![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Глава 2. Держава і органи місцевогоСтр 1 из 45Следующая ⇒
Самоврядування як учасники Сфери господарювання Участь держави, органів державної влади, Органів місцевого самоврядування в господарській Діяльності Будь-яка держава повинна надавати певні гарантії суб'єктам підприємницької діяльності. В Україні державні гарантії поділя- ються на загальні й майнові. Загальні полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям незалежно від вибраних ними організаційних форм підприємницької діяльності рівні права і створює рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фі- нансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресур- сів. Держава законодавчо забезпечує також свободу конкуренції між підприємцями, захищаючи споживачів від проявів недобро- совісної конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприєм- ницької діяльності. Майнові гарантії передбачають недоторканність майна і забез- печення захисту права власності підприємця. Вилучення держа- вою у підприємця його основних та оборотних фондів й іншого використовуваного ним майна забороняється, за винятком випад- ків, передбачених законодавчими актами України. Збитки, заподіяні підприємцеві внаслідок порушення громадя- нами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що захищаються законом, відшкодовуються підприємцеві згідно з чинним законодавством. З метою створення сприятливих організаційних і економічних умов для розвитку підприємництва держава на умовах і в поряд- ку, передбачених чинним законодавством, надає підприємцям земельні ділянки, передає їм державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані об'єкти, невикористовуване устатку- вання), необхідне для здійснення ними підприємницької діяль- ності; сприяє організації матеріально-технічного забезпечення й інформаційного обслуговування підприємців, підготовці й перепід- готовці кадрів; здійснює первісне облаштування неосвоєних тери- торій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з подаль- шим їх продажем або переданням їх у кредит підприємцям; стиму- лює за допомогою економічних важелів модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції і послуг;
надає підприємцям цільові кредити й інші види допомоги. Як зазначалося, держава регулює найважливіші суспільні відно- сини, до яких належить і господарська діяльність. Органи дер- жавної влади та органи місцевого самоврядування, що наділені господарською компетенцією, є учасниками відносин у сфері госпо- дарювання (ст. 2 ГКУ). Важливо розмежовувати поняття "учас- ник господарювання" і "суб'єкт господарювання" з метою усунення подальшої плутанини цих понять. Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 ГКУ держава, органи державної влади та органи місцевого само- врядування не є суб'єктами господарювання. Відповідно до цього органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у господарській діяльності, але не є суб'єктами господа- рювання. Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з фінансових питань, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління, крім органі- заційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, що наділений господар- ською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної уста- нови. Держава, органи державної влади та органи місцевого са- моврядування в господарській діяльності можуть брати безпосе- редню участь лише на підставі, у межах повноважень та у спо- сіб, що визначені законами України. Втручання державних органів у господарську діяльність під- приємців забороняється, якщо вона не торкається передбачених законодавством України прав державних органів, пов'язаних зі здійсненням контролю за діяльністю підприємців. Державні органи і службові особи можуть давати підприєм- цям вказівки тільки відповідно зі своєю компетенцією, встановле- ною законодавством. У разі видання державним або іншим орга- ном акта, що не відповідає його компетенції або вимогам зако-
нодавства, підприємець має право звернутися до суду або до арбіт- ражу із заявою про визнання такого акта недійсним. Не допускається прийняття державними органами актів, що ставлять у привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємни- цької діяльності інших форм власності. Форми реалізації державою Економічної політики Зважаючи на основні риси державного регулювання господарської діяльності, воно є попередньою стадією реалізації економічної полі- тики й має державно-політичний характер, а саме: у сфері господа- рювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну та соціальну політику, спрямовану на реалі- зацію й оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення загалом. Економічна стратегія -- це вибраний державою курс економіч- ної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямова- ний на вирішення великомасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного по- тенціалу та національного багатства, підвищення народного доб- робуту. Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що відбува- ються в національному та світовому господарстві, і враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання. Економічна тактика -- це сукупність найближчих цілей, за- вдань, засобів і способів їх досягнення з метою реалізації стратегіч- ного курсу економічної політики в конкретних умовах, що склада- ються на сучасному етапі розвитку народного господарства. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначен- ня засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програ- мах економічного та соціального розвитку України й окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного та соціального розвит- ку, а також відповідних законодавчих актах (ст. 9 ГКУ). До основних напрямів економічної політики, що визначаються державою, належать: · структурно-галузева політика, спрямована на здійснення держа- вою прогресивних змін у структурі народного господарства, удос- коналення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково- технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність віт- чизняної продукції та підвищення рівня життя населення. Скла- довими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює від- носно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу; · інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентра- ції коштів на потреби розширеного відтворення основних засо- бів виробництва, переважно в галузях, розвиток яких визна- чено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного й відповідального використання цих
коштів і здійснення контролю за ним; · амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найсприятливіших та рівноцінних умов забез- печення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-тех- нологічній основі; · політика інституційних перетворень, спрямована на форму- вання раціональної багатоукладної економічної системи шля- хом трансформування відносин власності, роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності та господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єк- тами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання, а також ліквідацію будь-яких протизаконних економічних структур; · цінова політика, спрямована на регулювання державою відно- син обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення екві- валентності у процесі реалізації національного продукту, до- тримання необхідної паритетності цін між галузями та вида- ми господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін; · антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на ство- рення оптимального конкурентного середовища діяльності су- б'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння розвитку ефек- тивної соціально орієнтованої економіки; · бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та раціоналі- зацію формування доходів і використання державних фінан- сових ресурсів, підвищення ефективності державних інвести- цій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулю- вання державного боргу та забезпечення соціальної справед- ливості при перерозподілі національного доходу; · податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів госпо- дарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціаль- ної справедливості та конституційних гарантій прав громадян
при оподаткуванні їх доходів; · грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення на- родного господарства економічно необхідним обсягом грошо- вої маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки; · валютна політика, спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних ва- лют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання; · зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними су- б'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника. Держава здійснює також екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природ- них ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності насе- лення. Як зазначалося, соціальне призначення державного регулюван- ня господарської діяльності полягає в організації та впорядкованості господарських відносин, учасниками яких відповідно до ст. 2 ГКУ є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що наділені господарською ком- петенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які є засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин влас- ності. Так, у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику, що передбачає захист прав споживачів, політику заробіт- ної плати і доходів населення, політику зайнятості, соціального захисту та соціального забезпечення. 2.3. Прогнозування і планування
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 132; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.12.149.114 (0.047 с.) |