Об’єкт і предмет, мета і завдання курсу «Теорія журналістики».

Об’єкт і предмет, мета і завдання курсу «Теорія журналістики».

«Теорія журналістики» – ключова (із фундаментальної тріади: історія, теорія, практика) навчальна дисципліна, у полі зору якої найважливіші теоретико-методологічні проблеми фаху. Це наука про сутність і специфіку журналістики, її функції, засади, місце у структурі суспільства, про природу та метод журналістської творчості, загальні жанрологічні проблеми, шляхи аналізу окремих явищ та журналістського процесу в цілому.

Мета викладання дисципліни – вивчити основні поняття теорії журналістики, виробити уміння правильно й ефективно застосовувати ці поняття на практиці, розуміти особливості масово-інформаційної ситуації у сучасному світі та в Україні.

Основні завдання курсу полягають в тому, щоб ознайомити студентів із:

· основними концепціями теорії журналістики;

· концептуально-теоретичними засадами функціонування журналістики

· ключовими методами створення й оцінювання журналістських творів;

· провідними жанрами журналістської творчості;

· домінантними змістовими та формальними особливостями журналістського твору;

· засадами творення і сприймання журналістського твору.

Предметом курсу є глибоке вивчення сучасної ситуації в журналістиці, діяльності ЗМІ, використання наукових основ у практиці.

Об’єктом теорії журналістики є не тільки узагальнення й аналіз журналістської практики як основа відображення та моделювання соціальної дійсності, а й система журналістики, роль, завдання і функції журналістики у суспільстві, її взаємозв’язки з іншими соціальними системами, її побудова, підсистеми, інтеграція усіх складових у єдину систему, фундаментальні явища та поняття, які визначають роль, призначення журналістики у суспільстві, взаємовідносини як системи із культурою, політикою (системою влади), окремими індивідуумами. Тобто предметом повинна бути нерозривність ЗМІ із соціальними теоріями, програмами, багатством існуючих у суспільстві інтересів, із динамікою духовного і соціального життя.

Журналістика як наукова категорія. Загальні поняття та визначення.

Журналістика як наука — система художніх, культурологічних, історичних, соціологічних та ін дисциплін, що охоплює повний цикл створення і управління практичною журналістикою в суспільстві, її впливу на зміни суспільних процесів.

Теорія журналістики як методологічна основа професійної підготовки журналістів.

«Теорія журналістики» – ключова (із фундаментальної тріади: історія, теорія, практика) навчальна дисципліна, у полі зору якої найважливіші теоретико-методологічні проблеми фаху. Це наука про сутність і специфіку журналістики, її функції, засади, місце у структурі суспільства, про природу та метод журналістської творчості, загальні жанрологічні проблеми, шляхи аналізу окремих явищ та журналістського процесу в цілому.

Категоріально-термінологічний апарат теорії журналістики.

Наука про журналістику має свою термінологію, яку складають специфічні терміни та суміжні поняття.

«Комунікатор» – суб’єкт, який повідомляє про щось об’єкта з метою спілкування. У це поняття включено все, що зв’язане з джерелами інформації, методами цього відбору, обробкою інформації (створенням тексту), моделюванням номера газети (журналу). Основну роль у цьому відіграють журналісти, бо їм належить збирати інформацію, створювати тексти і моделювати видання.

Із журналістикою часто називають ЗМІ і ЗМК. ЗМІ – це спеціалізовані носії масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення), що розповсюджують (транслюють) соціально значиму інформацію нецільовій масовій аудиторії. ЗМІ оперують інформацією, яка розповсюджується на масову аудиторію, роззосереджену, коли відсутній прямий зворотній зв’язок; у цьому дискурсі існує розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою і поширенням інформації. Основні ознаки цієї інформації – публічність (адресована всім), наявність спеціальних технічних засобів, характерний напрям, розділення в часі і просторі у зв’язку з чисельністю комунікативних партнерів, непостійний характер аудиторії, односпрямованість від комунікатора до реципієнта. Саме ЗМІ роблять журналістську інформацію масовою і максимально доступною для аудиторії у часі та просторі.

Останні 5 років ЗМІ часто означають як мас-медіа, що трактується як комплекс різних засобів, що використовується для передачі інформації масовій аудиторії. Мас медійний текст створює журналіст і передає аудиторії. Тому деякі дослідники відносять до мас-медіа книги, кіно, різні диски відеокасети. Термін мас-медіа має певний смисловий відтінок, акцентує на тому, що посередником є технічні засоби.

У теорії журналістики часто поняття ЗМІ та ЗМК використовуються як синоніми. МК – процес спілкування між людьми. СМК – різні види МК між людьми (весілля, демонстрації). Крім ЗМІ, до поняття МК входять сама масова інформація та комунікатор як ініціатор масового спілкування з аудиторією.

У середині XX століття виникло збірне поняття – ЗМІ, паралельно з яким вживається ЗМК. ЗМІ – преса, радіо, телебачення, Internet..

Преса (друковані видання) – періодична і неперіодична. Періодична преса – газети, журнали, видання, що друкуються в міру накопичення матеріалу і зберігають номер випуску, (збірники, записки, альманахи). Неперіодична преса – збірники, присвячені одній темі, плакати, буклети, листівки.

Публіцистика – термін, який часто використовують на означення журналістика. У Німеччині цей термін є синонімом мас-медіа. Н-д, у словнику іншомовних слів публіцистика визначається як вид літератури, присвячений обговоренню соціальних проблем з метою впливу на суспільну думку; публіцистика тісно пов’язана із пресою, жанрами публіцистики є статті, нариси, памфлети, фейлетони, есе. У «ВЕ» (1981) публіцистика визначається як різновид творчості з приводу актуальних проблем і явищ суспільства, вона відіграє важливу політичну та ідеологічну роль, служить засобом суспільного виховання, агітації, пропаганди, використовується як спосіб створення і передачі соціально значимої інформації. Поняття публіцистика ширше, ніж журналістика. Або публіцистика як рамка журналістики формує суспільну думку.

Стан журналістикознавства в Україні.

У цілому ж у курсі теорії і практики журналістики виокремились дві основні групи питань. До першої групи віднесено проблеми, пов'язані з розглядом суспільного становища засобів масової інформації і ролі журналістської діяльності, з визначенням принципів і функцій журналістики. Вивченню цих питань були присвячені роботи В. Рубана "Журналістика – важлива галузь громадсько-політичної діяльності" [6], Г. Вартанова "Газета в творческом поиске. Совершенствование связей печати с массами" [7], Д. Прилюка "Теорія і практика журналістської творчості. Методологічні проблеми" [8]. Вже після здобуття Україною незалежності почався новий етап у розвитку журналістикознавства. Його ознаки: повне позбавлення партійного догматизму, антиісторизму, переоцінка наукового доробку істориків і теоретиків преси з позицій нового часу з урахуванням національно-демократичних принципів розвитку суспільства і науки.

Типи масової комунікації як рушійні сили в історії людства.

1. Види масової комунікації

a) Масмедійні комунікації.

b) Рекламна комунікація.

c) ПР-комунікації.

d) Пропагандистська комунікація.

e) Агітаційна комунікація.

Масова інформація як специфічна форма громадсько-політичної та організаційної діяльності.

Трансляція, тобто передача знання одночасно великої частини людей, — це масова інформація. Це інформація, суть якої не всі знання людства, а частина, яка використовується для орієнтування, управління або активної дії для розвитку, вдосконалення та збереження специфіки всіх систем спілкування. У суспільних підсистемах йде циркуляція соціальної інформації, яка складається з повідомлень, знань і відомостей про даній соціальній системі.

Об’єкт і предмет, мета і завдання курсу «Теорія журналістики».

«Теорія журналістики» – ключова (із фундаментальної тріади: історія, теорія, практика) навчальна дисципліна, у полі зору якої найважливіші теоретико-методологічні проблеми фаху. Це наука про сутність і специфіку журналістики, її функції, засади, місце у структурі суспільства, про природу та метод журналістської творчості, загальні жанрологічні проблеми, шляхи аналізу окремих явищ та журналістського процесу в цілому.

Мета викладання дисципліни – вивчити основні поняття теорії журналістики, виробити уміння правильно й ефективно застосовувати ці поняття на практиці, розуміти особливості масово-інформаційної ситуації у сучасному світі та в Україні.

Основні завдання курсу полягають в тому, щоб ознайомити студентів із:

· основними концепціями теорії журналістики;

· концептуально-теоретичними засадами функціонування журналістики

· ключовими методами створення й оцінювання журналістських творів;

· провідними жанрами журналістської творчості;

· домінантними змістовими та формальними особливостями журналістського твору;

· засадами творення і сприймання журналістського твору.

Предметом курсу є глибоке вивчення сучасної ситуації в журналістиці, діяльності ЗМІ, використання наукових основ у практиці.

Об’єктом теорії журналістики є не тільки узагальнення й аналіз журналістської практики як основа відображення та моделювання соціальної дійсності, а й система журналістики, роль, завдання і функції журналістики у суспільстві, її взаємозв’язки з іншими соціальними системами, її побудова, підсистеми, інтеграція усіх складових у єдину систему, фундаментальні явища та поняття, які визначають роль, призначення журналістики у суспільстві, взаємовідносини як системи із культурою, політикою (системою влади), окремими індивідуумами. Тобто предметом повинна бути нерозривність ЗМІ із соціальними теоріями, програмами, багатством існуючих у суспільстві інтересів, із динамікою духовного і соціального життя.