Визначення внутрішньої норми дохідності інвестиційного проекту

Внутрішня норма дохідності є новим і найскладнішим у розрахунках показником. Вона характеризує рівень дохідності конкретного інвестиційного проекту (у процентах) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму дохідності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю.

Показник внутрішньої норми дохідності використовують здебільшого для порівняльної оцінки ефективності інвестицій. Шляхом порівняння двох і більше проектів можна добрати варіант, який забезпечує найвищий рівень дохідності.

Розглянемо на прикладі з використанням умовних даних методику розрахунку показників ефективності інвестицій. У прикладі розглядаються два інвестиційних проекти: А і Б. Виконаємо порівняльний аналіз і доберемо найкращий варіант (табл. 21).

Таблиця 21

Вихідні дані

Показник	Інвестиційний проект
А	Б
1. Обсяг інвестицій, тис. грн.
2. Період експлуатації, роки
3. Прийнята дисконтна ставка, %
4. Прибуток за роками експлуатації, тис. грн.:
1-й рік
2-й рік
3-й рік
4-й рік	—
5. Річна сума амортизації, тис. грн.

Таблиця 22

Розрахунок ефективності інвестиційних проектів, тис. грн.

Показник	Формула розрахунків	Період за квар­талами	Інвестиційний проект А	Інвестиційний проект Б
Методика розрахунку	Резуль­тат	Методика розрахунку	Резуль­тат
1. Грошовий потік	П + А	І	3000 + 1000		2000 + 1500
II	4000 + 1000		3000 + 1500
III	6000 + 1000		4000 + 1500
IV	—	—	4000 + 1500
Разом
2. Теперішня вартість грошового потоку в результаті дисконтування		І
II
III
IV	—	—
Разом
3. Чистий приведений дохід	ГПТ – ІК		12539 – 11000		13207 – 12000
4. Індекс дохідності				1,14		1,10
5. Період окупності				2,6		3,6
6. Внутрішня норма дохід­ності	або		де х — значення дисконтної процентної ставки для інвестиційно­го проекту А	1,192	де у — значення дисконтної процентної ставки для інвестиційно­го проекту Б	1,175

На основі виконаних розрахунків доходимо таких висновків:

1. Загальна сума грошового потоку за проектом Б набагато перевищує цей показник за проектом А. Проте слід зважити на те, що за другим проектом термін повернення капіталу у вигляді грошового потоку більший на один рік, ніж цей термін за першим проектом.

2 У результаті проведення дисконтування визначено теперішню вартість грошового потоку, яка є набагато нижчою від майбутньої: за проектом А теперішня вартість становить 78,3 % майбутньої, а за про­ектом Б аналогічний показник дорівнює тільки 69,5 %. Більш різке зниження реального грошового потоку за другим проектом порівняно з першим спричинене відмінністю дисконтних множників (15 % проти 12 %), що може призвести до збільшення процентної кредит­ної ставки, підвищення ризику та зменшення ліквідності. Крім того, слід зважити й на те, що у другому випадку на один рік збільшено період дисконтування, а з віддаленням строку повернення вкладених коштів їх реальна ціна зменшується. Наприклад, за перший рік за дру­гим проектом реальна вартість потоку зменшилася на 13,1 % порівня­но з майбутньою (100 – 3043/3500 ∙ 100), а за четвертий рік це зни­ження становило аж 42,2 % (100 – 3145/5550 ∙ 100).

3 Чистий приведений дохід для варіанта А становить 1539 тис. грн, а для проекту Б — 1207 тис. грн. Проте абсолютні значення цього по­казника не розкривають повної картини через різні терміни експлуа­тації об'єктів.

4. За індексом дохідності перший варіант превалює над другим.

5 Аналізуючи період окупності затрат за кожним варіантом, можна зробити висновок, що інвестиційний проект А окупиться на цілий рік швидше, ніж проект Б.

6 Визначення внутрішньої норми дохідності дало змогу розраху­вати мінімальний коефіцієнт прибутковості (або поріг беззбитковості), тобто норму дисконта, за якої чистий приведений дохід дорівнювати­ме нулю Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками за кожним проектом, можна встановити рівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчою буде реальна процентна ставка від розрахункової, тим прибутковішими будуть інвестиції. У першому варіанті розрахункова норма становить 19,2 %, тоді реальна дисконтна ставка — 12 %, тоб­то різниться на 7,2 %. У другому варіанті ця різниця набагато менша й становить 2,5 %, а це свідчить, що цей варіант ближчий до межі, за якою реалізація інвестиційного проекту може бути збитковою і не­ефективною.

Підсумовуючи результати виконаного аналізу, констатуємо, що інвестиційний проект А вигідніший, ефективніший як за розміром чистого приведеного доходу й індексу дохідності, так і за періодом окупності. Цей варіант має більший запас щодо норми дохідності.

В економічній теорії зустрічаються й інші поняття та показники для оцінювання ефективності інвестицій, наприклад чиста поточна вартість, внутрішня рентабельність, які виражають ті ж показники чистого приведеного доходу та внутрішньої норми дохідності. Під час оцінювання ефективності доцільно враховувати і супутні, і народногосподарські інтереси.

Практично досить важко розрахувати розглянуті показники з високим ступенем достовірності, тим більше спрогнозувати їх на близьку й далеку перспективу. Тому у процесі складання інвестиційних бізнес-планів достатньо розраховувати показники, що застосовуються в зарубіжній практиці: чистий приведений дохід, індекс дохідності, період окупності, внутрішню норму дохідності.

Контрольні питання та завдання

1. Які існують джерела інформації для складання бізнес-планів?

2. Які показники використовують для визначення ефективності інвестицій?

3. Охарактеризуйте види інвестиційних ризиків і форми їх страхування.

4. В яких випадках можливе припинення розробки інвестиційного проекту?

5. Чим визначається стратегія фінансування інвестиційного проекту?

6. Як визначається внутрішня норма дохідності інвестиційного проекту?

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВАРІАНТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО БІЗНЕС-ПЛАНУ

У країнах зрозвиненою ринковою економікою бізнес-план склада­ється за певними стандартами й правилами і вважається типовим до­кументом. Розробка й виклад бізнес-плану підпорядковані певній логічній структурі, яка в більшості країн має уніфікований характер. У зарубіжній і вітчизняній літературі, у нормативних документах реко­мендується загальноприйнята структура бізнес-плану, яку показано на рис. 26.

Рис. 26. Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

Разом з тим загальна схема й порядок викладу бізнес-планів мо­жуть різнитися залежно від характеру інвестиційного проекту. Так, для великих інвестиційних проектів, які потребують великих капіталь­них затрат, а також призначені на довгий час, пов'язані з випуском і впровадженням на ринок нових видів продукції, товарів, послуг, має бути розроблений повний варіант бізнес-плану. Він передбачає вра­хування й деталізацію всіх сторін майбутньої діяльності, аналіз мож­ливих ризиків і шляхів їх уникнення. Окремі висновки, пропозиції підтверджуються необхідними розрахунками, графіками, таблицями.

Для невеликих інвестиційних проектів (наприклад, для обґрунтування одержання позик) допускається складання скороченого варіанта бізнес-плану, який ставить тільки загальні цілі та шляхи їх досягнення.

Крім того, порядок заповнення бізнес-планів залежить також від багатьох інших факторів, питань, особливостей.

Наведемо варіант складання інвестиційного бізнес-плану. Розгля­немо його й виокремимо найважливіші особливості цього проекту. Запропонований макет бізнес-плану заповнений умовними даними й подається у скороченій формі.

Бізнес-план інвестиційного проекту