| Усім хворим з ФП, за винятком ізольованої доброякісної (lone) ФП або протипоказань, рекомендують проведення антикоагу-лянтної терапії, спрямованої на запобігання тромбоемболії
| І А
| |
| Вибір препарату для профілактики тромбоемболії повинен ґрунтуватись на визначенні абсолютного ризику інсульту і кровотечі, відносно ризику і користі для кожного пацієнта
| І А
| |
| Для хворих без проявів ураження клапанів серця при високому ризику інсульту рекомендують тривалий прийом перорально вар-фарину — антагоніста вітаміну К у підібраній дозі при досягненні МНВ від 2 до 3 ОД. Фактори високого ризику інсульту у хворих з ФП — попередні тромбоемболії (інсульт, транзиторна ішемічна атака або системна емболія) і ревматичний мітральний стеноз
| І А
| |
'3
| Терапію варфарином рекомендують хворим, які мають більше одного фактору ризику (вік 75 років і старше, АГ, CH, ФВ ЛШ < 35% і цукровий діабет)
| І А
| |
ібоемболі
| При підборі антикоагулянтної терапії визначати МНВ потрібно один раз на тиждень, а при досягненні стійкого рівня гіпокоагу-ляції — щомісячно
| І А
| |
а тпрол
| Хворим з низьким ризиком і протипоказаннями до прийому анти-коагулянта варфарину застосовують аспірин у дозі 81-325 мг/добу
| І А
| |
шктпик
| Для хворих з механічними протезами клапанів серця інтенсивність гіпокоагуляції повинна бути на рівні МНВ не менше 2,5.
| IB
| |
Профи
| Профілактичну терапію антикоагулянтами рекомендують як при ФП, так і ТП
| ІС
| |
| Терапію аспірином або варфарином рекомендують для профілактики тромбоемболії у хворих на ФП при відсутності клапанної вади серця, що мають один і більше фактор ризику (вік від 65 до 74 років, жіноча стать, IXC). Вибір препарату повинен проводитись з урахуванням ризику ускладнень на фоні постійної антикоагулянтної терапії і побажань пацієнта
| II а В
| |
| У хворих з ФП, що не мають клапанного протезу, для виконання хірургічної діагностичної процедури, яка має ризик кровотеч, можна перервати прийом антикоагулянта не більше ніж на один тиждень без застосування гепарину натрію
| II а С
| |
| Рівень МНВ 2 (в інтервалі 1,6-2,5) може розглядатись для первинної профілактики ішемічного інсульту і системних тромбоембо-лій у хворих віком 75 років і старше при підвищеному ризику кровотеч, але без явних протипоказань до прийому антикоагулянтів у хворих з помірним ризиком
| II в С
| |
Профілактика тромбоемболій
| Коли у хворих з високим ризиком проведення хірургічних процедур виникає потреба переривання прийому антикоагулянта всередину на період більше одного тижня, нефракціонований або низькомолекулярний гепарин можна призначати п/ш, хоча його ефективність у таких пацієнтів сумнівна
| II в С
|
У хворих з ФП після балонної ангіопластики КА або хірургічної реваскуляризації для профілактики розвитку тромбів можна застосовувати аспірин (75-100 мг/добу) і/або клопідогрель (75 мг/ добу) одночасно з антикоагулянтом, однак прийом цих препаратів пов'язаний з підвищеним ризиком кровотеч
| II в С
|
Тривалість застосування клопідогрелю визначається типом імплантованого стента (від1 міс. при імплантації простого металевого стента до 3,6 або 12 міс — при імплантації інших типів стента, після чого прийом варфарину продовжують у якості монотерапії при відсутності рецидиву гострого коронарного синдрому). При призначенні варфарину в комбінації з клопідогрелем або аспірином необхідно старанно контролювати дози препаратів
| II в С
|
У хворих з ФП віком до 60 років при відсутності ССЗ або факторів ризику тромбоемболії (ізольована ФП) імовірність тромбоемболії низька. Необхідність використання аспірину для профілактики інсульту у таких хворих не встановлена
| 11 в С
|
Особливості профілактики тромбоемболічних ускладнень при ФП з тривалістю більше 48 год
| При тривалості ФП 48 год і більше або при невідомій тривалості ФП рекомендують проводити антикоагулянтну терапію варфари-ном до досягнення МНВ від 2 до 3 протягом 3 тиж. до проведення кардіоверсії і 4 тиж. після кардіоверсії незалежно від способу її проведення
| ІВ
|
При тривалості ФП 48 год проводять трансезофагеальну ЕхоКГ для оцінки наявності тромбів у ЛП і його вушку. Відбір антикоа-гулянтної терапії до і після кардіоверсії проводиться на стратифікації ризику тромбоемболії у хворого
| II а С
|
Якщо при трансезофагеальній ЕхоКГ тромби в ЛП не виявлені, то кардіоверсію необхідно провести одразу після антикоагулянт-ної терапії нефракціонованим гепарином (спочатку в/в болюсно-го, потім —постійна інфузія до збільшення АЧТЧ в 1,5-2 рази від контрольного значення) і продовжувати її до того часу, поки після призначення варфарину МНВ не збільшиться до 2-3. Варфа-рин продовжують призначати протягом 4 тиж. після кардіоверсії
| II а В
|
Доцільність використання у цих випадках низькомолекулярного гепарину не має достатніх підтверджень. Якщо при трансезофагеальній ЕхоКГ виявлені тромби в ЛП, то призначають варфарин протягом 3 тиж. (МНВ 2-3) до кардіоверсії і 4 тиж. після неї або на більш тривалий час
| II а С
|
| Зменшення ЧСС при ФП досягається за допомогою БАБ, АК вера-памілу та дилтіазему у хворих с персистуючою і постійною формою аритмії без синдрому WPW
| ІВ
| |
Г 1
| В/в введення дигоксину або аміодарону рекомендують для контролю ЧСС у хворих з ФП і СН, які не мають допоміжного провідного пучка
| ІВ
| |
троль ЧС(
| Дигоксин ефективний при пероральному застосуванні у хворих на ФП для контролю ЧСС у спокої і показаний хворим з СН, дисфункцією ЛШ і особам, що ведуть малорухомий спосіб життя
| 1С
| |
ологічний кон
| Комбінація дигоксину з БАБ або АК верапамілом чи дилтіаземом показана хворим при ФП для контролю ЧСС у спокої і при фізичному навантаженні. Вибір препарату повинен бути індивідуальним; необхідно уникати розвитку брадикардії
| 1С
| |
Формат
| Можна використовувати абляцію АВ-вузла при ФП з допоміжним шляхом проведення імпульса для контролю ЧСС, коли медикаментозна терапія недостатньо ефективна або виникають серйозні побічні ефекти
| 11 а В
| |
| В/в введення аміодарону застосовують для контролю ЧСС у хворих на ФП, коли інші ААП неефективні або протипоказані
| И а С
| |
| Якщо хворому з ФП з синдромом \YP\V електрична кардіоверсія протипоказана, то можна вводити аміодарон або прокаїнамід в/в
| II а С
| |
тму
| Нечасті епізоди ФП на фоні переносимих ААП оцінюють як успішний результат терапії
| II а С
| |
>вого ри
| Призначення ААП в амбулаторних умовах можливе у хворих на ФП при добрій переносимості засобу і відсутності ССЗ
| II а С
| |
ння синусе
| Хворим з ФП на фоні відсутності органічних захворювань серця пропафенон призначають, починаючи з амбулаторного етапу, для профілактики пароксизмів
| II а В
| |
Підтрима
| Катетерна абляція є альтернативою фармакологічної терапії для попередження зворотньої ФП з погано переносимою симптоматикою у хворих з нормальними розмірами або незначним розширенням лп
| II а С
| |
| | | | | | | | |