Мислення та розв’язання задач

З конкретно-психологічного боку мислення – це процес розв’язування задач. Як у теоретичному, так і в практичному мисленні задача визріває з проблемної ситуації.

Проблемною є будь-яка ситуація, практична або теоретична, в якій немає готового відповідного до обставин рішення і яка саме тому вимагає обдумування. Проблемна ситуація найчастіше не усвідомлюється повністю й існує настільки, наскільки в ній, так би мовити, «присутня» людина, яка її виявила.

Проблемна задача відрізняється від проблемної ситуації тим, що вона усвідомлена суб’єктом, об’єктивована й найчастіше описана словесно або в іншій знаковій (числовій, графічній) формі. Постановка задачі містить її аналіз і розуміння на певному рівні, попереднє визначення задуму вирішення, стратегії, плану дій. Вона обов’язково передбачає врахування можливих реально доступних і наявних засобів розв’язання задачі.

Схема етапів розумової дії

Б

Процес прийняття рішення

		Д

1 – відбір інформації

2 – розпізнавання образів

3 – оцінка можливостей відбору:

А – зовнішнє середовище

Б – критерії мети

В – пам’ять, яка зберігає образи

Г – пам’ять, яка зберігає результати попередніх рішень

ґ – критерії вибору

Д – рішення

Уява: поняття, види, форми

Уява – психічний (інтелектуальний) процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями. Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори.

Уява пасивна – це щось на зразок сурогату реальності, її заміни в уяві. Пасивна уява може виникати довільно (тут йдеться про образи, створені спеціально, однак ніяк не з метою втілення їх у життя) або мимовільно (в умовах бездіяльності свідомості, під час сну, галюцинацій тощо).

В активній уяві можна виділити два типи – відтворюючу і творчу уяву.

Відтворювальна уява створює образи на основі опису (в широкому розумінні), який може проводитися в різних знакових системах, скажімо в словесній, числовій, формальній, графічній, нотній тощо. Відтворююча уява забезпечує перекодування інформації з однієї репрезентативної системи сприймання в іншу, наприклад, із зорової в слухову, і навпаки. Відтворююча уява, як правило, тісно пов’язана з творчою, і відділити їх не завжди вдається.

Творча уява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї. Саме вона, доповнюючи творче мислення і взаємодіючи з ним, становить основу людської творчості. Продуктом творчої уяви є художній образ.

 

 

Синтез в уяві здійснюється в різних формах, які називаються прийомами уяви.

Прийоми уяви

Типізація – виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних образах (так створюється, як правило, художній образ).

Гіперболізація, що характеризується збільшенням або зменшенням предмета, а також аналогічною зміною окремих частин; крім того, може змінюватися і кількість окремих частин (Змій Горинич з трьома та більше головами тощо).

Схематизація – окремі уявлення зливаються, відмінності стираються, а риси схожості виступають чітко.

Дуже поширеним прийомом уяви є аглютинація, тобто «поєднання» різних, звичайно не об’єднуваних якостей, деталей, частин це джерело казкових образів (русалка, кентавр та ін.).

Розвиток мислення та уяви

Схема вирішення розумових і творчих завдань

		Система образів

Мислення і мовлення

Мова й мовлення є одним із засобів мислення, розуміння. Роль мови велика навіть щодо осмислення й інтерпретації наочно даних об’єктів, коли результати роботи відчуттів та сприймання перекодовуються в мовні знаки.

Коли ж ідеться про розуміння складних об’єктів, абстрактного матеріалу, об’єкт мислення постає перед свідомістю в мовній формі.

Мова є носієм того, що пізнано, і водночас знаряддям пізнання нового, однак у мові як у знаковій системі відображені вже досить формалізовані, фіксовані значення, які можуть забезпечити занять та тісне спілкування. Особистісні смисли предметів та явищ, які завжди забарвлені індивідуальним життєвим досвідом, потребами й емоціями конкретної людини, можуть не збігатися з зафіксованими у словнику значеннями, а виражатися в мовленні.

Одним із видів мовлення є внутрішнє мовлення (без звуків). Воно є формою існування внутрішніх мисленнєвих дій, і саме тому процес інтеріоризації (перетворення зовнішніх дій у мисленнєві), проходячи ряд етапів, обов’язково завершується станом, коли він коментується й контролюється за допомогою мовлення не зовнішнього (промовлення вголос), а внутрішнього, часто скороченого й згорнутого.

Процес розуміння мовлення тісно пов’язаний з ширшою проблемою розуміння людиною, яка спілкується, не тільки слів, речень і фраз, а й того, що стоїть за ними: думок, намірів, мотивів, ставлень.

Висновки

Будучи процесом опосередкованого та узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності, мислення має складну структуру, до якої входять розумові операції, форми, види та засоби мислення. Як у теоретичному, так і в практичному плані мислення, визріває з проблемної ситуації і полягає у вирішенні проблемних задач. Мислення тісно пов’язано з уявою, яка є підґрунтям творчої діяльності людини. Вивчення психології має велике значення для розвитку критичного та творчого мислення, відіграє значну роль у формуванні нового економічного мислення майбутніх фахівців.

Список рекомендованої літератури

1. Бондарчук О. І., Бондарчук Л. І. Основи психології та педагогіки. Курс лекцій. – К., 1999.

2. Гамезо М. В., Домашенко Н. А. Атлас по психологии. – М., 1996.

3. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів, 2001.

4. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К., 2001.

5. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2000.

6. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – К., 2000.

7. Немов Р. С. Психология: Учебное пособие для студентов высш. пед. учебн. завед. В 3-х кн.. Кн. 1. Общие основы психологии. – М., 2000.

8. Петровский А. В. Введение в психологию. – М., 1995.

9. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 1999.

10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

 

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Поняття про мислення та його значення.

2. Психологічні теорії мислення.

3. Психологічний аналіз розв’язання розумової задачі.

4. Засоби активізації мислення.

5. Психологія технічного мислення.

6. Уява в пізнавальній і практичній діяльності людини.

7. Характеристика художньої творчості.

8. Уява та творчість.

9. Психологія творчого мислення.

10. Евристичні методи у структурі рішень.

11. Особливості пам’яті та мислення молодших школярів.

12. Особливості пам’яті та мислення в юнацькому віці.

13. Фантазія та реальність.

14. Роль фантазії в розвитку особистості.

Поміркуйте!

1. Поясніть, чим мислення відрізняється від процесів чуттєвого пізнання.

2. Чому мислення має суспільну природу?

3. Чому фантазія краще розвинута у дітей, які виховуються в багатодітних сім’ях?

4. Проілюструйте роль уяви у творчій діяльності людини.

Ключові поняття теми

Мислення, асоціації, міркування, розуміння, поняття, судження, умовивід, аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, абстрагування, конкретизація, індукція, дедукція, проблемна ситуація, проблемна задача, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мислення, уява, пасивна уява, активна уява, відтворювальна уява, творча уява, типізація, гіперболізація, схематизація, аглютинація, мовлення.

ТЕМА 10