Юридичний процес: поняття та види.

Юридичний процес - це визначений нормами права порядок здійснення відповідних операцій, який веде до вирішення юридично значущих питань. Тобто державний орган чи посадова особа знаходиться у таких умовах, коли вони повинні безпосередньо використовувати норми права для вирішення конкретних юридичних справ. Здебільшого суддя, слідчий чи інший суб'єкт процесуальних правовідносин починають цю діяльність з стадії вибору і аналізу правових норм.

До наступних стадій належать:
1) перевірка чинності та юридичної сили норм права;
2) перевірка правильності тексту статті і нормативного акта;
3) тлумачення правових норм;
4) з'ясування меж дії норм права у просторі, часі і по колу осіб.

Для встановлення достовірності норм права ці стадії є обов'язковими. Всі операції з нормами права здійснюються лише точно визначеним колом органів держави і посадових осіб.
Конкретний склад, обсяг компетенції кожного з уповноважених учасників процесу, встановлені відповідним законодавством, у якому зафіксовано, хто може бути суб'єктом процесу, що він повинен робити і яким чином здійснювати свої функції.
Законодавством передбачено також коло суб'єктів, уповноважених проводити дізнання, попереднє слідство по кримінальних справах, здійснювати нагляд за слідством і правосуддям, підтримувати державне звинувачення, виконувати вироки і рішення судів.
Засобом для забезпечення результатів, що мають бути одержані у процесі розгляду справ здебільшого являються процесуальні документи, що містять приписи індивідуального і особливого характеру. Список процесуальних документів у їх традиційному розумінні складають вироки, рішення суду, постанови судді, слідчого і т. ін. За своїм функціональним призначенням процесуальні документи різняться між собою.
Особливе місце серед них займають правозастосувальні процесуальні акти, що містять у собі приписи підсумкового твердження щодо юридичної справи. Це, звинувачувальний висновок слідчого, вирок суду.
Неабияке значення мають процесуальні акти, що виконують допоміжну, проміжну чи інформаційну функції. Так, допоміжним процесуальним актом є постанови слідчого про проведення різних слідчих дій; до проміжних - постанову слідчого про визнання потерпілим; до інформаційних - протоколи судового засідання.
Юридичний процес набуває регламентації за допомогою, передусім, норм цивільно-процесуального і кримінально- процесуального права. Види юридичного процесу, здебільшого, класифікують за предметною ознакою. За функціональною ознакою виділяють такі види процесів: установчий правотворчий, правозастосувальний, судовий і контрольний.
Установчий процес - це діяльність уповноважених органів держави, посадових осіб і організацій щодо реалізації норм матеріального права, що встановлюють їхні права по формуванню, скасуванню чи перебудові органів держави, призначення чи звільнення посадових осіб й інших суб'єктів управління.
Правотворчий процес - це діяльність уповноважених органів держави, організацій і посадових осіб по підготовці затвердженню і офіційному проголошенню нормативно-правових актів.
Правозастосовчий процес - це діяльність уповноважених органів держави, організацій, посадових осіб, пов'язана із розглядом і вирішенням індивідуальних справ, що мають юридичне значення.
Судовий процес - є діяльність суду і суддів щодо здійснення правосуддя.

Контрольний процес - це діяльність органів держави, громадських організацій і посадових осіб для перевірки відповідності дотримання підлеглими суб'єктами правових приписів і припинення правопорушень передбаченими організаційно-правовими засобами.
Діяльність органів правосуддя урегульована процесуальними нормами. Норми ці регулюють процесуальні дії всіх суб'єктів процесу, незалежно від їх правового положення. При цьому основна функція процесуальних норм полягає у тому, щоб встановити істину. Процесуальне право похідне від матеріального і обслуговує потреби ефективної реалізації останнього.