Регулювання розвитку галузей соціально-духовної інфраструктури регіону

Народна освіта.

Регулювання розвитку народної освіти має охоплювати мережу дошкіль­них закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл і груп з подовженим днем, шкіл-інтернатів, інтернатів при школах тощо.

Для визначення потреб населення в дошкільних закладах використо­вують дані про чисельність дітей на перспективу і про кількість їх згідно з останнім переписом населення, народжуваність та ін.

Кількість місць у дитячих дошкільних закладах на кінець прогнозного періоду (незалежно від відомчої підпорядкованості) розраховують за формулою

 

К м.п. = К м.п. + К м.введ – К м. виб

 

де Км.п. – кількість місць на початок прогнозного періоду; Км.введ – кількість введених місць; Км.виб – кількість вибулих місць.

На підставі даних про потребу в дитячих дошкільних закладах розробляють зведену програму будівництва цих закладів по регіону.

Основний показник, на підставі якого здійснюють усі розрахунки на перспективу (кількість шкіл, класів, педагогічних кадрів та ін.), є контингент учнів. Його визначають по типах шкіл і групах класів (І – IV; V – IX; Х – XI), виходячи з кількості учнів у віці від 6 до 16 років на початок навчального періоду, можливого збільшення контингенту за рахунок приймання в перші і дев'яті класи та очікуваного скорочення кількості учнів за рахунок випуску дев'ятих і одинадцятих класів.

Аналіз стану мережі професійно-технічних середніх спеціальних і вищих навчальних закладів у регіоні, контингенту випускників дає змогу виявити тенденції у забезпеченні регіону кваліфікова­ними кадрами, встановити джерела їх поповнення і шляхи вико­ристання. Дані аналізу можна використати і для прогнозування підготовки кадрів відповідно до потреби області, району і міста.

Підготовку кадрів та додаткову потребу в них прогнозують за допомогою балансових розрахунків. При цьому визначають: додаткову потребу в робітниках основних професій або професій­них груп по галузях господарства; джерела забезпечення потреби за формами підготовки; відповідність між кількістю робочих місць з урахуванням нового будівництва та реконструкції і якісним, тобто професійним, складом робочої сили.

Культура.

До культурно-освітніх закладів належать бібліотеки всіх типів, всі види клубів, музеї, парки культури та відпочинку і т. д.

Потребу в будівництві об'єктів культури визначають за встановленими нормами (кількість місць на 1000 чол.) з урахуванням виділених на це асигнувань і прогнозу про приріст населення. За даними про фактичне забезпечення населення клубними закладами, необхідні нормативи і капіталовкладення, що спрямовуються на їх розвиток, прогнозують приріст клубних закладів на визначену перспективу. Передбачають розвиток мережі парків культури і відпочинку в містах, робітничих поселеннях, у кожному районному центрі та найбільших населе­них пунктах сільської місцевості.

Основним показником прогнозування кіноме­режі є рівень кінофікації. Для села він означає кількість жи­телів на одну сільську кіноустановку, або частку сільських насе­лених пунктів, які мають кіноустановки з платним показом кіно4^ільмів. Забезпеченість міського населення кіноустановками визначають за кількістю місць для кіноглядачів на 1000 чоловік.

Регулювання розвитку і розміщення закладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожного регіону. Основна ланка в прогнозуванні розвитку культури – адміністративний район, місто. Починають прогнозу­вання в містах, робітничих поселеннях і райцентрах, у селах, а потім отримані дані узагальнюють по області. При цьому особ­ливу увагу приділяють зближенню рівнів культурного обслу­говування населення міст і сільської місцевості.

Охорона здоров'я, фізкультура і спорт.

Для обґрунтування перспективного розвитку охорони здоров'я потрібно знати вихідний його рівень і наявні тенденції, кількісні і якісні показ­ники діяльності лікувально-профілактичних, аптечних, санатор­но-курортних, санаторно-епідеміологічних закладів, закладів відпо­чинку, а також потреби в них і ступінь задоволення цих потреб.

Показниками діяльності закладів охорони здоров'я є насам­перед кількість лікарняних ліжок, амбулаторно-поліклінічних закладів, ліжок у санаторіях, місць у будинках відпочинку тощо. Забезпеченість населення регіону лікарняними ліжками визначають у розрахун­ку на 1000 або на 10000 жителів на кінець прогнозного періоду.

Якісні показники роботи закладів охорони здоров'я – тривалість перебування хворого в лікарні, оборот ліжка, рівень госпіталізації. Потребу конкретного регіону середньорічних в лікарняних ліжках можна розрахувати за формулою

 

Л = Н х Г х П / Д х 100,

де Н – чисельність населення; Г – процент госпіталізації населення (рівень госпіталізації); П – середня кількість днів перебування хворого в лікарні; Д – тривалість використання ліжка протягом року, днів.

Забезпеченість лікарняними ліжками (Зл) з розрахунку на 10000чол.

Зл = Лл х 10000 / Н

 

Систему охорони здоров'я в містах і сільській місцевості треба розглядати як єдину систему регіону. Обґрунтовуючи будівництво і розширення лікарень районного центру і міста обласного підпорядкування, враховують необхідність госпіталі­зації в них сільського населення.

Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускну спроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів.

Прогноз розвитку фізкультури і спорту ґрунтується на даних про демографічну структуру населення регіону, фактичний рівень розвитку фізкультури і спорту серед усіх груп населен­ня, даних статистичної звітності, матеріалів соціологічних дос­ліджень.

У розподілі капіталовкладень на розвиток фізкультури і спорту доцільно приділити увагу насамперед будівництву спо­руд для занять масовими видами спорту із залученням коштів підприємств і організацій та спортивних комплексів у містах і облаштованих спортивних майданчиків у більшості сільських населених пунктів.

Рисунок 9.1.

Складові компоненти соціальної інфраструктури