Драга використовується для відбору проб:

 зоопланктону;

+  бентосу;

 фітопланктону;

 фітобентосу.

 

Евтрофування – це:

 заболочення біотопу;

+  збагачення водних мас біогенними речовинами;

 незворотні зміни у водоймі, які призводять до її загибелі;

 усі відповіді неправильні.

 

Батометр Рутнера використовується для відбору проб:

+  зоопланктону;

 бентосу;

 фітобентосу;

 фітопланктону.

 

217. До консументів у водоймі відносять:

 водорості і вищу водяну рослинність;

 лише водорості;

 всі організми, які продукують органічну речовину у водоймі;

+  гетеротрофів.

 

Збагачення водних мас біогенними речовинами – це:

+  евтрофування;

 сукцесія;

 сольова стратифікація;

 інсоляція.

 

219. Індекс видової подібності біоценозів запропонували:

 Шмальгаузен;

+  Жакар і Сьоренсен;

 Пантле-Бук;

 Шеннон.

 

220. Автором індексу видового різноманіття є:

 Шмальгаузен;

 Тіннеман;

 Пантле-Бук;

+  Шеннон.

 

Види-едифікатори – це:

+ домінантні види, які своєю життєдіяльністю модифікують середовище і таким чином впливають на інших членів угруповання;

 рідкісні і малочисельні види;

 домінатні види із найвищим значенням індексу домінування;

 види із максимальною чисельністю.

 

Детритофаги належать до:

 еврифагів;

+  стенофагів;

 поліфагів;

 сапрофагів.

 

Добовий раціон – це:

+  кількість корму, яка споживається твариною протягом доби;

 кількість корму, яка засвоюється твариною протягом доби;

 відношення кількості спожитого твариною корму до кількості засвоєного корму протягом доби;

 відношення кількості засвоєного твариною корму до кількості спожитого корму протягом доби.

 

224. Еугалинні води мають солоність:

+  30–40‰;

 0,5–30‰;

 понад 40‰;

 до 0,5-1‰.

 

225. Прісні води мають солоність:

 30–40‰;

 0,5–30‰;

 понад 40‰;

+  до 0,5-1‰.

 

226. Гіпергалинні води мають солоність:

 30–40‰;

 0,5–30‰;

+  понад 40‰;

 до 0,5-1‰.

 

227. Солоність морських вод сягає значень:

+  30–40‰;

 0,5–29‰;

 41–50‰;

 понад 50‰.

 

228. Ацидофільні стеноіонні форми:

+  надають перевагу кислим водам;

 надають перевагу лужним водам;

 надають перевагу водам із нейтральним значенням рН;

 

229. Алкаліфільні стеноіонні форми:

 надають перевагу кислим водам;

+  надають перевагу лужним водам;

 надають перевагу водам із нейтральним значенням рН;

 

230. Під час біоіндикації рівня забруднення водойми органічною речовиною використовують:

 індекс Шеннона;

 індекс Жакара;

+  індекс Пантле-Бука;

 індекс Гаєвської.

 

231. Сапробність водойми дозволяє встановити:

 рівень токсикологічного навантаження на водойму;

+  рівень органічного забруднення водойми;

 рівень інтоксикації важкими металами;

 рівень радіологічного забруднення водойми.

 

232. Для гідробіонтів у водоймі найбільш характерним просторовим розподілом є:

 безладний;

 одноманітний;

+  плямистий;

 рівномірний.

 

233. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести:

 коменсалізм;

+  утворення зграй та скупчень;

 протокооперацію;

 аменсалізм.

 

234. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести:

 коменсалізм;

+  пряму боротьбу і взаємодопомогу;

 мутуалізм;

 аменсалізм.

 

235. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести:

 мутуалізм;

 протокооперацію;

+  конкуренцію і біохімічне інгібування;

 аменсалізм.

 

236. Питома продукція – це:

 кількість органічної речовини, яка утворюється за певний проміжок часу;

+  кількість органічної речовини, яка утворюється популяцією за одиницю часу на одиницю маси;

 кількість органічної речовини, яка акумулюється у гідробіонтах;

 кількість органічної речовини, яка передається на наступний трофічний рівень.

 

237. Інтенсивність продукування органічної речовини є вищою:

+  у популяціях, утворених організмами дрібних розмірів;

 у популяціях, утворених організмами більших розмірів;

 не залежить від розміру гідробіонтів.

 

238. До біотичних чинників, які сприяють самоочищенню водойми, належить:

+  дихання гідробіонтів;

 продукування гідробіонтами органічної речовини;

 життєдіяльність гідробіонтів не впливає на самоочищення водойми;

смертність гідробіонтів.

 

239. Для кількісного оброблення проб зоопланктону використовують:

+  камеру Богорова;

 сітку Апштейна;

 батометр Рутнера;

 чашка Кольквитця.

 

240. Кількість органічної речовини, яка утворюється популяцією за одиницю часу на одиницю маси – це:

 біологічна продукція;

+  питома продукція;

 чиста продукція;

 валова продукція.

 

Стеногалинними формами є:

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі температур;

+  гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності;

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем;

 гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі температур.

 

Стенотермними формами є:

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі температур;

 гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності;

 гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем;

+  гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі температур.

 

243. Стратифікація вод – це:

 перемішування верхніх шарів води;

 вихід глибинних вод на поверхню;

+  розподіл щільності води по вертикалі;

 відсутність перемішування води.

 

244. Ритми розмноження гідробіонтів найбільшою мірою залежать від:

+  надходження сонячної радіації;

 температурного режиму;

 розміру гідробіонтів;

 припливів і відпливів.

 

245. Автогенна сукцесія спостерігається під час:

+  зміни біотопу самим біоценозом;

 зміни біотопу внаслідок зовнішніх чинників;

зміни біотопу автотрофним компонентом біоценозу та зовнішніми чинниками;

 зміни біотопу за рахунок інтродукованих видів.

 

246. Екзогенна сукцесія спостерігається під час:

 зміни біотопу самим біоценозом;

+  зміни біотопу внаслідок зовнішніх чинників;

зміни біотопу автотрофним компонентом біоценозу та зовнішніми чинниками;

 зміни біотопу за рахунок автотрофного компоненту.

 

Чутливість – це:

 здатність витримувати без шкоди для себе певний ступінь забруднення;

+  здатність реагувати на мінімальні концентрації токсикантів;

 здатність реагувати на максимальні концентрації токсикантів;

 здатність витримувати різні концентрації токсикантів.

 

Стійкість – це:

+  здатність витримувати без шкоди для себе певний ступінь забруднення;

 здатність реагувати на мінімальні концентрації токсикантів;

 здатність реагувати на максимальні концентрації токсикантів;

 здатність нейтралізувати певний рівень інтоксикації.

 

249. У Світовому океані водорості найбагатше представлені:

+  діатомовими і перидінієвими;

 золотистими;

 зеленими і синьо-зеленими;

 синьо-зеленими.

 

250. Основну біомасу зоопланктону у Світовому океані утворюють:

 коловертки;

+  нижчі ракоподібні;

 найпростіші;

 найпростіші і коловертки.

 

251. Організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води:

+  голопланктон;

 меропланктон;

 кріопланктон;

 пагон.

 

252. Організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу:

 голопланктон;

+  меропланктон;

 кріопланктон;

 пагон.

 

253. Видове різноманіття гідробіонтів більше:

 у помірних широтах;

+  у тропічних широтах;

 однакове незалежно від широти;

 у субтропічних широтах.

 

254. Із підвищенням температури на кожні 10 ºС обмінні процеси гідробіонтів прискорюються у:

  1,5 рази;

+   2–3 рази;

  4–5 разів;

  6–7 разів.

 

255. Із підвищенням температури пасивний солевий обмін гідробіонтів:

 зменшується;

+  збільшується;

 не змінюється.

 

256. Гомойоосмотичні гідробіонти:

+ здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини, незалежно від осмотичного тиску середовища;

не здатні зберігати більш менш постійний осмотичний тиск під час зміни солоності води;

 здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини залежно від осмотичного тиску середовища.

 

257. Пойкілоосмотичні гідробіонти:

 здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини, незалежно від осмотичного тиску середовища;

+  не здатні зберігати більш менш постійний осмотичний тиск під час зміни солоності води;

 здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини залежно від осмотичного тиску середовища.

 

258. Активність "натрієвого насосу" у гідробіонтів пов’язана:

+  із переносом Na⁺через клітинні мембрани;

 із значною акумуляцією Na⁺у клітинах;

 із регуляцією пасивного сольового обміну;

 із переносом Mg²⁺через клітинні мембрани.

 

259. Пойкілотермні гідробіонти:

+  організми з непостійною температурою тіла, яка змінюється залежно від температури середовища;

 тварини з постійною, стійкою температурою тіла, яка майже не залежить від температури довкілля;

тварини з постійною, стійкою температурою тіла, яка залежить від температури довкілля.