Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
Содержание книги
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
- Початок культурно-цивілізаційного розламу України
- Дії ієремії В Україні тоді постають як такі, що були спрямовані тільки на користь москви – для усунення шляхом приведення до розколу єдиного можливого В проблемі патріархату її конкурента.
- Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
- Саме за часів петра могили – видатного богослова та просвітителя, енергійного реформатора – Київська митрополія була найбільш самостійною та авторитетною В світі за всю історію свого існування.
- Піднесення авторитету Київської митрополії, зміцнення її самостійної юрисдикції, що дало б можливість у майбутньому набути статусу Київської патріархії
- Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
М Чубатий також відзначав смертельну небезпеку цих планів для Москви, підкреслюючи, що саме в Москві ретельно працювали над створенням груп своїх прихильників з метою розбити плани поєднання обох українських таборів. І це Москві вдалося, (як і вдалося припинити навіть будь-які розмови на цю тему серед українців). Що ж, ми зайвий раз переконуємося в тому, що Москва ніколи даремно гроші не витрачала. За надане вміла й спитати.
Однак, задля об’єктивності треба зазначити, що при оцінці подібних історичних явищ слід враховувати психологію того народу, який взявся виконувати якусь покладену на нього (чи привласнену ним самим) історичну місію. Московіти (тогочасний етнонім росіян), які були виховані в умовах, коли, на думку М. Н. Покровського, «московська політична ідеологія була церковною…, московський цар сприймався своїми підданими не стільки як государ національний, скільки як цар православного християнства усього світу», наприкінці XVI – XVII ст. чесно бажали допомогти українцям, яких уважали «своїми», і, безперечно, їх не можна вважати злодіями за це. Водночас слід мати на увазі, що психологічною їх настановою було бажання вважати «своїми» (зважаючи на привласнену ними собі місійну роль «третього Риму») тільки тих, хто бажав перетворитися в них самих. За такої умови у випадку впертого опору позитивна компліментарність народу стає негативною. Він входить у стан майже підсвідомої антипатії (зі спробами перебудувати структуру об’єкта своєї компліментарності або навіть знищити її) і відкритої нетерпимості. У такому варіанті залишається лише один вибір: між утратою життя і втратою душі.
Що ж стосується нашої проблеми, то зазначу в ній ще один момент, а конкретно, що один з видатних діячів та ідеологів національно-церковного відродження України XX століття митрополит Василь Липківський трактував церковну боротьбу на чолі з митрополитом П. Могилою, як підготовку великого всенародного повстання на чолі з Б. Хмельницьким, яка закінчилася визволенням України від Польщі й заснуванням незалежної Української церкви. І хоча особисто я вважаю таке твердження певним перебільшенням, все ж об'єктивно гетьман Богдан Хмельницький не міг не скористатися хоча б частиною здобутків митрополита Петра Могили. А те, що останнім були визначені духовні засади української незалежності, сумнівів не викликає. І яким би шляхом не пішла б Україна до незалежності державної – еволюційним (аристократичним) чи революційним (демократичним), Київський духовний першоієрарх, безперечно, відіграв би в такому процесі вирішальну роль.
Раптова й передчасна смерть 50-річного Митрополита 31 грудня 1656 року поклала край цим планам, а найперше, переговорам щодо Київського патріархату. І саметака смерть Петра Могили, вочевидь, не могла бути випадковою. Але доробок великого Митрополита був таким значним, що, нехай і в неповній мірі, але спрацював і після його смерті. Адже всі дослідники Визвольної війни 1648 – 1657 рр. підкреслюють кардинальну зміну політичних претензій Б. Хмельницького щодо Польщі саме після його зустрічей у січні 1649 року з київським духовенством та інтелігенцією. Незаперечним є факт, що саме в Києві з до цього неординарного, але простого козацького ватажка, постав великий державний діяч, рівність з яким визнавав «залізний диктатор» Олівер Кромвель.
ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
З викладеного матеріалу лекцій з курсу Давньої та Середньовічної історії України можна зробити наступні висновки:
Історичні факти переконливо свідчать, що український народ має свою неповторну історію та культуру, що тягнуться коренями у сиву давнину.
Написана вже на сьогодні історія української державності ще досить суперечлива, державні утворення часів неоліту-енеоліту та бронзової доби не визнаються ще державами як такими, та й не рахуються українськими, як також і низка держав античної й ранньосередньовічної доби. Але історичні дослідження тривають і «білі плями» в історії України та її державності поступово заповнюються. Серед науковців же завжди є місце й для тих, хто вирішить присвятити своє життя науковій діяльності в галузі вітчизняної історії.
|
