Привушна ділянка, анатомо-топографічна характеристика. Клінічне значення.Анатомотопографічні дані.

Межі привушнозалозистої (позадущелепної) ділянки: передня — задній край нижньої щелепи; верхня — край крила атланта; задня — по лінії, що з’єднує задній кут атланта з початком яремної вени; нижня — зовнішня щелепна вена. Привушнозалозиста ділянка зовні має форму трапеції з основою вверху, біля вушної раковини. У цій ділянці розташовані: привушна слинна залоза, частини піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз, лімфатичні вузли (у собак ретрофарингіальні), великі судини й нерви, а в коней, крім того, повітроносний мішок. Шкіра позадущелепної ділянки — тонка й легко збирається в складки. Під нею лежать підшкірна клітковина та поверхнева дволисткова фасція з підшкірним м’язом. Глибше розташований вентральний вушний м’яз, який тісно з’єднується з поверхневою та привушною фасціями. Остання оточує привушну слинну залозу з латерального і медіального боків. Біля вентральної частини привушної залози починається її

вивідна (стенонова) протока, яка пронизує щічний м’яз на рівні верхньощелепних 3-го премоляра, або перших двох молярів і відкривається у переддвер’я рота.

У великої рогатої худоби протока проектується на лінію, проведену від заднього краю судинної відрізки до щічного горба, а в коней — на лінію, що з’єднує судинну

вирізку з носощелепним кутом. До внутрішньої поверхні залози прилягає сухожилок груднино-щелепового м’яза. Простір між шийним краєм нижньої щелепи, сухожилком груднино-щелепового м’яза й зовнішньою щелеповою веною називається трикутником Віборга (рис. 30). Останній є місцем оперативного доступу до повітроносного мішка.

 

Операції у привушній ділянці. Анатомо-топографічні дані. Операції на протоці привушної слинної залози, слинних залозах, повітроносному мішку. Анатомотопографічні дані.

Межі привушнозалозистої (позадущелепної) ділянки: передня — задній край нижньої щелепи; верхня — край крила атланта; задня —по лінії, що з’єднує задній кут атланта з початком яремної вени; нижня — зовнішня щелепна вена. Привушнозалозиста ділянка зовні має форму трапеції з основою вверху, біля вушної раковини. У цій ділянці розташовані: привушна слинна залоза, частини піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз, лімфатичні вузли (у собак ретрофарингіальні), великі судини й нерви, а в коней, крім того, повітроносний мішок.Шкіра позадущелепної ділянки — тонка й легко збирається в складки. Під нею лежать підшкірна клітковина та поверхнева дволисткова фасція з підшкірним м’язом.Глибше розташований вентральний вушний м’яз, який тісно з’єднується з поверхневоюта привушною фасціями. Остання оточує привушну слинну залозу з латерального і медіального боків. Біля вентральної частини привушної залози починається її вивідна (стенонова) протока, яка пронизує щічний м’яз на рівні верхньощелепних 3-го премоляра, або перших двох молярів і відкривається у переддвер’я рота.

У великої рогатої худоби протока проектується на лінію, проведену від заднього краю судинної відрізки до щічного горба, а в коней — на лінію, що з’єднує судинну вирізку з носощелепним кутом. До внутрішньої поверхні залози прилягає сухожилок груднино-щелепового м’яза. Простір між шийним краєм нижньої щелепи, сухожилком груднино-щелепового м’яза й зовнішньою щелеповою веною називається трикутником Віборга Останній є місцем оперативного доступу до повітроносного мішка.

 

Анатомо-топографічна характеристика вентральної ділянки шиї.

Вентральна діл шиї простягається донизу від шийних хребців. Межі: передня-задній край гілок нижньої щелепи й лінія що з’єднує кути нижньої щелепи.задня-рукоятка грудної кістки.верхня-рівень поперечно-реберних відростків шийниї хребців і нижній край плече головного м’яза. Нижня- вільний край шиї.До складу вдш входять: трахея і гортань, стравохід, щитоподібна залоза,м’язи і фасції

Застосування та техніка виконання блокади краніального шийного симпатичного ганглія, вагосимпатичного блоку, блокади каудального шийного симпатичного вузла у коней та зірчастого сплетіння у великої рогатої худоби.

Анатомо-топографічна характеристика холки. Іннервація та методи знеболювання при оперативних втручаннях в ділянці холки.

У дорсальній частині грудного відділу, розташована між шиєю та спиною на рівні перших 10-12 грудних хребці.в Межа холки і краніальна – краніальний край лопатки (перше ребро) і каудальний – 10 грудний хребець (у бика домашнього 8): вентральна – дорсальна третина лопатки; дорзальна верхушка остистих відростків. У коня і ділянці 3-4-20 остистого відростка грудних хребців є постійна бурса шари в ділянці холки:

1.шкіра 2. Поверхова фасція3. Трапіцеєподібний м’яз4. Міжфасціальний простір

5. Надловаточний хрящ6. Міжфасціальний простір7. Ромбоподібний м’яз8. Міжфасціальний простір між ромбоподібним і зубчастим вентральним м’язами з одного боку і стінкою грудної клітини м’яз спини9. Найширший м’яз спини10. Вентральний м’яз11.Краніальний зубчастий м’яз12.Клубово-ребровий м’яз13.Найдовший м’яз спини і шиї14.Багатороздільний м’яз15.Грудні хребці і дорсальні частини ребра16. Надостиста зв’язка.

 

Анатомо-топографічні дані дорзальної та бокових ділянок холки. Клінічне значення холки. Операції в ділянці холки. Раціональні оперативні доступи.

1.шкіра 2. Поверхова фасція3. Трапіцеєподібний м’яз4. Міжфасціальний простір

5. Надловаточний хрящ6. Міжфасціальний простір7. Ромбоподібний м’яз8. Міжфасціальний простір між ромбоподібним і зубчастим вентральним м’язами з одного боку і стінкою грудної клітини м’яз спини9. Найширший м’яз спини10. Вентральний м’яз11.Краніальний зубчастий м’яз12.Клубово-ребровий м’яз13.Найдовший м’яз спини і шиї14.Багатороздільний м’яз15.Грудні хребці і дорсальні частини ребра16. Надостиста зв’язка.

Застосування та техніка виконання блокади 1-краніального шийного симпатичного ганглія, вагосимпатичного блоку,2- блокади каудального шийного симпатичного вузла у коней та 3-зірчастого сплетіння у врх.

1- Для виконання блокади у коней і врх застосовують ін'єкційні голки довжиною 6-7 см. Для телят і собак використовують ін'єкційні голки довжиною 3-4 см.У врх вказівним пальцем промацують кінець яремного відростка і по ЙОГО Краю Голку переднього в краніодорсально вводять на глибину напрямку 3-4 см. При такому положенні кінець голки знаходитиметься поблизу краниального шийного симпатичного вузла.Приєднують шприц і повільно вводять підігрітий до температури тіла 0,25-0,5 % -ний розчин новокаїну

2- Гострі форми пневмоній і бронхопневмоній у коней, захворювання стравоходу, трахеї, серця.Каудальний шийний симпатичний вузол розташовується на довгій м'язі шиї медіально від 1-го ребра. Своїм нижнім краєм вузол досягає праворуч трахеї, ліворуч - стравоходу. Повертаючи шию коня в протилежний бік, промацують край поперечного відростка 7-го шийного хребця і передній край верхньої третини 1-го ребра. Точка уколу голки розташовується на перетині двох ліній: горизонтальної, проведеної через верхню третину 1-го ребра, і вертикальної, проведеної через передній кут поперечного відростка 7-го шийного хребця. Ця точка знаходиться на відстані 3-4 см від краниального краю 1-го ребра. Голку вколюють похило вперед і вниз на глибину 2,5-4 см над яремної веною, ін'еціруя 150-200 мл 0,5%-ного розчину новокаїну. Неприпустима одночасна двостороння блокада.

3- Гострі форми пневмоній, бронхопневмоній, набряк легенів, плеврити, хвороби серця, стравоходу, запальні процеси в області шиї та грудної кінцівки. Техніка блокади. Метод К. І. Шакалова. Кінь і врх фіксують у верстаті при максимально відведеної назад грудної кінцівки відповідної сторони, а шию згинають в протилежну сторону. Дрібних тварин (телят, овець, кіз) фіксують стоячи в такому ж положенні або на боці. Точка уколу голки лежить позаду прощупується бугра 1-го ребра і на 2-3 см нижче його (у овець, кіз, телят і великих собак - на 1 см). Безперервно вводять розчин новокаїну, голку просувають під невеликим кутом спереду назад і всередину до упору в задній край першого ребра. Змістивши кінець голки, проколюють міжреберні м'язи, просувають її до упору в тіло хребця і знову повільно ін'єктують розчин новокаїну, відчуваючи при цьому опір. Продовжуючи вводити розчин, поступово витягають голку і, як тільки її кінець опиниться на поверхні довгого шийного мускула в надплевральную сполучнотканинному просторі, введення розчину майже не відчувається. Чи не зміщуючи голки, поступово ін'єктують весь розчин новокаїну (великим тваринам - 150-200 мл, дрібним - 50-70 мл). Вільне, без будь-якого опору введення розчину свідчить про попадання його в плевральну порожнину. Блокаду повторюють через 2 дні. Укол роблять на межі нижньої і середньої третини 1-го ребра, направляючи голку уздовж його краниального контуру до упору в вентролатерального поверхню тіла 1-го грудного хребця. Злегка відтягнувши голку до себе, ін'єктують розчин новокаїну.