Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Структурна схема теорії відкритих систем
Загальна теорія відкритих систем (ЗТС) може бути охарактеризована загальною схемою, що містить: 1. Методи, які застосовують при моделюванні і дослідженнях, та найважливіші результати, отримані з їхньою допомогою. 2. Основні поняття, вироблені в рамках теорії відкритих систем до даного моменту, а також моделі, розвинуті на їхньому фундаменті. 3. Основні проблеми та напрямки досліджень. 4. Відгалуження теорії відкритих систем. Методи. При дослідженні системності процесів та явищ дійсності, в рамках загальної теорії систем використовують емпіричні та теоретичні методи. При цьому ми акцентуємо особливу увагу на тому, що оцінка результатів застосування – використання тих чи інших методів базується на основі системного підходу і структурно-функціонального аналізу. Емпіричні методи можна розбити на три види, які застосовуються у ЗТС: · Методи спостереження процесів і явищ; · Методи оцінки; · Методи впливів. Теоретичні методи ЗТС: · Точкові теорії (теорії дальності), у яких характеристики теорії відкритих систем визначені лише в конкретних дискретних точках (всередині системі, у зовнішньому середовищі), а поля використовуються як допоміжні образи. · Континуальні теорії (теорії поля чи теорії близькодії), у яких характеристики теорії відкритих систем визначені для кожного функціонального елемента досліджуваних систем. · Комбінації точкових і континуальних теорій, у яких одночасно застосовуються точкові і польові величини, при чому обидва роди величин функціонально зв’язані в точках, які є сингулярними (самостійними). · Системні теорії, у яких характеристики теорії відкритих систем ставляться у відповідність не точкам, а просторово-протяжним системам. · Статистичні теорії, у яких параметри відкритих систем, що характеризують сукупність однотипних систем, ставляться в залежність від кінцевого чи нескінченного числа точно визначених притаманних можливостей для кожної з цих систем. Т. 2 п.2.1. 2 визначення поняття «системи». Першу групу утв. визначення, які виділяють поняття цілісності систем. Згідно з цим підходом: 1) Система – це множина об’єктів разом з відношеннями між об’єктами та між їх атрибутами. Система визначалася як множина в якій елементи існують лише в складі системи, а поза нею ці об’єкти у кращому випадку можуть мати системно-значимі властивості.
При входженні системи елемент набуває системно-визначену властивість замість системно значеної. Для системи первісного є ознака цілісності, тобто вона розглядається як єдине ціле, що скл. з частин що взаємодіють, часто різноякісних, але водночас сумісних. Інша група визначень включає цілісність як важливу властивість систем. 2) Система – це комплекс взаємопов’язаних елементів, що утв цілісність. Система утворює особливу єдність з середовищем та є елементом над систем. І в свою чергу і елементи системи можна розглядати як систему, якщо визначити певний критерій декомпозиції. Отже, осн. властивостями системи є: 1) система – це сукупність елементів; 2)наявність істотних стійких зв’язків між елементами або їхніми властивостями, що перевищують за потужністю зв’язків елементи, що не входять в дану систему; 3) елементи множини за деякою ознакою утв цілком визначену цілісність у якій з’являються певні інтегральні властивості, які характерні для системи вцілому, але не є властиві жодному з її окремих елементів. 4) для реалізації функціональних властивостей системи, необхідна інформаційна взаємодія між елементами, а отже наявність не лише каналів зв’язку, але й матеріальної наповненості їх сигналів. Цю властивість назив інформаційністю. 5) між системою та середовищем існує зв'язок; Середовище – це сукупність всіх об’єктів, зміна яких впливає на систему, а також об’єктів, що змінюються під дією системи. Система може бути пов’язана із середовищем наступним чином: 1) призначення (якщо призначення не сумісне з середовищем, то необхідно модифікувати призначення, відмовитися від системи, або надати системі новий вибір та пристосуватися до середовища) 2) побудова (включ складання компонентів системи, щоб вони гармонійно взаємодіяли як між собою, так і з середовищем) 3) оцінка (визнач ефективність реалізації призначення системи, сумісність системи з середовищем) Призначення системи пов’язане з метою. Мета системи – це спроба досягти найвищого рівня розвитку з мінімальними втратами. Мета поділяється на цілі (міні вигляд загальної мети)
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 31; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.148.106.212 (0.007 с.) |