Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Стандартні висоти перерізу рельєфу
Для карти масштабу 1:10 000 висота перерізу дорівнює 0,025. Горизонталі на картах, що проведені через нормальні висоти перерізу, називаються основними або суцільними і позначаються суцільною лінією коричневого кольору. При нормальній висоті перерізу важливі подробиці рельєфу не відтворюються, тому що знаходяться між січними площинами. У цьому разі на карті проводять половинні горизонталі (напівгоризонталі) через половину основної висоти перерізу пунктирними лініями з довжиною рисочок 4-5 мм і відстанню між рисочками 1-2 мм. Якщо потрібні подробиці рельєфу які не можуть зображуватися основними горизонталями, застосовують допоміжні горизонталі, які проводять також пунктирними лініями, тільки з коротшими рисочками, ніж у половинних. Для зручності відлічування і визначення відміток (висот) горизонталей на картах кожну п'яту основну горизонталь проводять товстішою коричневою лінією. Такі горизонталі називаються потовщеними. На картах масштабу 1:10 000 потовщені горизонталі проводять через висоту перерізу 10 лі, тобто потовщується кожна четверта основна горизонталь. На оглядово-топографічних картах масштабів 1:500000 і 1:1 000 000 рельєф, крім горизонталей, зображають відмивкою. На картах масштабу 1:500 000 рельєф гір може зображуватися гіпсометричним способом. Для цього, починаючи з висоти 300 м рельєф поділяється на шари (щаблі) через 300, 500 або 1000 метрів в залежності від абсолютної висоти гір. Такий спосіб зображення рельєфу за допомогою горизонталей (изо - гіпс) із пошаровим фарбуванням поліпшує наочність і дозволяє швидко оцінювати висотний рельєф досліджуваного району. Основні і потовщені горизонталі підписуються цифрами коричневого кольору. Вони позначають відмітку горизонталі, тобто її абсолютну висоту над рівнем моря. Цифра пишеться у розриві горизонталі таким чином, щоб верх цифри вказував на підйом, а низ - на спуск. Зображення горизонталями пагорба і улоговини на карті виглядає однаково. Так само схожі зображення хребта (гребеня) і лощини. Для того, щоб їх можна було розрізняти, тобто швидко визначити напрямок схилів, застосовують короткі штрихи (рисочки), які називаються бергштрихами (схилами штрихами), або покажчиками схилів. Бергштрихи проводяться від горизонталі в напрямку зниження схилу.
При зображенні сильнопересіченого і гірського рельєфу горизонталі розташовуються дуже густо і при показі крутих схилів навіть зливаються, внаслідок чого неможливо провести горизонталі роздільно. У практиці роздільне проведення горизонталей можливо при проміжку (закладанні) між ними не менше 0,25 мм. При такому закладанні крутість схилу називається граничною крутістю, що зображується горизонталями і залежить від висоти перерізу і масштабу частини. При нормальній висоті перерізу гранична крутість дорівнює 40°. При зображенні на карті схилів із крутизною від 40" до 65° їх вичерчують злитно або ж проводять горизонталі з розрядкою, показуючи між потовщеними горизонталями 2-3 проміжні горизонталі. Висота таких крутих схилів (або урвищ) визначається по числу закладань між горизонталями, що злились. Деякі деталі рельєфу не можуть бути зображені горизонталями. Скелі, урвища, круті схили ярів, ями, кургани тощо зображають спеціальними умовними знаками, які в поєднанні з горизонталями точно передають особливості рельєфу місцевості. Крім горизонталей, рельєф на картах зображають відмітками абсолютних висот характерних точок рельєфу - вершин гір чи горбів, дна улоговин, сідловин, тальвегів, перегинів схилів. Позначають їх арабськими цифрами біля характерної точки з точністю до 0,1 м. Самі по собі відмітки не можуть дати уявлення про форми рельєфу, але в сполученні з горизонталями дають більш точне і повне зображення рельєфу. Вони полегшують визначення по карті напряму схилів, відміток точок, відносних висот точок, тобто допомагають читати рельєф. Відмітки висот підписуються цифрами чорного кольору висотою 1,5 мм, а відмітки командних висот підписуються цифрами чорного кольору висотою 2,5 мм. Штучні, створені людиною, елементи рельєфу показуються чорним кольором. При показі на карті високогірного рельєфу, ділянки, що покриті вічними снігами і льодом (льодовиками) зображуються горизонталями синього кольору.
Найбільш важливим елементом кожної нерівності земної поверхні є схили, тобто бічні поверхні форми рельєфу. Іншими словами схил є похила поверхня форми рельєфу. Схил характеризується наступними елементами, що визначають його властивості: - крутість, тобто кут нахилу схилу до горизонтальної площини (до рівневої поверхні); - висота, тобто перевищення верхньої точки схилу над нижньою; - напрямок схилу, тобто напрямок найкоротшої відстані від верхньої до нижньої точки схилу. По цій найкоротшій відстані крутість схилу найбільша; - довжина або протяжність схилу (похила дальність); - закладання, тобто проекція схилу (його довжини) на горизонтальну площину (горизонтальне прокладання на рівне-вій поверхні). Схили класифікуються за їхньою крутизною: положисті схили мають крутість до 10°, середньої крутості - до 20°, круті - до 30°, великої крутості - до 40°, дуже круті - до 60°, урвисті - понад 60°. За формою схили бувають рівні, опуклі, увігнуті і хвилясті. На топографічній карті форми схилів визначаються по взаємному розташуванню горизонталей на схилі. На рівному схилі горизонталі розташовуються на однакових відстанях одна від одної. На опуклому схилі горизонталі зближуються до підошви (до низу), а на увігнутому схилі, навпаки, горизонталі зближуються до вершини (до верха). На хвилястому схилі горизонталі поперемінно зближуються і розходяться.
б) Гідрографія
На топографічних картах зображають усі елементи гідрографії. Узбережжя і берегову лінію морів, озер, водосховищ наносять з максимальною повнотою і точністю, допустимою у масштабі карти. Берегова лінія морів на карті відповідає найвищому рівню води (під час припливу). Берегова лінія озер, річок та інших природних і штучних водойм відповідає лінії урізу води під час межені. Лінія урізу води - це лінія, що обмежує поверхню води. Межень - найнижчий рівень води у річках, коли ширина і швидкість течії річки найменші. Відмітки урізів води річок, озер, внутрішніх морів позначають синім кружком і підписують цифрами синього кольору з точністю до 0,1 м. Відмітки урізів води відкритих морів не підписують, вважаючи, що вони знаходяться на рівні океану, тобто мають відмітку 0º. На картах позначають також середню величину припливу і припливно-відпливні смуги. Річки зображають синьою лінією на картах у масштабах 1:25 000 і 1:50 000 при ширині, меншій за 5 м, та на карти 1:100 000 при ширині річки, меншій за 10 м. Річки й канали зображають, відтворюючи особливості та прохідність річкових русел і заплав: швидкість течії глибину і ширину, властивості бродів, типи берегів тощо. Колодязі та джерела докладні показують на картах у безводній степовій та пустинній місцевості. В інших районах їх наносять поза населеними пунктами. Позначають також ті колодязі та джерела, які мають значення орієнтирів.
в) Рослинність
На топографічних картах наносять рослинність: деревну (ліси, гаї, окремі дерева), чагарникову, трав'яну, мохову та лишайникову. Крім того, умовними знаками позначають культурні насадження: сади, виноградники, різні плантації, деревну рослинність висотою понад 4 м і з зімкненням крон дерев (площ) проекції крон) понад 20% відносно всієї площі лісу. Рослини, нижчі від 4 м - молода поросль.
Ліси на картах виділяють фоном зеленого кольору, за винятком галявин і ділянок рідколісся, горілого, сухостійного та вирубаного лісу. Породний склад дерев показують відповідним умовним знаком (хвойного чи листяного) всередині контуру лісу та пояснювальним підписом про переважаючу породу. Праворуч від знака - кількісна характеристика лісу в метрах - дріб, у чисельнику якого середня висота Дерева, у знаменнику - середня товщина стовбурів дерев на висоті грудей людини. Ціле число - середня відстань між деревами. Якщо площа лісу на карті займає менш як 2 см, її кількісної характеристики не показують. Низькорослий ліс з деревами висотою менш як 4 м, буреломи та суцільні зарості чагарнику виділяють зеленим кольором світлішого тону, ніж ліс. Породи чагарників (колючий чагарник, саксаул, бамбук стелюх тощо) показують відповідними умовними знаками розміщеними рівномірно на всій площі, зайнятій чагарником. Трав'яну рослинність на картах показують, виділяючи степову і лучну. Умовними знаками позначають комишеві і очеретяні зарості та високу трав'яну рослинність (вищу за 1 м) Мохову і лишайникову рослинність зображають загальним умовним знаком. Культурні насадження на картах позначають умовними знаками (сади, виноградники, чайні плантації тощо), рівномірно розміщеними на всій площі, і зафарбовують зеленим кольором, світлішим, ніж ліс.
г) Грунти і болота
На топографічних картах виділяють також характерну поверхню: піски, галечники, кам'янисту чи глинясту поверхні (такири), солончаки тощо. Окремими умовними знаками показують горбисту, купинясту та полігональну поверхню - ділянки тундри або високогірні ділянки, вкриті вузькими тріщинами та нагромадженням кам'яних уламків, що утворюють многокутники (чи полігони) розміром до кількох метрів у поперечнику. Болота поділяють за ступенем прохідності на прохідні і непрохідні (у тому числі труднопрохідні), за характером трав'яного покриву - на трав'янисті, мохові та комишеві. Про прохідність болота не можна судити тільки по одному умовному знаку болота. Необхідно враховувати пору року, погоду, глибину болота по оцінках глибин, характер рослинного покриву і форму рельєфу. Більш доступні для руху людей і навіть гусеничних машин трав'янисте, мохове і лишайникове болото, а очеретяне й тростяне менш доступні. На чагарникових болотах середня висота стояння ґрунтових вод дорівнює 0,6 м, на лісових болотах - 0,3 м і на мохових і трав'янистих - 0,2 м. Рельєф значно впливає на властивості болота. Найбільш заболоченими і важко прохідними є безстічні улоговини і низинні місця з високим стоянням ґрунтових вод.
Глибина болот підписується з точністю до однієї десятої метра цифрою поруч із вертикальною стрілкою, що вказує місце проміру.
16.2. Соціально-економічні елементи
а) Населені пункти
Найдокладніше й найточніше на картах масштабу 1:10000 і 1:25 000 показують населені пункти, їх класифікують за кількістю населення і політико-адміністративним значенням (табл. 7). Таблиця 7
На карті вміщують офіційні назви населених пунктів. Розмір і накреслення букв (шрифт) свідчать про тип, політико-адміністративне значення та кількість жителів. Назви міст з кількістю населення понад 50 000 чол. наносять прямим жирним шрифтом з підсічками, менш як 50 000 чол. - напівжирним прямим топографічним шрифтом без виділення заголовних букв. Назви селищ міського типу підписують напівжирним скісним управо шрифтом без виділення заголовної букви. селища сільського і дачного типів - прямим напівжирним шрифтом з виділенням заголовних букв. Під назвою сільських населених пунктів позначають кіль кість будинків, а якщо це районний центр, то ставлять символи РР (районна рада) і СР (селищна рада). На картах масштабів 1:10 000, 1:25 000 і 1:50 000 виділяють квартали з більшістю вогнетривких будівель (цегляних, кам'яних) та з більшістю невогнетривких (дерев'яних, саманових, валькованих). Квартали з вогнетривкими будівлями зафарбовують оранжевим кольором, а з невогнетривкими -жовтим. На картах меншого масштабу всі квартали зафарбовують чорним кольором. На топографічних великомасштабних картах (1:10 000, 1:25 000) зображають усі населені пункти з докладним відтворенням планування кварталів, парків, садів, площ, скверів, вулиць і навіть окремих будинків. Виділяють головні будівлі, вокзали, промислові об'єкти, школи, установи зв'язку, лікарні тощо. Для правильного відтворення структури й планування населених пунктів головні вулиці показують трохи ширшими, ніж другорядні.
б) Промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об'єкти
Промислові об'єкти - заводи, фабрики, шахти, електростанції, нафтові й газові свердловини, відкриті розробки корисних копалин, водонапірні башти, лінії електропередач, нафто- і газопроводи, склади тощо - залежно від їх розмірів зображають масштабними (контурними) або позамасштабними умовними знаками. Біля багатьох промислових об'єктів ставлять пояснювальні підписи, які доповнюють якісну характеристику об'єкта. Наприклад, біля умовного знака діючої вугільної шахти ставлять скорочений підпис «шах. вуг.», газової свердловини -«газ.» Підпис «шкір.» біля умовного знака промислового підприємства означає, що це шкіряний завод. Сільськогосподарські об'єкти, як і промислові, позначають позамасштабними (контурами) або масштабними умовними знаками та скороченими підписами залежно від площі, яку вони займають на карті, і масштабу карти. Соціально-культурні об'єкти - школи, лікарні, санаторії, дитячі садки, обсерваторії, вузи, метеостанції, спортивні споруди, пам'ятники, історичні місця тощо позначають відповідними умовними знаками та скороченими підписами. Установи зв'язку (телефонні станції, радіотелеграфні контори), радіостанції, радіотелевізійні щогли, лінії зв язку в населених пунктах не зображають. Проте спеціальний умовний знак поряд із числом будинків вказує на наявність у населеному пункті таких установ.
в) Шляхи сполученні
Залізниці зображають докладно, особливо на картах масштабів 1:10 000 і 1:25 000. Вказують, зокрема, кількість колій: одно-, дво-, триколійні зображають відповідною кількістю коротких штрихів поперек умовного знака залізниці. Якщо залізниця електрифікована, то на одному з коротких штрихів на кінці вміщують рисочку під прямим кутом. Залізничні станції, не виражені в масштабі карти, позначають прямокутником, усередині якого креслять чорний прямокутник меншого розміру, що означає вокзал, тобто головний станційний будинок. Якщо вокзал знаходиться зліва від залізничних колій, то чорний прямокутник креслять зліва від умовного знака станції, якщо посеред колій, то в центрі умовного знака, якщо вправо від колій, то справа від умовного знака станції. Якщо станція знаходиться в населеному пункті й має однакову з ним назву, то її не пишуть, а лише підкреслюють тонкою лінією назву населеного пункту. Умовними знаками обов'язково вказуються водонапірні башти, семафори й світлофори, що мають значення орієнтирів, усі тунелі, мости й труби під залізничним полотном для стоку води. Насипи і виїмки позначають на картах, якщо висота їх чи глибина 1 м і більше. Трамвайні колії наносять поза межами міста. Автостради, шосе та поліпшені дороги наносять усі, незалежно від густоти шляхової мережі. На картах масштабу 1:100000 наносять грунтові (польові) дороги (в обжитих і густонаселених районах), обсаджені деревами і якими найшвидше дібратися від одного населеного пункту до іншого. У районах із слаборозвинутою шляховою мережею та в лісових районах зображають усі грунтові дороги. В пустинних і труднопрохідних районах наносять усі пішохідні та в'ючні стежки й караванні шляхи. Уздовж умовного знака автостради чи шосе підписують їх характеристику - ширину проїжджої частини в метрах, ширину всього полотна (від канави до канави), матеріал покриття. Наприклад, 10(16) Ц. Відповідь: 10 - ширина проїжджої частини в метрах, (16) - ширина всього полотна дороги, Ц - матеріал покриття цементобетон. Інші букви означають: А - асфальт, Бр. - брущатка, К-колоте каміння, Кл - клінкер, Г - гравій, Щ - щебінь, Шл - шлак. На автогужових дорогах наносять усі мости й труби для стоку води. Біля умовного знака моста підписують його характеристику у вигляді дробу: чисельник - довжина і ширина моста, знаменник - вантажопідйомність у тоннах. Буква перед дробом-матеріал покриття (Д -дерев'яний, К-кам'яний, М - металевий, ЗБ - залізобетонний). Іноді перед дробом ставлять цифру. Вона означає висоту моста над водою в метрах. На картах масштабу 1:10 000 і 1:25 000 показують усі кілометрові стовпи. Цифра біля умовного знака кілометрового стовпа означає кількість кілометрів, вказану на стовпі. На картах дрібнішого масштабу їх вказують тільки в районах, бідних на орієнтири. На всіх топографічних картах спеціальними умовними знаками, зображають ділянки шосе з крутістю підйому (спуску) більш як 5°, поворот з радіусом дуги менш як 25°, а також труднопрохідні ділянки.
г) Кордони, границі та межі
На топографічних картах наносять державні кордони, границі країв, областей, штатів, інших адміністративних одиниць 1-го порядку на іноземній території. Кордони проводять пунктирними лініями різного малюнку й розміру, а деякі з них - у поєднанні з точками. На ділянках, де збігаються 2-3 кордони, показують один - вищої політико-адміністративної одиниці. Лінійними умовними знаками показують меж, державних заповідників, давні історичні стіни, кам'яні, цегляні та глинобитні стіни, металеві огорожі, дамби та штучні вали.
д) Геодезичні пункти
Усі види геодезичних пунктів (астрономічні, тріангуляційні, полігонометричні, нівелірні), як вихідні під час топографічних знімань та інших вимірювань, а також як орієнтири для гарматної та ракетної стрільби, наносять на топографічні карти дуже точно. Крім геодезичних пунктів, на картах зображають місцеві предмети, які добре помітні, тому становлять собою надійні орієнтири Це - високі споруди баштового типу, заводські труби, телевізійні вежі, радіощогли, кургани, терикони, пам'ятники, окремі дерева, висок, будинки, а також контурні точки і предмети, які, хоч і не височать над земною поверхнею, проте тривалий час не змінюють свого положення і добре помітні, - перехрестя доріг, повороти каналів, річок та струмків, перехрестя головних вулиць у населених пунктах, чітко виражені кути контурів. Місцеві предмети - орієнтири наносять на карти з точністю не більш як 0,2 мм, під час нанесення інших об'єктів допускаються помилки до 1 мм.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 506; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.142.196.163 (0.05 с.) |