Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

1. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Держдепартаменту заяв­ку. Заявка повинна стосуватися однієї марки.

Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію марки; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації марок; прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників) та його адресу (якщо заявка подається від імені юридичної особи).

Правила складання заявки детально визначаються наказом Держпатенту України «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» від 28 липня 1995 р. № 116.

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Держдепартаменту разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Датою подання заявки є дата одержання Держдепартаментом необхідних матеріалів.

Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на таку саму марку протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Держдепарта­менту чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності.

Після визначення дати подання заявки чи пріоритету заявочні матеріали піддаються двом експертизам. Перша проводиться за формальними ознака­ми. Завданням її є перевірити відповідність матеріалів заявки вимогам зако­ну. Якщо заявка і представлений документ про сплату збору за подання за­явки відповідають вимогам закону, то проводиться кваліфікаційна експер­тиза.

Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи визнано, що заявлене по­значення відповідає умовам надання правової охорони, Держдепартамент над­силає заявникові рішення про реєстрацію марки. На підставі рішення про реєстрацію марки Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені відомості про видачу свідоцтва. Після публікації будь-яка особа має право ознайомити­ся з матеріалами заявки. Разом з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Держдепартамент здійснює державну реєстрацію марки. У місячний строк після реєстрації видається свідоцтво особі, яка має право на його одержання. Якщо таке право мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво. Заявник має право оскаржити будь-яке рішення Держдепартаменту щодо заявки на видачу свідоцтва на торговельну марку.

2.  Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними
у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг і не може бути ширшим.

3. Якщо торговельна марка не зареєстрована в Держдепартаменті, їй не на­
дається правова охорона. Виняток складають так звані добре відомі торго­
вельні марки, що охороняються на підставі прийнятих Україною міжнародних
зобов'язань. Відповідно до ст. 6 «Паризької конвенції про охорону промисло­
вої власності» (1883 р.) добре відомим знакам забезпечується правова охорона
до реєстрації прав на них у патентному відомстві України.

Згідно з «Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків» (1891 р.) з моменту реєстрації, здійсненої Міжнародним бюро інтелектуальної власності, в кожній країні — учасниці угоди торговельній марці надається така сама охорона, як ніби вона була заявлена в цій країні безпосередньо.

Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1) право на використання торговельної марки;

Виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торго­ вельної марки, в тому числі забороняти таке використання;