Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Лікарська тактика при розвитку побічних реакцій противірусного лікування
1. Депресія: емоційна підтримка і психотерапія, призначення антидепре-санта із групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну циталопрама (лікування бажано проводити після консультації психіатра). При важкій депресії і появі суїцидних думок лікування противірусними препаратами потрібно зупинити. 2. Безсоння: прийом рибавірипу ввечері, але не на ніч, призначення трициклічних антидепресантів (амітриптилін тощо). 3. Астенічний синдром: зміна стилю життя, фізична активність, збільшення об'єму випитої рідини. 4. Головний біль: збільшення прийому рідини, лікування анемії. 5. Шкірний свербіж і висипка: місцеве використання кортикостероїдних мазів, прийом антигістамінних препаратів. 6. Алопеція: бесіда з хворим про оборотність цього стану, психологічна підтримка. 7. Анорексія: збагачені харчові суміші, можливий прийом домперидону. 8. Міалгії: прийом НПЗП, якщо до них не має протипоказань. 9. Нейтропенія: при зниженні числа нейтрофілів менше 0,75-109/л розглядається питання про зниження дози інтерферона в 2 рази; у хворих з абсолютним числом нейтрофілів менше 0,5-109/л лікування необхідно призупинити до тих пір, поки абсолютне число нейтрофілів не перевищить 1,0-109/л 10. Анемія: дозу рибавірину зменшують до 600-800 мг/добу при зниженні НЬ до 100 г/л і менше, але більше 85 г/л. У хворих з ССЗ доза рибавірина знижується аналогічно при падінні НЬ більше 20 г/л від попереднього або при рівні НЬ< 120 г/л. //. Тромбоцитопенія: при зниженні числа тромбоцитів 50-109/л дозу ІНФ-а рекомендують зменшити в 2 рази. У хворих з абсолютним числом тромбоцитів менше 25*109/л лікування необхідно призупинити. Алкогольний гепатит В гастроентерологічній практиці часто зустрічається алкогольна хвороба печінки, алкогольний фіброз та алкогольний гепатит. Критерії та ознаки діагностики алкогольної хвороби печінки [21]. • Систематичне вживання алкогольних напоїв. • Ознаки алкогольної хвороби: висока толерантність алкоголю, психологічна та фізична залежність від алкогольних напоїв, алкогольна енцефалопатія, наявність алкогольних напоїв в анамнезі. • Соціальна деградація: часті зміни місця роботи із пониженням статусу, втрата роботи, сім'ї тощо. • Наявність жовтяниці, поширених підшкірних вен, пальмарної еритеми, судинних зірочок, одутловатість обличчя, збільшення білявушних залоз, сірий або ціанотичний відтінок шкіри, випадіння волосся, гінекомастія, збільшення розмірів живота.
• Наявність діагностичних критеріїв окремих форм алкогольної хвороби печінки (стеатоз, гепатит, цироз, фіброз). Для діагностики хронічного алкогольного гепатиту використовують загальні клінічні симптоми, викладені в алгоритмах 4.26; 4.27. Аутоімунний гепатит Визначення. Аутоімунний гепатит — хронічне запальне захворювання печінки невідомої етіології, яке характеризується перипортальним або більш великим запаленням, що протікає зі значною гіпергамаглобулінемією і появою в сироватці крові широкого спектру антитіл. За даними Європейської та Північноамериканської статистики, хворі на аутоімунний гепатит складають до 20% усіх пацієнтів на хронічний гепатит. Класифікація. В основу загальноприйнятої класифікації аутоімунного гепатиту (АІГ) покладений спектр виявлених антитіл. • АІГ 1-го типу (АІГ-1) характеризується циркуляцією антинуклеарних антитіл (ANA) у 70-80%) або антигладеньком'язових (SMА) — у 50-70%> антитіл, нерідко у поєднанні з антинейтрофільними цитоплазматичними антитілами р-типу (p-ANCA). • АІГ 2-го типу (АІГ-2) характеризується циркуляцією антитіл до мікросом печінки і нирок 1-го типу (анти-LKM-l), що визначаються у 100%> пацієнтів. • АІГ 3-го типу (АІГ-3) характеризується наявністю в крові антитіл до розчиненого печінкового антигену (анти-SLA) і иечінково-панкреатичного антигену (анти-LP). Етіологія і патогенез. У цього захворювання визначається тісний зв'язок з рядом антигенів головного комплексу гістосумісності, які беруть участь у імунорегуляторних процесах. Етіологія захворювання невідома. Є численні спостереження розвитку аутоімунного гепатиту вірусами гепатиту А, В, С, герпесу, вірусу Епштейна-Барра. Спочатку у відповідь на впровадження вірусу в організмі посилено синтезуються ряд цитокінів, пізніше включаються специфічні клітини та гуморальні імунні механізми. Окрім вірусів, імунопатологічні зміни можуть виникати під впливом реактивних метаболітів лікарських препаратів.
Однак ключове значення в патогенезі аутоімунного гепатиту має дефект імунорегуляції, що проявляється втратою толерантності до власних антигенів. Проте патогенетична роль аутоантитіл при аутоімунному гепатиті до кінця не з'ясована. Клініка та діагностика аутоімунного гепатиту наведені в алгоритмі 4.26; 4.27. Захворювання може протікати злоякісно, під маскою інших захворювань. При аутоімунному гепатиті можуть виникати різні системні прояви: артралгії, поліміозит, лімфаденопатія, пневмонія, плеврит, НВК, цукровий діабет тощо. У крові визначають підвищену ШОЕ, анемію, помірну лейкопенію і тромбоцитопенію, цитоліз (підвищення активності АсАТ, АлАТ), антитіла до бактерій та вірусів. Для постановки діагнозу захворювання потрібно визначити анти-нуклеарні (ANA), антигладеньком'язові (SMA), антимікросомальні (LKM-I) антитіла. Лікування аутоімунного гепатиту включає глкокортикостероїди та цитостатики. Схема фармакотерапії 1: 1-й тиждень — преднізолон 60 мг/добу перорально. 2-й тиждень — преднізолон 40 мг/ добу перорально. 3-й і 4-й тиждень — преднізолон ЗО мг/добу перорально. Підтримуюча доза — преднізолон 20 мг/добу перорально. Схема фармакотерапії 2: 1-й тиждень — преднізолон 30 мг/добу, азатіоприн 100 мг/добу перорально. 2-й тиждень — преднізолон 20 мг/добу, азатіоприн 50 мг/добу. 3-й і 4-й тиждень — преднізолон 15 мг/добу, азатіоприн 50 мг/добу. Підтримуюча доза — преднізолон 10 мг/добу, азатіоприн 50 мг/добу. Обидві схеми лікування продемонстрували однакову прогресивність терапії (десятилітнє виживання хворих складає відповідно 90; 94%). У разі відсутності ефекту від лікування призначають інші імуносупресо-ри (меркаитопурин, циклофосфамід, циклоспорин). У хворих з резистентною формою аутоімунного гепатиту застосовують інгібітор синтезу пуринових нуклеотидів у лімфоцитах мікрофенолату мофетилу по 1г 2 рази на день.
Профілактика захворювання не розроблена.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 122; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.188.27 (0.011 с.) |