![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні параметри іонізуючого випромінювання та його нормування
До основних параметрів іонізуючого випромінювання відносять: експозиційну, поглинальну, еквівалентну дози та рівень радіації. Експозиційна доза – кількісна оцінка дії іонізуючого випромінювання на атмосферне повітря. Ця величина являє собою відношення повного за- ряду іонів одного знака до маси повітря у визначеному об’ємі. Системна одиниця експозиційної дози – кулон-на-килограм (Кл/кг). Застосовується і несистемна одиниця – рентген (Р). Поглинальна доза – фізична величина, яка дорівнює відношенню се- редньої енергії, переданої випромінюванням, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в греях (Гр). 1 Гр = 1 Дж/кг. Застосовується і позасистемна одиниця – рад (1 рад = 0,01 Гр = 0,01 Дж/кг). При опроміненні людини дозою 0,25-0,5 Гр можливі зміни в крові, понад 1 Гр – розвивається враження всього організму, при 2-4 Гр – без лі- кування можлива смерть, вище 6-10 Гр – летальність 100%. Еквівалентна доза – оцінна характеристика радіаційної небезпеки хронічної дії, що визначається як добуток поглиненої дози на коефіцієнт якості випромінювання. За одиницю випромінювання еквівалентної дози прийнятий зіверт (Зв). Зв = 1 Дж/кг. Використовують також позасистем- ну одиницю – бер (біологічний еквівалент рентгена), 1 бер = 0,01 Зв. Рівень радіації – оцінка дії іонізуючого випромінювання на атмосфе- рне повітря за одиницю часу. Одиниця виміру – Р/год. Фоновим допус- тимим рівнем радіації є 50 мкР/год. Нормами радіаційної безпеки в Україні (НРБУ - 97) встановлені три категорії (А, Б, В) опромінення людей: А - професійні працівники, що мають безпосередній зв’язок з джере- лами іонізуючого випромінювання. Загальна доза опромінення на рік – 5 бер (50 мЗв); Б - люди, які за умов проживання або розміщення можуть піддава- тися опроміненню. Для них гранична доза опромінення – 0,5 бер/рік; В - решта населення держави. Доза не нормується, але не повинна перевищувати природний фон – від 40 до 200 мбер/рік. Різні тканини тіла неоднаково радіочутливі. Всього виділено три групи критичних органів, опромінення яких є дуже небезпечним: I група - все тіло, гонади і червоний кістковий мозок. Опромінен- ня допускається для професійних працівників не більше як 30 мДж/кг на квартал і не більше як 50 мДж/кг на рік, а для інших осіб – 5 мДж/кг на рік;
II група - м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нир- ки, шлунково-кишковий тракт, легені, селезінка. Допустима доза опромі- нення персоналу – 80 мДж/кг на квартал і 150 мДж/кг на рік. Для інших осіб – 15 мДж/кг на рік; III група - шкіра, кісткова тканина, кисті рук, передпліччя, гомілка, ступня. Допустима доза для обслуговуючого персоналу – 150 мДж/кг на квартал і 300 мДж/кг на рік, для інших осіб – 30 мДж/кг на рік. Допустима доза опромінення наведена у табл. 11.
Таблиця 11
Допустимі дози опромінення для різних груп критичних органів осіб категорії А та Б, мЗв/рік
У 1982 р. Науковий комітет ООН запропонував величину середньо- річної дози природного опромінення, з урахуванням техногенного підси- лення фону, – 200 мбер /рік. При рівномірному одноразовому опроміненні тіла людини дозою 1- 10 Зв розвивається гостра променева хвороба (ГПХ). Розрізняють 4 сту- пеня ГПХ: легкий, при дозі 1-2 Зв; середній – 2-4 Зв; важкий – 4-6 Зв; вкрай важкий – 6-10 Зв. Внаслідок дії радіації може спостерігатися: а) соматичний ефект – ушкодження різних органів тіла; б) соматико-стохастичний ефект – пухлини органів, тканин, злоякісні пухлини; в) генетичний ефект – мутації хромосом і генів, порушення спадко- вості. Для уникнення небезпечних генетичних ефектів впливу іонізуючого випромінювання існує кілька правил безпеки: до безпосередньої роботі з джерелами іонізуючого випромінюван- ня допускаються особи не молодше 18 років; до 30-літнього віку накопичена доза не повинна перевищувати 12- кратну (ГДД); для жінок до 40 років доза опромінення в тазовій ділянці не пови- нна переважати 1 бер за будь-які два місяці. Може бути дозволене перевищення ГДД, якщо воно виправдане по- рятунком людей і запобіганням розвитку аварій та опромінення великої кількості людей: у два рази – один раз на рік і в п’ять разів – один раз у житті з компенсацією зменшення опромінення в наступні п’ять років.
Цих норм необхідно дотримуватись: при ймовірності різкого погіршення ситуації доза опромінення не повинна перевищувати 10 бер = 0,1 Зв; при порятунку людей допустима доза 25 бер = 0,25 Зв; при опроміненні дозою 25 бер особовий склад з небезпечної зони виводиться і надалі до роботи в небезпечній зоні не допускається.
Методи дозиметричного контролю іонізуючого випромінювання
Для контролю доз іонізуючого випромінювання використовують іо- нізаційний, сцинциляційний, фотографічний, хімічний методи. Іонізаційний метод дозиметричного контролю базується на здатності газів під дією випромінювання ставати провідниками електричного стру- му. На цьому принципі працюють іонізаційні камери та газові лічильни- ки. Сцинциляційний метод ґрунтується на здатності деяких твердих, рід- ких та газоподібних речовин світитися під дією іонізуючих випроміню- вань. Світлові спалахи через фотопомножувачі подаються на електронні лічильні схеми. За інтенсивністю спалахів оцінюється доза випроміню- вання. Фотографічний метод базується на здатності фотоемульсії змінюва- ти свої властивості під дією випромінювання. Фотопластинка в світлоза- хисному папері розташовується в зоні впливу випромінювання. Потім пластинка проявляється, і за ступенем почорніння робиться висновок про дозу випромінювання. Хімічний метод полягає в здатності деяких хімічних речовин зміню- вати свій колір під впливом іонізуючого випромінювання. За густиною забарвлення робиться висновок про дозу випромінювання. Усі дозиметричні прилади поділяються на дві групи: 1) прилади для кількісних вимірювань дози та потужності дози опромінення; 2) індика- торні прилади для швидкого виявлення джерел випромінювання. Оцінку радіаційної обстановки проводять за допомогою дозиметрів ДП-5А, ДП- 5Б, ДП-5В, «Прип’ять».
Захист від іонізуючого випромінювання
Захист від впливу радіоактивних речовин та іонізуючих випроміню- вань можна реалізувати використанням технічних та організаційних за- ходів. До технічних заходів відносяться екранування, герметизація, дис- танційне керування. Установка екранів біля джерел випромінювання дозволяє істотно знизити дозу опромінення. Розміри, товщина та матеріал екрана залежить від виду випромінювання. Захистом від α -частинок є шар повітря товщи- ною кілька сантиметрів, одяг, рукавиці; від β -випромінювання захисним екраном може бути шар повітря товщиною кілька метрів або шар алюмі- нію товщиною кілька міліметрів, оскільки ці види випромінювання ма- ють низку проникну здатність; γ - та рентгенівське випромінювання ма- ють велику проникну здатність, тому для екранів використовують матеріали з великою атомною вагою (свинець, вольфрам), оскільки цими матеріалами випромінювання поглинається найбільш інтенсивно. Тов- щина екранів залежить від величини енергії випромінювання та кратності послаблення і коливається у межах від кількох міліметрів до десятків сантиметрів. Для оглядових вікон використовується свинцеве скло. Захистом від внутрішнього опромінення є герметизація радіоактив- них речовин. Радіоактивні речовини розташовується у спеціальних кон- тейнерах. На контейнерах з радіоактивним речовинами має бути знак ра- діоактивної небезпеки. Роботи з радіоактивними речовинами слід при можливості виконува- ти на віддалі у витяжних шафах, боксах, камерах, застосовуючи для ме- ханічних дій спеціальні маніпулятори або дистанційне керування. До індивідуальних засобів захисту належать халати, комбінезони, шапочки, шоломи, гумові рукавиці, окуляри, респіратори, спеціальні пне- вмокостюми з подачею повітря. Індивідуальні засоби захисту ефективні при впливі α- випромінювання і малоефективні при впливі γ - випромінювання. Засоби захисту періодично дезактивуються.
|
||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 310; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.14.146.210 (0.011 с.) |