Щонайменше 432 людей. У секретному циркулярі дпу (правонаступник чк) до переліку

Ворожих груп і організацій в Україні увійшло близько 20 категорій населення – всі хто був

Вище пролетарського походження. Також одним із чинників, що призвели до вибуху

Кронштадського повстання у березні 1921 р., було те, що близько 10 тис. новобранців з

України, Кубані й Дону було призвано на Балтійський флот. Лідерами збройного виступу були

Українці: Петриченко, Яковенко, Ярчук. Повстання проходило під антибільшовицькими

Гаслами. Вірні режиму війська жорстоко його придушили. Без суду і слідства було знищено 15

Тис. повстанців Кронштадта.

Очевидно, що з перших років окупації російська більшовицька влада проводила

Жорстокий терор проти українського населення. У той же час у країні вводилася політика

Спецпайків для партійних, профспілкових і радянських працівників. І хоч лютував голод,

Проводилися масові репресії, населення зазнавало нестатків і злиднів багато хто з

Представників влади сприймав як належне своє переважне, першочергове право на

Спецпостачання, санітарно-курортне лікування, медичне обслуговування, проїзд у вагонах

Міжнародного класу і т.ін. Тобто, почав складатися привілейований клан партійно-

Номенклатурних діячів, які безроздільно, за допомогою каральних органів, почали управляти

Державою.

Штучно вибудувана політика надзвичайних заходів не знайшла в своїх межах місця для

Існування не лише класу буржуазії як організатора виробництва, але й широким верствам

Інтелігенції з їх прихильністю до загальнолюдських норм моралі і культурних здобутків.

“Воєнно-комуністична” система вступила в суперечність з економічними інтересами селянства,

У наскрізь деформованому суспільстві під загрозою повної декласації опинився й робітничий

Клас. З “воєнним комунізмом” виросла низка негативних явищ, які наклали відбиток на всю

Подальшу історію українського народу: це абсолютизація ролі держави (її апарату), з приматом

Її інтересів над інтересами класів, соціальних груп та індивідів; нехтування економічними

Законами розвитку, підміна їх декретивним адмініструванням, згортанням інститутів

Демократії, бюрократизацією партійного і радянського апаратів; розгляд розвитку суспільства

Через призму класової боротьби; застосування всіляких методів примусу і т.ін. Все це було

Глибоко чужим і ненависним українському селянину, робітникові й інтелігентові.

Велика хвиля незадоволення, що набрала форм збройних заколотів, масових робітничих

Страйків, чисельних селянських повстань, налякала правлячу компартійну верхівку.

Більшовики змушені були піти на поступки, насамперед у розвитку економіки, та розробити

Т.зв. нову економічну політику /неп/. Декретом ВУЦВК від 27 березня 1921 р. продрозвертку

Було замінено продподатком, який визначався напередодні посівної й був удвічі меншим, ніж

Розмір продрозвертки, передбаченої на 1921 р. Головною рисою непу стала спроба

Умиротворити селянство і спонукати його до збільшення виробництва. Замість реквізиції зерна

Уряд обклав селян поміркованим податком, після сплати якого вони могли продати надлишки

- 168 -

Сільськогосподарської продукції по ринкових цінах. Бідняки взагалі не сплачували податку.

Політика створення колективних господарств також була відмінена. Дрібних товаровиробників

Заохочували до створення кооперативів, до оренди землі та можливістю використовувати

Найманих робітників.

Нова економічна політика передбачала децентралізацію управління промисловістю,

Дрібні та середні підприємства поверталися попереднім власникам, підприємства могли

об`єднуватися в трести, відмінено обов`язкову трудову повинність. Створювалися умови для

Формування ринку робочої сили, дозволялося залучення іноземного капіталу до участі у