виробництва. Виробнича потужність підприємства визначає рівень виробництва продукції, товарів та послуг, міру отримання обсягу випуску або верхню межу продаж продукції. В кінцевому рахунку, виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти власну продукцію протягом визначеного періоду робочого часу. Верхня її межа обумовити наявністю виробничих площ, технологічного обладнання, трудових ресурсів, матеріалу та капіталу. Процес формування та використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів, які можуть бути поділені на дві групи: фиктори, що впливають на розширення фронту роботи; фактори, які впливають на підвищення продуктивності устаткування та робочих місць. Розширення фронту роботи залежить, насамперед, від кількості обладнання та виробничих площ. Устаткування й робочі місця необхідно планувати так, щоб їх структура відповідала структурі машино-місткості (трудомісткості) виробів і не погіршувала співвідношення між виробничими потужностями дільниць та цехів підприємства. Фактори підвищення продуктивності устаткування пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування, удосконаленням технології, якістю предметів праці та кваліфікацією працівників. Вплив зазначених факторів знаходить своє відображення у величині трудомісткості (машиномісткості) продукції. До важливих економічних ресурсів, які широко використовуються вї процесі виробництва продукції, виконанні робіт та наданні послуг, відносять, в першу чергу, засоби виробництва та предмети праці. Як відомо, на підприємстві величина цих виробничих ресурсів обмежується багатьма факторами та показниками. Відповідно, планування виробничої програми повинно базуватись на повному використанні всіх видів ресурсів підприємства, головними з яких є технологічне обладнання та матеріали, що застосовуються. Повне їх використання означає відповідність запланованої виробничої програми підприємства або підрозділу його виробничій потужності.
Правильне планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, айв стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. В ринкових умовах виробнича потужність за своєю суттю визначає річний обсяг пропозицій підприємства, що враховує наявність та використання ресурсів, рівень та зміну діючих цін та інші фактори. Виробнича потужність та пропозиція характеризують існуючу на підприємстві технологію та організацію виробництва, склад та кваліфікацію персоналу, а також динаміку їх зростання та перспективи розвитку. Являючись величиною динамічного, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничою програмою, або, інакше кажучи, необхідно досягти рівноваги між попитом та пропозицією на продукцію та послуги. Цієї вимоги слід дотримуватись при плануванні виробничої потужності підприємства або його підрозділів. При перевищенні попиту над пропозицією необхідно в проектах планувати відповідний приріст виробничої потужності. Виробнича потужність - динамічний показник, що змінюється під впливом науково-технічного прогресу, росту кваліфікації кадрів, удосконалення організації виробництва та інших факторів. На його величину безпосередньо впливає надходження і вибуття виробничого обладнання протягом року. Тому, щорічно доцільно складати "баланс виробничих потужностей та їх використання". Для цього визначається вхідна виробнича потужність на початок планового періоду (Пвх), далі підраховується її збільшення за рахунок введення додаткових потужностей (Пвв) чи вибуття (Мвб). В результаті підраховується вихідна потужність (Мвих) на кінець року і середньорічна (Мср):
У промисловості розрахунок потужності проводиться по випуску конкретних видів продукції, а узагальнюючий показник визначається по загальному випуску продукції в порівняльних цінах: (7.3) де М- виробнича потужність, тис. грн,; Ц„і - порівняльна оптова ціна, приймається, як правило, за станом на 1.01. планового року; Хітах - максимально можливий випуск /-го виду продукції; п - кількість номенклатурних позицій у плані виробництва. Виробнича потужність у натуральних або умовно-натуральних вимірниках визначається, у загальному вигляді, як співвідношення наявного фонду робочого часу (Ф) до трудомісткості одиниці продукції (t): (7.4) Первинними ланками для розрахунку виробничої потужності служать, частіше всього, групи взаємозамінного обладнання, а в масовому виробництві - поточні лінії або спеціалізовані робочі місця. При цьому, виробнича потужність групи обладнання визначається за формулою: , (7.5) де Фефі- ефективний річний фонд часу одиниці і-го виду обладнання, який розраховується, виходячи із затвердженого режиму роботи й норм часу на ремонт і технологічні зупинки; Сі - кількість одиниць обладнання; Іпрі - прогресивна трудомісткість обробки виробів на і-му обладнанні, яка визначається шляхом коригування діючих норм на прогресивний коефіцієнт їх виконання, який, в свою чергу, статистично розраховується як середньозважена величина виконання норм базового року. Якщо на дільниці проходять обробку однотипні вироби, то розрахунок виконується по типовому виробу-представнику і потужність буде виражена обсягом випуску виробу-представника. У багатономенклатурному, одиничному або дрібносерійному виробництві при розрахунку потужності наявний фонд часу групи обладнання співвідноситься з прогресивною трудомісткістю виконання виробничої програми по цій групі обладнання і виробничу потужність, у цьому випадку, вимірюють в одиницях програми (або у %): У слабомеханізованих та більшості складальних цехів і дільниць виробнича потужність визначається за виробничою площею: Виробнича потужність виробничих підрозділів (наступних ланок) визначається за потужністю провідної ланки (підрозділу) попереднього ступеня: дільниці - за потужністю провідної групи обладнання; цеху - за потужністю провідної дільниці; підприємства - за потужністю провідного цеху. Під провідною розуміють ланку, на якій виконуються основні технологічні процеси й операції по виготовленню продукції та чоссреджс-на значна частина основних фондів і трудовитрат. Розрахунок виробничої потужності служить для обгрунтування виробничої програми, виявлення та мобілізації резервів і вузьких місць виробництва. Ті підрозділи, потужність яких менша потужності пронідпого підрозділу, називають „вузькими місцями”. При їх наявності необхідно розробляти комплекс організаційно-технічних заходів по їх розшивці: модернізація і заміна обладнання; удосконалення технології іі інтенсифікація режимів роботи; наукова організація праці з одночасним зазначенням заходів по використанню резервів пропускної здатності обладнання.
Для визначення міри відхилень потужностей виробничих підрозділів підприємства та ліквідації диспропорцій між ними, перед усім, необхідно здійснити оцінку рівня використання виробничих потужностей, яка відіграє провідну роль в системі управління виробничою діяльністю підприємства, на основі таких показників: - коефіцієнт використання проектної потужності: , (7.6) де Qф - фактичний випуск продукції; Ппр - проектна потужність. - коефіцієнт використання виробничої потужності, яка може значно відрізнятись від проектної: , (7.7) де Qпл, Qф - плановий і фактичний відповідно випуски продукції. - група показників, які характеризують рівень використання обладнання, зокрема:
б) коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання: , (7.9)
Fд - час можливого використання обладнання (режимний, плановий чи дійсний фонд часу), год. в) коефіцієнт інтенсивного використання обладнання: , (7.10) де t техн - технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції; tфакт -фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції. Різниця між виробничою потужністю підприємстві і обсягами випуску продукції складає резерви подальшого зростання виробництва. Цей показник, а також диспропорції між окремими ланками виробництва, які потребують усунення, покладаються в основу планування технічного розвитку й удосконалення організації виробництва.
22. Покропивний Б. Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ,2000.- 526 с. 1. Ильин А. И. Планирование на предприятии: Учеб. посоие. В 2 ч. – Мн.: ООО “Новое знание”, 2000. – 312 с. - Ч. I гл.2,3,5,7; Ч. II гл.1 – 8. 2. Самочкин В.Н., Пронин Ю.Б., Логачева Е.М. и др. Гибкое развитие предприятия: эффективность и бюджетирование. – М.: Дело, 2000. – 352с. 3. Планування і контроль на підприємстві: Навч. посіб./ за ред.. М.О. Данилюка – Львів: „Магнолія” 2006”, 2009.-531с. 4. Д.Хан планирование и контроль: концепция контролинга /Под ред. А.А. Турчака.- М.: «Финансы и статистика», 1997.
План 1. Потреба підприємства у трудових ресурсах та його планування. 2. Планування продуктивності праці. Обчислення показників продунтивності. 3. Оплата праці. Показники плану оплати праці. 4. Матеріальне стимулювання праиівників підприємства. Потреба підприємства у трудових ресурсах знаходить своє відображення у плані по праці і кадрах, який складається з трьох розділів:
- визначення чисельності працюючих;
В умовах ринкової економіки інтенсифікація виробництва вимагає, щоб збільшення обсягів випуску продукції здійснювалось при незмінній або зменшуваній чисельності працюючих. Загальна чисельність працівників підприємства планується і розраховується окремо по промислово-виробничому персоналу (ПВП) і непромисловому персоналу. При розробці довгострокових планів чисельність ПВП визначається укрупненим методом, виходячи із запланованих обсягів виробництва і темпів зростання продуктивності праці, за формулою: , (8.1) де Чпп, Чб - планова та базова чисельність промислово-виробничого персоналу; Іq - індекс зростання обсягів виробництва; Іпп - індекс запланованого зростання продуктивності праці. При розробці річних планів здійснюється диференційований розрахунок чисельності працюючих за категоріями в розрізі структурних підрозділів:
Явочною – є чисельність працюючих, які фактично вийшли на роботу. Співвідношення між списковою та явочною чисельністю визначається коефіцієнтом спискового складу (Ксс):
1. За трудомісткістю виробничої програми
де Т - трудомісткість виробничої програми, н-год; Квн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку по підприємству; Фд - дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника (год.), який визначається на основі балансу робочого часу за формулою:
де Фк - календарний фонд часу, дн.; ВС - вихідні та святкові дні; ПН- планові невиходи на роботу (відпустки, по хворобі, виконання державних громадських обов'язків тощо), дн.; h - середня тривалість робочої зміни, год. 2. За нормами обслуговування: , (8.4)
n — кількість змін роботи устаткування; Н0 - норма обслуговування на одного робітника, од.; Ксс - коефіцієнт спискового складу. Планова чисельність допоміжних робітників (Чдоп) визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені норми виробітку чи норми обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, то чисельність допоміжних робітників обчислюється за кількістю робочих місць та режиму роботи підприємства (крановщики, електрокарники).
Планова чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) встановлюється за нормами обслуговування (прибиральники) або кількості робочих місць (ліфтери, гардеробники). Чисельність працівників охорони планується за кількістю постів охорони та режиму роботи об'єкту. Розрахунок чисельності керівників і спеціалістів залежить від масштабів і типу виробництва, характеристики продукції, застосовуваної техніки і технологій, рівня наукової організації праці та багатьох інших факторів. У загальному вигляді, промислові підприємства при розрахунку чисельності керівників і спеціалістів керуються нормативами чисельності по відповідних категоріях, що розраховуються науково-дослідними інститутами (НДІ), та нормативами праці по галузевій приналежності. Планування чисельності учнів проводиться з урахуванням кількості вибуваючих робітників; потреби у професіях, яка виникає; кількості кваліфікованих робітників, що надійде із закладів професійно-технічної освіти та інших джерел. Та частина додаткової потреби у кадрах, що не може бути забезпечена за рахунок прийому робітників, і складатиме потребу підприємства в учнях. Завершується планування чисельності працюючих розробкою заходів по підготовці кадрів і підвищенню їх кваліфікації, як на підприємстві, так і поза ним. Планування продуктивності праці. Обчислення показників продуктивності Продуктивність праці - це показник, що характеризує ефективність праці і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу. Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого розрахунку та пофакторним методом. Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції (послуг) у вартісному виразі на планову чисельність промислово-виробничого персоналу. Пофакторний метод передбачає розрахунок зростання продуктивності праці за рахунок економії чисельності працівників під впливом різних факторів і здійснюється таким чином. 1. Визначасться вихідна чисельність працюючих (Чвих)на плановий період при збереженні базового виробітку:
Кq - коефіцієнт зростання обсягів виробництва у плановому періоді. 2. Розраховується зміна вихідної чисельності () в результаті дії кожного фактора. Відповідно загальна величина її зменшення () дорівнює зміні вихідної чисельності () Тоді, зростання продуктивності праці в плановому періоді під дією окремих факторів
Недоліком першого методу є те, що загальне зростання продуктивності праці розглядається у відриві від зумовлюючих його причин. Недоліком другого - штучне відокремлення факторів один від одного, які в реальних умовах знаходяться у тісному взаємозв'язку. Тому, обидва методи доповнюють один одного та існують в раціональному співвідношенні. При розробці перспективних планів провідна роль належить пофакторному методу розрахунку продуктивності праці, річних планів - методу прямого рахунку. Оплата праці. Показники плану оплати праці У процесі складання плану по праці необхідно узгодити розмір засобів на оплату праці у плановому періоді з запланованими результатами діяльності підприємства, виходячи з трудомісткості виробничої програми і запланованої чисельності працюючих. Плановим фондом оплати праці називають суму коштів, яка необхідна підприємству для оплати праці працівників у плановому періоді (ФОП). На підприємствах фонд оплати праці розраховуються по всіх категоріях працівників для всіх підрозділів і зводиться у річний (місячний) фонд оплати праці підприємства. Розрахунки фонду оплати праці ґрунтуються на підставі законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють питання оплати праці в Україні. Серед них найголовнішими є:
Для розрахунків фонду оплати праці застосовують, в основному, два методи: укрупнений (по нормативах) і прямого розрахунку (диференційований), Суть нормативного методу полягає в тому, що фонд оплати праці на плановий період (ФОПпл) утворюється з двох частин: базового фонду оплати праці (ФОПб) і суми його збільшення або зменшення ( ФОП), який визначається за нормативом збільшення за кожен відсоток зростання (зменшення) обсягів виробництва продукції, за формулою: , (8.6) де, НФОП - норматив зростання ФОП при збільшенні обсягів виробництва на 1 %; ТП - абсолютне зростання обсягів виробництва; ТПб - фактичний обсяг виробництва у базовому році. Крім цього, планова потреба підприємства в коштах на оплату праці може визначатись і за середнім рівнем заробітної плати (ЗПсер)за різні періоди часу (середньогодинний, середньоденний, середньомісячний) виходячи із відповідного фонду оплати праці (ФОПі-ФОПгод, ФОПдн, ФОПм), який визначається за формулою:
Фд - дійсний фонд робочого часу одного робітника. Диференційоване планування ФОП проводиться по списковому і несписковому, промислово-виробничому і не промисловому персоналу всіх структурних підрозділів, а також по категоріях, професіях, посадах і кваліфікаціях. Заробітна плата, що виплачується робітникам по розцінках за виконані роботи і відпрацьований час, складає фонд оплати праці по тарифу. Доплати, безпосередньо пов'язані з виконанням виробничих завдань, наприклад, премії за перевиконання виробничих завдань, надбавки за керівництво бригадою, за навчання учнів разом з тарифним фондом складають фонд годинної оплати праці. Денний фонд оплати праці включає годинний фонд і доплати за невикористаний час в межах робочого дня (доплати за роботу в позаурочний час, підліткам та учням за скорочений робочий день тощо). Місячний або річний, складається з денного фонду і доплат, встановлених законодавством за невідпрацьовані дні або зміни (оплата чергових і додаткових відпусток, невиходів, пов'язаних з виконанням державних обов'язків, по навчанню тощо). Фонд відрядної оплати праці основних і допоміжних робітників може бути розрахований за відрядними розцінками та за кількістю чи трудомісткістю виробів. Планування фонду оплати праці керівників і спеціалістів здійснюється виходячи з їх планової чисельності, посадових окладів і доплат відповідно до планового фонду робочого часу. Фонд оплати непромислового персоналу визначається аналогічно розрахунку фонду для керівників і спеціалістів по кожному виду діяльності та умов оплати праці. Фонд заробітної плати неспискового складу призначений для оплати роботи, яка не може бути виконана штатними працівниками і розраховується виходячи із особливостей характеру виконуваної роботи та умов її оплати. Сума фондів оплати праці по всіх категоріях працівників, розрахована прямим методом, не повинна перебільшувати планового фонду оплати праці, розрахованого виходячи із планових обсягів виробництва продукції і затвердженого нормативу утворення ФОП. У розрахунках собівартості продукції та в деяких інших випадках широко застосовується поділ заробітної плати основних робітників на пряму (по тарифу з премією) та на доплати і надбавки. Після розрахунку річного фонду оплати праці доцільним є розрахунок планового відсотку цих доплат і надбавок відповідно до прямої заробітної плати, що є джерелом інформації для поглибленого аналізу використання коштів на оплату праці.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 49; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.112.203 (0.069 с.) |