Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Інформаційна культура керівника як чинник ефективності управління
Інтенсифікація інформаційних процесів, що відбуваються сьогодні, зумовлює істотне прискорення розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу суспільства, підвищення рівня освіченості, загальної і професійної культури та інформованості людей. Наслідком поступового посилення цієї тенденції стає формування і збільшення частки соціально, політично та економічно активного населення, зростання ролі особистісного чинника у забезпеченні бажаної ефективності суспільного виробництва. Така ситуація не просто ускладнює управління, а кардинально змінює його сутність, цілі й характер. А це, у свою чергу, вимагає формування нових моделей, методів і технологій управління соціальними системами, успішне оволодіння якими і являє собою сутність згадуваної концепції підготовки нової національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти. Кардинальна зміна цілей соціального управління та істотне ускладнення його змісту і характеру висувають сьогодні принципово нові суспільні вимоги до професіоналізму та особистісних якостей керівників, підвищують значення їхньої загальної та управлінської культури, розуміння глибинної сутності, які теж: неперервно розвиваються. Одним з найбільш динамічних її елементів виступає інформаційна культура. В умовах становлення і розвитку ринкової економіки та подальшої демократизації громадського життя процеси прийняття важливих і відповідальних управлінських рішень вимагають урахування і обробки великих обсягів інформації. Керівник не може прийняти ефективного рішення без системного аналізу проблемної ситуації та без всебічного урахування множини показників стану і характеру функціонування відповідної організації та зовнішнього відносно неї середовища. Безперечно, у керівника великого підприємства, установи чи іншої складної соціальної системи завжди передбачені відповідні інформаційно-аналітичні та прогнозні служби, які готують для нього необхідне інформаційне забезпечення, здійснюють належну експертну та інтелектуальну підтримку процесу прийняття рішень. Однак управлінська культура керівника в умовах стрімкого зростання інформаційних потоків полягає в умілій їх диференціації та розподілі між безпосередніми виконавцями. Керівникові потрібні вже попередньо оброблені синтетичні дані, щоб він міг користуватись саме тим, що йому необхідно для ефективного здійснення управління, без зайвої інформації (шумів), яка заважає належному виконанню його керівних функцій. За цих умов важливим елементом інформаційної культури керівника виступають навички роботи з комп'ютером, особливо важливі у зв'язку з поширенням телекомунікаційних систем і можливістю широкого доступу до світових інформаційних ресурсів за допомогою мережі Internet.
Одним з головних проявів та водночас наслідків розвитку комп'ютерної техніки і засобів телекомунікацій стали створення й подальше бурхливе поширення на різні сфери життєдіяльності людей персональних комп'ютерів та сучасних інформаційних технологій. Завдяки їх застосуванню значною мірою посилились процеси подальшої глобалізації політичних, економічних, науково-технічних і культурних відносин. Інформаційні технології як головна передумова формування нового інформаційного суспільства, стали лише початком і своєрідним каталізатором кардинальних змін у філософії та ідеології соціального управління, в усвідомленні зростаючого значення і величезних можливостей інформації, техніки і технології засобів зв'язку. Ще більш істотні зміни очікують нас вже у найближчому майбутньому. Вони, зокрема, описані одним з найбільш видатних керівників-менеджерів кінця XX - початку XXI століття, засновником всесвітньо відомої корпорації MICROSOFT Б. Гейтсом. Поняття інформаційної магістралі, дистанційної освіти, електронної комерції, керування підприємствами на великих відстанях, нове розуміння самої сутності і характеру бізнесу з широким використанням інформації тощо розкривають тільки деякі перспективи становлення і розвитку постіндустріального суспільства. Уміле використання переваг інформаційного укладу сприяє появі нових понять, одним з яких стало і поняття інформаційної культури. Воно уявляється начебто зрозумілим на інтуїтивному рівні, однак ще не отримало загальноприйнятого тлумачення свого змісту. Так, О. О. Хмельницький визначає інформаційну культуру фахівця як "сукупність загальноосвітніх та вузькоспеціальних знань, умінь і навичок роботи з інформацією, необхідних йому для якісного виконання своїх професійних обов'язків". До структури поняття інформаційної культури, на його думку, "крім загальних знань, умінь і навичок обробки інформації, входять знання, уміння і навички роботи з інформацією певної тематичної спрямованості. Адже, як свідчить практика, фахівець, що обробляє науково-технічну інформацію, навряд чи буде здатний так само якісно обробляти інформацію суспільно-політичного змісту, і навпаки" [118, с. 392].
На наш погляд, автор дещо спрощено розглядає склад і структуру сукупності функцій керівника, пов'язаних із застосуванням ним інформаційних технологій у своїй професійній діяльності, певний рівень володіння якими і виступає ознакою інформаційної культури. Сьогодні дати визначення поняття інформаційної культури практично неможливо ще й внаслідок його неперервного розвитку. У зв'язку з цим і запропоноване нижче визначення також; не претендує на повноту і вичерпний зміст цього поняття. Інформаційна культура керівника, на наш погляд, являє собою такі мінімальні обсяг і рівень знань, умінь і навичок, які необхідні йому для плідної роботи з інформаційними потоками і масивами, для ефективного використання технічних засобів і технологій збору, збереження, обробки, прийому/передачі, представлення та аналізу інформації з тим, щоб мати змогу формувати адекватні проблемній ситуації управлінські рішення та здійснювати ефективне управління функціонуванням і розвитком, відповідної організації чи іншої соціальної системи. Уявляється очевидним, що кожна сфера людської діяльності висуває свої особливі, характерні саме для неї, вимоги до інформаційної культури фахівця. Розглянемо у найбільш загальному вигляді сукупність цих вимог стосовно сучасного керівника. З цією метою визначимо характер і склад інформаційних потоків, що звичайно використовуються ним в управлінській діяльності, та поділимо їх на внутрішні і зовнішні. Внутрішні потоки утворює інформація, що виникає і циркулює в самій організації та призначена для управління її функціонуванням. Змістовно ці потоки містять: 1) оперативні дані про поточну виробничу діяльність; 2) фінансові документи; 3) накази і розпорядження; 4) результати аналізу різних сфер поточної діяльності підприємства; 5) інформаційну підтримку процесів підготовки і прийняття управлінських рішень; 6) матеріали перспективного характеру, пов'язані з розробкою та реалізацією планів стратегічного розвитку підприємства. Зовнішні потоки утворює інформація, джерела якої знаходяться поза межами організації, а її зміст тією чи іншою мірою може впливати на ефективність функціонування організації та характер управління нею. Змістовно ці потоки містять: 1) результати маркетингових досліджень; 2) зміни у фінансовій політиці держави (рівень інфляції, дисконтна ставка, зміни податкового, митного та інвестиційного законодавства тощо); 3) матеріали про ділові зустрічі та переговори і їхні результати; 4) інформацію про надходження платежів від іноземних партнерів та взаємовідносини з банком; 5) аналіз загальної ситуації в галузі та основних тенденцій її розвитку; б) матеріали про конкурентів та їхні перспективні розробки; 7) інформація про загальну політичну і соціально-економічну ситуацію в країні тощо.
Для забезпечення можливості плідної роботи з інформаційними потоками використовуються різні засоби. За призначенням і характером їх молена розділити на три класи. Перший клас становлять джерела інформації. Найбільшого поширення набули такі з них: 1) засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення і радіомовлення, інформаційні ресурси Інтернету), які являють собою джерела зовнішньої інформації відносно даної організації; 2) довідники, посібники, енциклопедії, загальні, універсальні та спеціалізовані словники, навчальна і монографічна література, також спрямовані на одержання зовнішньої інформації, які також є важливими засобами її збору; 3) реклама, що має подвійну природу: канал інформації про підприємство і його продукцію, спрямований на зовнішню контактну аудиторію і водночас канал зовнішніх інформаційних потоків, у тому числі й через засоби масової інформації; 4) результати соціологічних опитувань, які забезпечують збір інформації про потреби цільової аудиторії, її ставлення до підприємства та його продукції тощо; 5) звіти і фінансові документи на електронних чи паперових носіях, які виступають джерелом та інструментом збору інформації про характер і ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства та управління нею, а також; інструментом її обробки та аналізу. Слід підкреслити, що документи на паперових носіях вже дещо застаріли як інструмент роботи з інформацією і значна частина організацій і підприємств активно впроваджують сучасні системи безпаперового документообігу, успішно використовуючи електронні варіанти документів та способи автоматизованої їх обробки. Другий клас засобів роботи з інформаційними потоками становлять різноманітні технічні пристрої. Вони включають такі основні групи: 1) комп'ютерна техніка як наймогутніший засіб обробки даних і повний комплекс інструментів для роботи з різними потоками інформації; 2) телекомунікаційні системи, призначені для одержання та передачі інформації зі швидкісних каналів супутникового зв'язку та оптоволоконних кабельних мереж. При цьому безпосередніми інструментами одержання та передачі інформації виступають супутникові антени, мережне устаткування, комп'ютерна техніка, устаткування для проведення телемостів чи телеконференцій, засоби зв'язку з глобальною мережею INTERNET тощо; 3) засоби телефонного, факсимільного і сучасного мобільного зв'язку. Їхня сукупність являє собою ефективний інструментарій роботи з внутрішніми і зовнішніми потоками інформації і призначається для виконання всіх операцій зі збору, прийому і передачі інформації.
Третій клас засобів роботи з інформаційними потоками становлять інформаційні технології. У вузькому розумінні до них відносять прикладне програмне забезпечення, у широкому - бази і банки даних і знань, настільні видавничі системи, графічні редактори і т. ін. Узагальнено інформаційні потоки і зазначені засоби їхньої обробки утворюють своєрідне інформаційне поле, у якому відбувається управлінська діяльність керівника. Загальне уявлення про структуру цього поля дає рис. 37. Рис.37. Інформаційне поле діяльності керівника Засоби, призначені для роботи з потоками інформації, які відносяться до перших двох з розглянутих класів, крім зазначених вище загальних функцій, виконують також функцію зручного наочного подання інформації. її важлива характерна особливість полягає в тому, що ця функція дозволяє керівникові отримувати результати обробки інформації у найбільш зручному для її аналізу, інтерпретації та подальшого використання вигляді - текстовому, графічному, табличному тощо. Наймогутнішим засобом обробки інформаційних потоків сьогодні стала комп'ютерна техніка, застосування якої охоплює різноманітні сфери людської діяльності. Без комп'ютерних знань та інформаційної культури важко забезпечити сьогодні ефективну діяльність фахівців багатьох професій. Керівники ж за допомогою комп'ютерів здійснюють не тільки безпосереднє виконання управлінських функцій, а й отримують можливість імітаційного моделювання діяльності організації з метою оптимізації її організаційної та функціональної структури. Завдяки комп'ютерній техніці вони можуть здійснювати пошук, обробку та аналіз інформації для своєчасного прийняття раціональних, всебічно виважених і глибоко обґрунтованих управлінських рішень, спілкуватися з діловими партнерами і т. ін. Висока інформаційна культура керівника та належне інформаційне забезпечення його професійної діяльності фактично створюють передумови для переведення управління на якісно новий рівень. Він визначається перш за все можливістю забезпечення чіткого і неухильного дотримання норм і вимог логіки управління. Більш того, розвиток і широке застосування інформаційних технологій революціонізують фактично всі сфери суспільного виробництва, науки, культури, освіти і навіть суспільно-політичного життя та побуту. Це призвело до якісно нового етапу розвитку людської цивілізації. Індустріальний етап все більш поступається місцем інформаційному. Глибоко змінилися не тільки пріоритети розвитку, але й підходи до організації та усвідомлення відносин у системі "людина-суспільство-природа-техносфера". Як справедливо зазначає Т. П. Вороніна, "якщо в аграрному суспільстві економічна діяльність була пов'язана з виробництвом продуктів харчування, а обмежуючим фактором була земля, в індустріальному суспільстві головним було виробництво товарів, а обмежуючим фактором - капітал, то в інформаційному суспільстві основною економічною діяльністю є виробництво і використання інформації для ефективного функціонування інших форм виробництва, а обмежуючим фактором стають знання. Якщо в індустріальному суспільстві центральними змінними були робота і капітал, то в постіндустріальному суспільстві в цій якості виступають інформація і знання, що заміщають роботу як джерело доданої вартості" [16, с. 228].
Ці обставини вимагають термінового впровадження відповідних змін також у змісті та технологіях навчання, у першу чергу в системі професійної освіти інженера та управлінця. Швидке старіння знань і прискорення циклу їхнього оновлення вимагають забезпечення неперервної освіти і самоосвіти фахівця протягом всього його активного трудового життя. Істотно зростає у зв'язку з цим роль інформаційної культури, що має сприяти високій ефективності не тільки професійної діяльності керівника, але й процесу його самоосвіти, самовиховання і самовдосконалення. Це сприятиме також: формуванню професіоналізму майбутнього інженера-керівника як гармонійно розвиненої творчої особистості, справжнього представника національної гуманітарно-технічної еліти. Ми цілком згодні з висловленою В. О. Кудіним думкою про те, що "сьогоднішня професійна освіта виправдає себе лише за умови підготовки фахівця широкого мислення, високої культури і моралі, який зуміє орієнтуватися на нові можливості, що пропонуватиме життя" [53, с.14]. Формування інформаційної культури як важливого елемента професіоналізму стало одним з основних компонентів педагогічної системи підготовки висококваліфікованих фахівців у системі вищої школи України згідно з положеннями концепції формування нової національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти. Це повною мірою стосується й підготовки фахівців до майбутньої управлінської діяльності на основі нової філософії освіти і перспективних напрямків її розвитку. Кращі представники професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти виступають ініціаторами впровадження у навчально-виховний процес новітніх досягнень науки і техніки, розробки і використання перспективних освітніх технологій, органічного поєднання освіти, науки і виробництва. Символічно, що у провідних вищих технічних закладах освіти створюються не просто належні технічні та організаційні передумови для успішного вирішення цих завдань, а здійснюється системна стратегія гуманізації інженерної освіти. У зв'язку з цим відбувається глибоке переосмислення сутності та змісту сучасної освіти. Так, у Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" ще у 2000 році було створено кафедру педагогіки і психології управління соціальними системами. її чітка цільова інноваційна спрямованість визначається самою назвою кафедри, її призначенням та основними напрямами діяльності. Цими напрямами стали, зокрема: - істотне підвищення якості психолого-педагогічної та управлінської підготовки сучасних фахівців; - розробка концептуальних засад системи підготовки професійних керівників-лідерів нової формації та її практична реалізація; - проведення глибоких наукових досліджень з проблем формування сучасної філософії, етики, логіки і культури управління та активне впровадження їх результатів у педагогічну та суспільну практику. Концентрація інтелектуальних, інформаційних і матеріально-технічних ресурсів дозволяє формувати інформаційну культуру майбутніх керівників-лідерів, готувати яких і покликана кафедра. Ця культура дозволить їм успішно керувати підприємствами та організаціями, іншими соціальними системами і структурами виробничо-господарського, комерційного, науково-технічного, суспільно-політичного, соціального та іншого характеру на основі сучасних соціально-психологічних підходів, методів системного аналізу і стратегічного управління. Для реалізації цих планів в університеті було відкрито принципово нові спеціальності з соціальної інформатики та управління проектами. Базовими дисциплінами підготовки фахівців у галузі управління передбачено вивчення менеджменту, маркетингу, основ економічної теорії, світової економіки і міжнародних економічних відносин, макро-і мікроекономіки, теорії прийняття рішень. Вивчаються також; бюджет і податки, облік і аудит, фінанси і кредит, статистика, державне регулювання і управління, соціальні економічні процеси, економіка підприємства, а також моделювання систем, техніка і технологія галузі. Крім фахових, викладається цикл гуманітарних дисциплін та спеціальних дисциплін, що формують високу управлінську та інформаційну культуру майбутніх фахівців. Останній цикл передбачає глибоке оволодіння студентами сучасними та перспективними інформаційними технологіями і забезпечує тим самим їхню високу конкурентоспроможність на сучасному і перспективних ринках праці. Цей цикл побудований на принципі наскрізної комп'ютерної підготовки. Тому спектр його дисциплін є досить широким. Кафедра педагогіки і психології управління соціальними системами також активно впроваджує інформаційні технології в навчальний процес, прищеплює високу інформаційну культуру майбутнім керівникам. Плідні дослідження у цьому напрямку носять багатоаспектний характер і спрямовані на загальне підвищення ефективності професійної освіти і виховання, на формування всебічно розвиненої особистості справжнього представника національної гуманітарно-технічної еліти. Ми виходимо з того, що інформаційна культура фахівця, а тим більш керівника-лідера, не може і не повинна зводитись лише до професійного володіння комп'ютерною технікою та інформаційними технологіями. Вона має включати інноваційну спрямованість мислення людини та її готовність до творчої роботи в умовах інформаційно-технологічної системи суспільного розвитку у поєднанні з високою загальнокультурною підготовкою, з необхідними керівникові психолого-педагогічними і управлінськими знаннями. З цією метою розроблено і впроваджено такі справді інноваційні навчальні дисципліни, як філософія управління, педагогіка управління, психологія управління, етика управління, управлінська культура та інші. Вони здійснюють вагомий внесок у формування загальної та управлінської культури майбутнього інженера-керівника. Ця культура має передбачати формування і розвиток у нього почуття особистої моральної відповідальності за результати і можливі наслідки професійної діяльності та реалізації конкретних управлінських рішень. Вона включає також; прищеплення майбутньому керівникові внутрішньої потреби і прагнення до постійного збагачення новими знаннями не тільки професійного, а й світоглядного характеру, які б сприяли більш глибокому розумінню дійсності та визначальних тенденцій науково-технічного і суспільного розвитку. Стосовно значення морально-етичних аспектів інформаційної культури сучасного фахівця, а тим більш професійного керівника-лідера, ми цілком згодні з позицією В. О. Кудіна. Він підкреслює, зокрема, що якість інформації оцінюється тим, наскільки знання, отримані про певний предмет чи зовнішню ситуацію, допомагають у прийнятті правильних управлінських рішень. Адже багато хибних рішень звичайно зумовлені спотвореною, невірною, хибною інформацією. Тому, на його думку, надзвичайно істотне завдання формування інформаційної культури полягає у тому, щоб в процесі підготовки фахівця виробити у нього уміння розпізнавати якість інформації, визначати її достовірність. Але для цього необхідно у всій системі професійної освіти стверджувати такі надзвичайно важливі якості загальнокультурного розвитку фахівця, без яких його успішна діяльність буде неможливою: - глибину наукового розуміння законів розвитку природи і суспільства; - широту мислення і справедливість суджень; - доброзичливе, людяне ставлення до інших; - щиросердечність і природність поведінки, вчинків, здатність лишатися самим собою за будь-яких обставин; - правдивість і відвертість, розвинене почуття власної гідності; - порядність, готовність відгукнутись на прохання інших людей; - поважливе ставлення до культурних традицій і моральних норм життєдіяльності інших країн і народів [51, с. 178-179]. Інформаційна культура сучасного керівника в умовах нових реалій набуває особливого значення і як елемент його загальної, професійної та управлінської культури взагалі, і як запорука забезпечення належного рівня ефективності управлінської діяльності. Більше того, за нашим глибоким переконанням, сьогодні управлінська та інформаційна культура перетворюється на неодмінний елемент професійної компетентності фахівця, особливо керівника-лідера. Застосування сучасних інформаційно-технологічних засобів супроводу управлінської діяльності в єдиному інформаційному просторі дозволяє істотно раціоналізувати виконання керівником його управлінських функцій. Більш того, воно дає можливість створення надійного інформаційного забезпечення процесів підготовки і прийняття всебічно обґрунтованих управлінських рішень, основаних на результатах ретельного аналізу всієї множини можливих альтернатив з урахуванням переваг і недоліків кожної з них та прогнозуванням можливих наслідків їх прийняття та реалізації. Сьогодні фактично визнається й ще одна визначальна риса сучасного інформаційного суспільства, яка робить його суспільством знань, або К-суспільством (від англ. knowledge society чи K-society). За словами відомого фахівця з системного аналізу та інформаційних технологій М.З. Згуровського, "концепція формування суспільства нового типу з'явилась на межі століть, коли інформація стала набувати якісно нової форми - гармонізованих знань". З позицій філософії соціального управління тут доречно підкреслити, що, за словами вченого, "важливого значення, крім знань типу "як діяти", набули знання типу "як співіснувати", які стали гармонізувати внутрішні та зовнішні суперечності суспільства" [34, с. 14]. Саме таких знань сьогодні бракує переважній більшості керівників соціальних систем різного рівня і призначення в Україні. Власні амбіції, небажання вислухати (а то й невміння слухати) опонента стають на перешкоді створенню високопрофесійних працездатних команд, які б, виходячи виключно з інтересів народу, були спроможні сформувати та успішно здійснювати справді ефективні стратегії політичного і соціально-економічного розвитку нашої країни. І небажання і невміння ознайомитись з альтернативними позиціями також; виступають ознакою недостатньої загальної, управлінської та інформаційної культури таких керівників. Світовий досвід переконливо свідчить, що для ефективного супроводу управлінської діяльності необхідна комплексна інформатизація суспільства. В Україні на розв'язання цієї проблеми спрямовано цілий ряд документів. Серед них слід зазначити перш за все "Національну програму інформатизації України", "Концепцію формування і функціонування інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування", "Пропозиції щодо структури, порядку формування та використання системи інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України і органів державної влади" та інші. Вони визначають інформатизацію як процес створення і розвитку інформаційної інфраструктури задля широкомасштабного упровадження новітніх методів і засобів збору і обррбки даних, своєчасне забезпечення суспільства і його суб'єктів необхідною достовірною інформацією в усіх сферах його діяльності. Успішна реалізація перспективних програм інформації України істотною мірою сприятиме переведенню всієї суспільно-політичної, соціально-економічної, освітньої і культурної сфер на якісно новий рівень, наблизить їх до світових стандартів. Водночас вона дасть змогу забезпечити і якісно новий рівень соціального управління, який певною мірою відповідатиме положенням сучасної філософії та логіки управління.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 311; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.74.205 (0.029 с.) |