![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Спектакль не прагне нічого іншого, крім самого себе.
6) спектакль має демократичну природу.
Торстейн Веблен виділив такі основні природні інстинкти: 1) інстинкт майстерності; 2) інстинкт руйнування; 3) інстинкт самозбереження; 4) інстинкт хизування; 5) інстинкт суперництва; 6) владний інстинкт; 7) інстинкт сексуального потягу; 8) материнський інстинкт. Що з перерахованого є притаманним „одномірній людині” Г.Маркузе? 1) пасивний, конформістський спосіб життя; 2) некритичне сприйняття об’єктивної реальності; 3) критичне сприйняття об’єктивної реальності; 4) легко піддається маніпуляції; 5) активний спосіб життя; 6) не піддається маніпуляції. За якими ознаками А Лейпхарт визначає консоціальну демократію? 1) політична активність громадян; 2) однаковий розподіл матеріальних благ; 3) автономія сегментів і федералізм; 4) велика коаліція; 5) контроль над змінами виробництва; 6) створення нової інтелектуальної технології. До представників Франкфуртської школи відносять таких вчених: 1) Т.Адорно; 2) Е.Фромм; 3) Ж. Бодріяр; 4) Ф. Шміттер; 5) М.Хоркхаймер; 6) К.Поппер. До представників нового інституціоналізму як теоретико-методологічного напрямку сучасної політичної науки відносять: 1) Л.фон Мізес; 2) Дж.Марч; 3) Е.Даунс; 4) Г.Лассуел; 5) Й.Ольсен; 6)М.Дюверже.
Хто з перерахованих нижче вчених є представниками теорії раціонального вибору? 1) Л.фон Мізес; 2) Дж.Марч; 3) Е.Даунс; 4) Г.Лассуел; 5) М.Олсон; 6) М.Сандел. Які типи комун виділяв американський вчений Р.Б.Фаулер? 1) соціально-економічна спільнота; 2) спільнота як прояв партисипаторної демократії; 3) релігійна спільнота; 4) екологічна спільнота; 5) інформаційна спільнота; Екзистенційна спільнота.
Які з перерахованих нижче типів міжнародних систем виділяв американський вчений М.Каплан? 1) біполярна система стабільних блоків; 2) ієрархічна система; 3) аграрна система; 4) гнучка біполярна система; 5) вільна біполярна система; 6) периферійна система. Які з перерахованих нижче типів міжнародних систем виділяв американський вчений М.Каплан? 1) біполярна система нестабільних блоків; 2) біполярна система розрядки; 3) система повної проліферації; 4) аграрна система; 5) периферійна система; 6) монохроматична система.
Які основні чинники, на думку Д.Белла, визначили перехід від індустріального до постіндустріального суспільства? 1) перевага сфери виробництва над сферою послуг; 2) перевага сфери послуг над сферою виробництва; 3) створення нової інтелектуальної технології; 4) контроль над змінами виробництва; 5) професіоналізм був витіснений класовим поділом; Професіоналізм витіснив класовий поділ. Які основні інститути визначають сутність «Модерну», на думку Е.Гідденса? 1) капіталізм; 2) індустріалізм; 3) нагляд; 4) контроль над інструментами насильства; Національна держава. Російська дослідниця Т.Алексеєва виділяє три основні методи дослідження політики в рамках інституційного підходу: 1) описово-хронологійчний; 2) історико-оглядовий; 3) апріорно-дедуктивний; 4) описово-індуктивний; 5) історико-компаративістський; 6) формально-легальний. Хто з перерахованих дослідників відноситься до представників теорії комунітаризму? 1) Р. Нозік; 2) Дж.Гелбрейт; 3) А.Етціоні; 4) М.Уолзер; 5) А.Макінтайр; 6) І.Крістол.
До основних напрямків неолібералізму відносять: 1) ліберальний реалізм; 2) Мічиганська школа; 3) лібертаризм; 4) Чикагська школа; 5) патерналістський лібералізм; 6) Австралійська школа. Хто з перерахованих вчених відноситься до представників теорії держави загального благоденства (добробуту)? 1)Р.Інглхарт; 2) Х. Арендт; 3) С.Гантінгтон; 4) Г. Мюрдаль; 5) Дж. К.Гелбрейт; 6) Д. Белл.
Хто з перерахованих вчених відноситься до представників концепції «інформаційного суспільства»? 1) Т. Парсонс; 2) Дж.К.Гелбрейт; 3) К.Поппер; 4) М.Кастельс; 5) Й. Масуда; 6) Д.Аптер.
Хто з перерахованих дослідників відноситься до представників теорії модернізації? 1)Е.Даунс; 2) Х. Арендт; 3) С.Гантінгтон; 4) Л. Пай; 5) Х.Лінц; 6) Д. Белл.
Встановіть відповідність між авторами і їхніми працями: 1) К.Поппер; А) «Символічний обмін і смерть», «Симуляції»; 2) Ж.Бодріяр; Б) «Політичні партії», «Шах королю»; 3) М.Дюверже; В) «Відкрите суспільство і його вороги», «Злиденність історицизму». 1.1А 2.1Б 3.1В 4.2А 5.2Б 6.2В 7.3А 8.3Б 9.3В Встановіть відповідність між авторами і їхніми працями:
1) М.Фуко; А) «Римський католицизм і політична форма», «Поняття політичного»; 2) Г.Лассуел; Б) «Нагляд і покарання», «Історія сексуальності»; 3) К.Шмітт; В) «Психопатологія та політика», «Пропаганда та просування». 1.1А 2.1Б 3.1В 4.2А 5.2Б 6.2В 7.3А 8.3Б 9.3В
Встановіть відповідність між авторами і їхніми працями 1) Л.фон Мізес; А) «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей»; 2) Ф. фон Хайєк; Б) «Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз», «Людська діяльність»; 3) Дж.М.Кейнс; В) «Згубна самовпевненість», «Дорога до рабства». 1.1А 2.1Б 3.1В 4.2А 5.2Б 6.2В 7.3А 8.3Б 9.3В
Хто є учасниками бесіди під час використання методу інтерв’ю? 1) дослідник; 2) анкетер; 3) інтерв’юер; 4) респондент; 5) реципієнт; 6) клієнт.
Що з наведеного є методами відбору експертів? 1) анкетування; 2) метод самооцінки; 3) метод групової оцінки; 4) експеримент; 5) спостереження; Метод «снігового нальоту».
Що з наведеного є методами експертного опитування? 1) метод групового інтерв’ю; 2) спостереження; 3) соціометрія; 4) експеримент; 5) метод Дельфі; Метод «мозкового штурму». Які типи шкал використовують для вимірювання характеристик об’єктів у політології? 1) відсоткова шкала; 2) інтервальна шкала; 3) порядкова шкала; 4) інтегральна шкала; 5) номінальна шкала; Синусоїдна шкала.
Назвіть середні величини (центральні тенденції розподілу), які використовуються для обробки результатів досліджень в політології? 1) відсоткове співвідношення; 2) середнє арифметичне; 3) мода; 4) медіана; 5) бісектриса; 6) дисперсія. До засновників «традиційної підходу» в порівняльній політології відносять: 1) К. Маркса; 2) Е. Фрімена; 3) Р. Міхельса; 4) Ф. Лібера; 5) Л. Строса; Дж. Берджеса. Поняття «ідеального типу» як особливого дослідницького інструменту порівняння було запроваджено: 1) М. Вебером; 2) Г. Спенсером; 3) Р. Міхельсом; 4) М. Ковалевським; 5) Е. Дюркгеймом; 6) Т. Парсонсом.
Основними факторами, що сприяли інституціоналізації порівняльної політології у США були: 1) формування нової соціальної моралі; 2) Політична експансія США; 3) розвиток статистичної науки; 4) поділ суспільства на клас пролетаріату та буржуазії; 5) еміграція інтелектуалів з Європи напередодні та під час Другої світової війни; 6) формування світового ринку. Піднесення «нової порівняльної політології» в другій половині XX ст. відбулась під впливом наступних подій: 1) проведення Еванстонського семінару (1952 р.); 2) розробки С. Роканом «концептуальної мапи Європи» (1970-ті рр.); 3) створення Норвезької служби даних з суспільних наук (1975 р.); 4) створення Європейського консорціуму політичних досліджень (1970 р.); 5) проведення у 1948 р. під егідою ЮНЕСКО в Парижі першої міжнародної конференції політологів; 6) діяльності Комітету з порівняльної політології, очолюваного Г. Алмондом (1954 р.).
До основних методологічних проблем порівняльної політології відносять: 1) проблему порівнянності; 2) проблему гіперрадикалізму; 3) проблему еквівалентності; 4) проблему «формули компромісу»; 5) проблему виміру; 6) проблему співвідношення засобів та цілей.
Виділяють такі типи порівняльних досліджень:
1) «сase-study» порівняння; 2) пілотажне порівняння; 3) описове порівняння; 4) бінарне порівняння; 5) глобальне порівняння; 6) аналітичне порівняння. Найважливішими теоретичними парадигмами для сучасної політичної компаративістики виступають: 1) структурно-функціональний підхід; 2) теорія раціонального вибору; 3) парадигма конфлікту; 4) неоінституціоналізм; 5) неомарксизм; 6) герменевтика.
Аналітична концепція тоталітаризму була розроблена в 1950-х роках XX ст. завдяки зусиллям таких вчених: 1) К. Фрідріх; 2) З. Бзежинський; 3) Г. Алмонд; 4) Р. Даль; 5) Х. Арендт; 6) А. Каплан.
Теорія політичних систем була створена в 50-ті роки XX ст. завдяки зусиллям таких американських політологів-компаративістів: 1) Д. Істона; 2) С. Ліпсета. 3) Г. Алмонда; 4) Р. Даля; 5) Р. Макрідіса; 6) Г. Лассуела.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 290; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.154.114 (0.035 с.) |