Як навчитися правильно слухати

У процесі слухання має значення, наскільки розвинуті в люди різні види пам'яті, стан готовності уваги та індивідуальний розвиток, інші психічні пізнавальні процеси.

Ефективне слухання — основа для отримання точної інформації. Емпатичне слухання забезпечує краще розуміння інших людей, допомагає нейтралізувати нашу схильність до судження. Слухаючи інших, ми вчимося не тільки слухати себе, а й розуміти свої почуття, потреби, установки. Засоби і методи ефективного слухання дозволяють підвищити якість прийняття рішень, слухання корисне для менеджерів, керівників всіх рівнів.

Слухаючи, необхідно:

• забути особисті упередження проти співрозмовника;

• не поспішати з відповідями і висновками;

• розмежовувати факти і думки;

• стежити за тим, щоб мова була зрозумілою і чіткою;

• дійсно слухати, а не робити вигляд і не відволікатися.

Щоб навчитись ефективно слухати, необхідно насамперед захотіти слухати і зрозуміти співбесідника. Адже процес слухання аналогічний процесу пізнання.

Слід також налаштувати себе на хвилю внутрішньої зацікавленості темою ділової бесіди чи дискусії.

Слухаючи, визначити для себе основні думки виступаючого чи співрозмовника і намагатися правильно їх зрозуміти.

Швидко зіставляти отриману інформацію зі своєю і відразу ж подумкя повертатись до основного змісту виступу, бесіди, дискусії.

Уважно слухаючи і навіть не висловлюючи своєї думки, ви все одно повинні бути активним, а не пасивним учасником бесіди, дискусії.

Уміння слухати співрозмовника — основа взаєморозуміння, без чого ділові стосунки можуть не скластися.

Адже має значення не тільки те, що говорить співрозмовник, виступаючий, а й те, як він це говорить. Наші емоції — найкращий клей, що скріплює факти з нашою думкою про них у розмові.

Відрізок часу, протягом якого людина може концентрувати увагу на одній проблемі, короткий. Після напруженої уваги настає період розслаблення, розсіяності. І це часто виявляється саме в той момент, коли партнер чи співрозмовник переходить до суті питання. Людина, яка не вміє регулювати інтенсивність, розподіл і переключення уваги, зазвичай не вміє раціонально слухати та адекватно розуміти, що є основою прогнозування слів та дій співрозмовника.

Отже, вам необхідно вислухати когось по справі, в якій зацікавлені й ви. Сядьте зручно, але не розслабляйтесь. Зручна поза є передумовою для розумової зосередженості. Психологи вважають, що жінки більше схильні до зворотнього зв'язку, тому, слухаючи їх, необхідно частіше дивитися в очі.

Слухайте з цікавістю — це допоможе створити атмосферу взаємної симпатії і поваги між партнерами. Не слід переривати партнера в процесі розмови, дати можливість йому виговоритись, навіть, якщо ви вважаєте, що інформація незначна. Намагайтеся логічно спланувати процес слухання. Запам'ятовуйте насамперед головні думки, утримуючи і зв'язок між деталями.

Під час бесіди намагайтеся подумки узагальнити почуте. Краще це робити під час пауз у розмові. Прагнення під час слухання спрогнозувати подальшу думку співрозмовника — ознака активного мислення і гарний метод запам'ятовування основних тез.

Не поспішайте з оцінкою отриманої інформації, її необхідно робити в кінці.

Уміння слухати — важлива, але не єдина умова ефективності ділового спілкування.

Для сприйняття звучання і змісту слова людини необхідно не більше однієї секунди. Якщо слова невідомі, необхідно 3—5 сек. Для повного розуміння питання — не менше 14—15 сек. При деяких навичках людина схоплює зміст мовлення зі швидкістю 60—70 слів за одну хвилину.

Усе ж головним у діловому спілкуванні є вміння утримати увагу аудиторії за допомогою логіки, фактів, психологічного впливу.

Слухання корисне під час:

• інтерв'ювання — зокрема, при наймі чи переведенні на іншу роботу;

• мотивації працівників — виявлення причин незадоволення роботою тощо;

• розпорядження — забезпечення повного розуміння працівниками отриманої вказівки та виявлення їхньої реакції;

• оцінювання ділових і моральних рис характеру: виявлення, як працюють підлеглі, авторитет керівника тощо.

• урегулювання конфліктів: виявлення причин конфліктів між працівниками, знаходження шляхів їх урегулювання тощо.

Перше, що повинен зробити оратор, готуючись до виступу, - визначити свою надзадачу й завдання, які допоможуть втілити її. Після розробки завдань необхідно створити образ (у якому Ви станете перед аудиторією): манери говорити, жести, міміку, характер. Виступ повинне починатися задовго до виходу на трибуну й завершуватися набагато пізніше відходу з її.
Виступ складається із трьох частин: вступу, докази й висновки. Вступ повинне містити в собі короткий зміст тої ідеї, правильність, який буде доведена в другій частині мови. Існують різні види вступу. І його вибір залежить від надзадачі й аудиторії, у якій оратор виступає.
Основна частина виступу - доказ. Воно може бути логічним, коли оратор логічно доводить аудиторії правильність ідеї. Інформаційний доказ опирається на фактичний і довідковий матеріал. Емоційний доказ жадає від оратора великої самовіддачі й акторської майстерності. Іноді правильність ідеї зручно підтверджувати шляхом посилання на авторитети - відсильний доказ.
У висновку оратор підбиває підсумок, коротко повторює ключові думки своєї мови, ще раз викладає головну ідею виступу, а також може призвати слухачів до конкретних дій по її реалізації.
При публічному виступі зручно опиратися на заздалегідь заготовлені тези - короткі пропозиції, що відзначають той або інший логічний поворот у викладі змісту мови.

“Умій тримати паузу” - учив акторів великий Станіславський. Риторика - це одне з найдавніших мистецтв. Воно виникло приблизно в V столітті до н.е. як відповідь на практичну потребу суспільства. У цьому суспільстві практичні питання зважувалися на Народних зборах, привселюдно при величезному скупченні народу слухався суд, досить багатолюдні були свята. Риторика ставала необхідними для кожної людини. Її творцями стали Платон і Аристотель; їхні попередники, що створили перші праці по риториці: Лисий, Горгий. Найбільш прославлені оратори того часу - Демосфен, Исократ, Сократ, Перикл.
Необхідна риторика й у наші дні. Неможливо переоцінити її роль у політику, комерції й у повсякденному житті. Однієї з основних завдань людини, що хоче домогтися успіху, ставати залучення як можна більшого числа людей на свою сторону.
Слухачам не головне, що скаже оратор. Вони хочуть одержати заряд енергії, що підтримає їх на життєвому шляху. Тому оратор повинен не жалувати енергію, а ділитися нею з навколишніми. Також оратор повинен бути переконаний у тій ідеї, з якої виступає перед аудиторією. Оратор повинен бути актором, і як кожний актор знати "Систему Станіславського".

При публічному виступі не можна забувати про голосову акустику: градуюванні вектора звукової хвилі у вертикальній площині залежно від відстані до аудиторії, динаміці вектора в тривимірному просторі ("універсальна вісімка"). Якщо оратор виступає із трибуни, він повинен ураховувати її висоту при градуюванні вектора. Також не можна забувати про "ефект мортири" - суб'єктивному відчутті слухача того, що позад нього перебувають люди лояльні ораторові. Чимале значення має й тембр голосу.
Мова оратора не повинна бути монотонної. Фрази повинні вимовлятися з різною інтонацією. Вони розділяються паузами. Існує гросспауза, вона робиться при значеннєвому переході, для емоційного ефекту, і для підкреслення важливості попередньої або наступної фрази. У кожне слово мови необхідно вливати якнайбільше сили й енергії.
Майже завжди при публічному виступі ораторові необхідно відстоювати свою точку зору перед опонентами. При це треба не виправдуватися, а обвинувачувати; не пояснювати, а декларувати; чути опонента так, як найбільше вигідно. Розгромленого опонента необхідно дожимати протягом всієї дискусії.
При спростуванні чужої ідеї потрібно говорити коротко, не забувати про інтонаційну гаму. Свою ідею потрібно повторювати якнайчастіше для того, щоб вона відклалася в підсвідомості слухачів.
Вище були викладені базові ідеї ораторського мистецтва й риторики. Але також незамінний і особистий досвід публічних виступів. Тоді людина зможе зробити власні наробітки й можливо висунути свої оригінальні ідеї. Необхідно почувати аудиторію й уміти коректувати свою мову залежно від її реакції.

Поради починаючому оратору

Хороша публічна мова має бути перш за все змістовною, цілеспрямованою.

Хороша публічна мова має бути абсолютно грамотною як в області вимови, так і в області граматичного виразу думки.

Хороша публічна мова менше всього схожа на декламацію, вища її якість — невимушена розмова (бесіда) із слухачами на цікаву животрепетну тему.

Найважливіша особливість публічної мови — тісний контакт (спілкування) із слухачами, бажання поділитися з ними своїми думками і міркуваннями.

Хороша публічна мова не може бути хаотичною. Вона має бути послідовною і розумною в усіх відношеннях.

Оволодіваючи мистецтвом мови, треба пам'ятати, що навчитися можна не тільки правильній вимові, але і правильному, впорядкованому мисленню.

Завзятість, наполегливість і терпіння — ось що перш за все необхідне починаючому оратору.

Тема вашого виступу обов'язково має бути цікавою для вас і для ваших слухачів.

Готуючись до виступу, прочитайте не одну статтю, а декілька, зіставте між собою точки зору різних авторів. Використовуйте, якщо це необхідно, словники і довідники.

Складіть ясний і послідовний план вашої промови по схемі: вступ, головна частина, висновок.

Не треба прагнути блиснути своїми знаннями, уникайте зайвих подробиць і доказів — беріть для промови тільки найістотніше.

Уникайте стрибків і пропусків, договорюйте думку до кінця.

Піклуйтеся про зовнішню сторону мови. Не захоплюйтеся жестикуляцією. Говорити треба не поспішаючи.

Розвивайте свої голосові дані. Тренуйте і удосконалюйте мовний апарат. Добивайтеся виразної і ясної дикції.

Тренуйтесь у виголошуванні промов на найрізноманітніші теми.

Не пропускайте голосних звуків.

Не подвоюйте і не потроюйте приголосних.

Стежте за тим, щоб приголосні звуки В і М, що знаходяться між голосними, були добре чутні; не проковтуйте їх.

Виразно вимовляєте початковий приголосний звук, особливо в тих випадках, коли за ним слідує інший приголосний.

Договорюйте кінці слів (не ковтайте їх), особливо в прикметниках і у власних іменах.

Не спресовуйте слова. Не створюйте безглуздих поєднань.

Уважно вслуховуйтесь в мову майстрів художнього слова, артистів драматичних театрів і кіно, а також в мову дикторів центрального радіо і телебачення.

Стежте за своєю вимовою.

При нагоді запишіть свою мову на диктофон. Кілька разів прослуховуйте записане, відзначаючи вади і погрішності у вимові.
Як відомо, Цицерон був одним з найбільш популярних ораторів свого часу. Власне, його промови до цих пір приводяться як приклад, не дивлячись на те, що помер Цицерон вже більше двадцяти століть назад. Деякі роботи Цицерона збереглися до цих пір, а його поради початкуючим ораторам можна друкувати як пам'ятку. Пропонуємо ознайомитися з цими порадами і "намотати на вус".

1. Говори зрозуміло
2. Говори легко, але не дуже багато, давай іншим можливість виступити
3. Не перебивай
4. Будь ввічливим
5. Прагни говорити вишукано
6. Ніколи не критикуй інших людей, коли їх немає поряд
7. Не відволікайся на другорядні речі
8. Не говори про себе
9. Ніколи не виходь з себе
Власне, порад не так багато, але під ними дійсно може підписатися практично будь-яка сучасна людина з певними моральними засадами. Поради, дані вище, годяться як для людей, яким необхідно часто виступати публічно, так і для всіх інших.