Утворення української центральної ради та її боротьба за територіально-національну автономію. 1-ий Універсал уцр.

З перших днів національно-демократичної революції відбувалося згуртування національних сил, і це привело до виникнення загальноукраїнського громадсько-політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух — Української Центральної Ради. З ініціативою її утворення виступили українські самостійники. 3 (16) березня 1917 року самостійники оголосили про організацію Української Центральної ради, що мала перетворитися на орган тимчасового правління незалежності України. З часом Рада повинна була скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд.

Майже одночасно із самостійниками власний національний центр почало створювати Товариство українських поступовців (ТУП). Його політичним ідеалом була автономна Україна у складі перебудованої на федеративних засадах Російської держави. На співпрацю з поступовцями погодились і українські соціалісти, які з'явилися на збори ТУП.

Таким чином, формувалися два центри національних сил з різною державно — політичною організацією. Прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій 4 березня 1917 р. погодилися на створення об'єднаної організації, яка дістала назву Української Центральної Ради.

4 (17) березня 1917 у Києві з ініціативи Товариства Українських Поступовців (ТУП) була створена Українська Центральна Рада. До її складу крім членів ТУП, увійшли представники всіх українських національних партій – Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), Української народної партії (УНП), дрібних партій і громадсько-політичних груп. З приїздом наприкінці березня 1917р. із заслання М. Грушевського - відомого українського історика й політичного діяча, він був обраний головою ЦР. Важливу роль у її діяльності відіграли В. Винниченко, С. Єфремов, Б. Мартос, С. Петлюра та ін..

 Діяльність ЦР була зосереджена в основному на вирішенні національного питання, досягненні автономії України.

Наприкінці травня Центральна Рада вислала до Петрограду делегацію на чолі з В. Винниченком, М. Ковалевським.

Делегація домагалася українізації війська, адміністрації, шкільництва, а також щоб Тимчасовий уряд Росії висловив своє принципове ставлення до можливості надання автономії України. 10 червня 1917 — проголосив автономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.

Умови І Універсалу:

- Проголошення автономії України в складі Росії;

- Джерелом влади в Україні є український народ;

- Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);

- Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;

- Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

І Універсал оголошено на Всеукраїнському Військовому З'їзді;

 

Й і 4-й Універсали.

Жовтневий переворот 1917р. різко змінив ситуацію. ЦР засудила повстання в Петрограді й визнала неприпустимим перехід влади до рук Рад. 7 листопада 1917р. був опублікований ІІІ Універсал, у якому Україна в межах 9 українських губерній проголошувалася Народною Республікою (УНР) у складі «Федерації рівних і вільних народів». Згідно з ІІІ Універсалом передбачалися: ліквідація поміщицької власності на землю, яка повинна була перейти до рук селян без викупу; запровадження 8-годинного робочого дня; встановлення державного контролю над виробництвом; заходи для зміцнення й поширення місцевого самоврядування; скасування страти; забезпечення демократичних прав і свобод: слова, преси, віросповідання, зборів, спілок, страйків, недоторканність особи, житла; право застосування національних мов, надання всім народностям національно-персональної автономії; 27 грудня 1917р. – вибори до Українських Установчих зборів. 

 У листопаді – грудні 1917р. різко загострилася боротьба за владу в Україні. На виборах до Установчих зборів українські партії одержали до 70% голосів, більшовики – всього близько 10%. Багато Рад підтримували ЦР. Керівництво її не визнавало Раднарком на чолі з В. Леніним, закрило кордон з Радянською Росією, припинило вивіз хліба, не пропускало на Дон через територію України військові з’єднання Червоної Армії, щоб уникнути там масового кровопролиття.

У цих умовах, за кілька днів до поразки, ЦР прийняла рішення про радикальну земельну реформу, а 11 (24) січня 1918р. опублікувало IV Універсал про повну незалежність Української Народної Республіки та розрив усіх зв’язків з більшовицькою Росією.