Клініка і діагностика ІМ наведені в алгоритмі 2.11.

 

Алгоритм 2.11. Стандарти діагностики інфаркту міокарда [13]

1. Основні клінічні критерії: сильний, нестерпний, пекучий, стискаю­чий біль за грудиною тривалістю більше 20 хв, що іррадіює в ліву руку та ло­патку, котрий не купирується нітрогліцерином

Атипові ф о рми ІМ:

— астматична — основний симптом задишка та лівошлуночкова недо­статність;

— гастралгічна — біль у животі, нудота, блювота;

— аритмічна — порушення ритму та провідності серця;

— церебральна — порушення мозкового кровообігу;

— малосимптомна або безсимптомна — без анамнезу;

— колаптоїдна (шокова) — з падінням AT;

— атипова локалізація болю — біль іррадіює в нижню щелепу, праву руку, спину, зуби тощо;

—у людей похилого віку — млявість, зниження фізичного навантаження, задишка, прояви СН

2. ЕКГ критерії:

— найгостріша стадія — куполоподібний підйом сегмента ST на фоні по­зитивного зубця Т, який часто різко збільшується в 2 послідовних відведен­нях, а зубець R збільшується у відведеннях, в котрих спостерігається зміщен­ня сегмента ST від ізолінії [54];

— гостра стадія — поява патологічного зубця Q, куполоподібне зміщен­ня сегмента ST, виникнення негативного зубця Т;

— підгостра стадія — наближення сегмента ST до ізолінії, негативний зубець Т;

— стадія рубцювання — сегмент ST знаходиться на ізолінії, а зубець Т може залишатись негативним, двофазним

За допомогою ЕКГ встановлюється локалізація ІМ:

1) передньосептальний — зміни в І, aVL, V, ₂ відведеннях;

2) передньобічний — зміни в І, V₅_₆;

3) передній розповсюджений — зміни в І, V, ₆;

4) задній — зміни в III, aVF;

5) задньобічний — зміни в III, aVF, V₅₆;

6) верхівковий — зміни в V;

7) бічний — зміни в V_{5 6};

8) циркулярний — зміни в III, aVF, V,__₆ відведеннях

3. Збільшення в крові концентраціїтропоніну, КФК-МВ, АлАТ. Кардіо-
снецифічні серцеві трононіни використовують як оптимальні біомаркери.

Визначення тропонінів дозволяє виявити пошкодження міокарда в однієї тре­тині хворих на 1ХС, у яких не підвищувалась MB КФК. Підвищений рівень тропонінів спостерігається через 6 год після розвитку IM і залишається під­вищеним протягом 7-14 днів. Менш специфічним є підвищення активнос­ті ізоферментів ЛДГ. При гострому ЇМ кількість тропонінів збільшується в 3 рази і більше. Якщо рівень тропонінів різко зростає без клінічно підтвер­дженої ішемії, то потрібно шукати інші причини його збільшення

 

Діагноз повторного ІМ виставляється тоді, коли рівень біомаркерів підви­щується на 20% і більше. При різкому збільшенні вмісту тропонінів виставля­ють діагноз ІМ без підйому сегмента БТ.

 

Рис. 2.6. Характер болю та інші прояви при гострому інфаркті міокарда (за Ф. Несттером) [адаптовано за В. Г. Передеріем, С. М. Ткачем, 2009]

 

Зміни ЕКГ, пов'язані з раніше перенесеним ІМ:

— Зубець (2 у відведеннях У₂-У₃ тривалістю 0,04 с і більше або комплекс (ЗБ у відведеннях У₂ і У₃.

— Зубець (3 тривалістю 0,04 с і більше і глибиною 0,1 мВ і більше або комплекс С^Б у відведеннях І, II, аУЬ, аУБ чи У₄-У₆ у будь-яких двох відведен­нях сусідніх груп відведень (І, аУЬ, У₆; У₄-У₆; II, III, аУР)*.

— Зубець Я тривалістю 0,04 с і більше у відведеннях V -У₂ і відношення амплітуди зубців Я/Б, що дорівнює 1 і більше, у поєднанні з конкордантним позитивним зубцем Т за відсутності порушень провідності.

 

Примітка. * Такі ж критерії використовують при аналізі допоміжних від­ведень У,-У₉ і для групи фронтальних відведень по Кабреру.

Таблиця 2.16