Роль держави і права в організації суспільства і здійсненні політичної влади

Суспільство має давнішню історію. З позиції теорії держави і права, а не філософії, нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру.

У цьому аспекті і треба досліджувати поняття "суспільство", місце та роль у ньому держави і права.

Суспільство — соціальний організм, частина при­роди, що складається з людей, які постійно працюють над удосконаленням знарядь і засобів вироб­ництва.

Природа — це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище.

Вплив географічного середовища завжди опосе­редковується суспільними умовами і насамперед — рівнем розвитку виробництва.

Вплив людини на природу залежить від рівня роз­витку виробничих сил, від характеру суспільного ла­ду, від рівня розвитку суспільства і самої людини.

Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві по­зиції: широка і вузька.

У широкому розумінні суспільство — частина ма­теріального світу, що відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично роз­вивається.

У вузькому розумінні суспільство — певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство.

Прикладами такого розуміння суспільства мо­жуть бути:

• суспільно-економічна формація;

• ранньофеодальне суспільство, докапіталістичне суспільство і т. ін.;

• французьке, радянське, американське суспіль­ство і т. д.

Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них — та, що суспільство розвивається в ме­жах конкретної суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація — певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функ­ціонує та розвивається за своїми специфічними за­конами на основі конкретного способу виробництва.

У філософії XVII—XIX ст. розглядалось і договір­не суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.

Отже, держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:

• підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

• забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;

• не втручається в особисте життя людини;

• регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-пра­вових актів (чи інших джерел права).

З появою держави і права в суспільстві виника­ють нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та правової систем.

Політична система в теорії держави і права ви­значається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого і вузького розумін­ня цього суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.

Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність матеріальних і нематеріаль­них компонентів, зв'язаних політичними відношен­нями під час здійснення політичної влади. Політика — це частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя й діяльності осо­би, держави і суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо, що чистої політики, не зв'язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розу­мінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну сферу, духовну та інші сфери життєдіяль­ності особи: З розвитком суспільства в межах сус­пільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика, як багатогранне явище, визначається по-різному: як спосіб практичної ді­яльності партій, класів, держав та засоби, з допомо­гою яких захищаються інтереси цих суб'єктів; як особливий вид діяльності людей, пов'язаний з орга­нізацією всього процесу соціального життя; як плат­форма вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об'єднань громадян, держав та інших суспільностей; як свідо­ма й цілеспрямована діяльність політичних суб'єк­тів, що зачіпають відносини між державами і наро­дами.

Роль держави в організації суспільства і здійснен­ні політичної влади зумовлена тим, що вона є цент­ром, ядром політичної системи.

Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і не­подільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього чи більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і на­ції, а також здатна реалізувати права народу на са­мовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з допомогою якого здатна забезпечити реа­лізацію своїх функцій, охорону прав людини і гро­мадянина, задовольнити загальносоціальні й загаль­нолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а та­кож індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та обов'язків конкретних осіб сто­совно конкретних життєвих ситуацій.

Отже, політика держави охоплює всі сфери жит­тєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й дер­жави, інших соціальних суб'єктів.

Важлива роль в організації суспільства і здійс­ненні політичної влади належить і праву.

Право, як і держава, — це надбудова над еконо­мічним базисом суспільства, що є складником пра­вової системи суспільства.

Правова система — сукупність внутрішньо узго­джених, взаємозв'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспіль­ні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняю­чи й захищаючи їх.

Отже, можна розглядати співвідношення еконо­міки, політики і права в суспільстві.

Роль права в суспільстві передусім виявляється у співвідношенні його з економікою.

По-перше, виробничі відносини в економіці об'єк­тивно визначають, яким повинно бути право.

По-друге, економіка визначає право не безпосе­редньо, а через інші соціальні явища: соціальну структуру суспільства (класи, прошарки, групи), по­літику, правосвідомість, ідеологію, спосіб вироб­ництва, що відображаються у праві.

По-третє, право, своєю чергою, також впливає на економіку. Такий вплив здійснюється як безпосеред­ньо, так і через різні економічні важелі. Держава, як власник засобів виробництва та іншого майна, во­лодіє, користується і розпоряджається своїм май­ном. Держава також визначає суб'єктів і розміри по­датків, мінімальної заробітної плати і пенсії, трива­лість робочого часу і часу відпочинку, нормування праці, правила технічної, екологічної безпеки праці й виробництва, санітарії тощо. Усі ці відносини дер­жава регулює з допомогою права.

Право співвідноситься і з політикою, а саме:

• право залежить від політики і насамперед від керівної частини суспільства, що має державну владу;

• право є формою вияву політики вказаної части­ни суспільства;

• у праві відображається тільки та політика керів­ної частини суспільства, до якої вона прагне, якій може надати загальнообов'язковості з до­помогою держави та інших суб'єктів політичної системи суспільства;

• право є концентрованим виразом політики тієї частини суспільства, що здійснює керівництво;

• політика у праві формується у вигляді конкрет­них прав та обов'язків людини і громадянина;

• політика, зі свого боку, залежить від права, ос­кільки право є засобом декларування, здійснен­ня й гарантування політики, а також пропаган­ди окремих політичних програм чи їхніх поло­жень.

Роль права у громадянському суспільстві та здійс­ненні політичної влади залежить від взаємозв'язку держави і права. Як уже зазначалося, право (як юридичне явище) і держава (як політична органі­зація влади) виникають водночас і тісно взаємо­зв'язані.

Право залежить від держави, оскільки:

• виникає як інституйована система джерел, що встановлюються чи санкціонуються державни­ми органами і службовими особами, а це озна­чає, що юридичне право походить від держави;

• є більш-менш сталим і недоторканним завдяки державі;

• завдяки державі та її органам впроваджується в життя;

• його авторитетність і престиж залежать від дер­жави;

• сутність права відображає соціальну сутність і призначення державної організації.

Але слід мати на увазі, що право має відносну са­мостійність і впливає на державу (її органи), а отже, і держава залежить від права.

Право, як явище цивілізації та культури:

• обмежує в демократичному суспільстві держав­ну владу;

• упорядковує державну владу через процесуаль­ну і процедурну форму;

• дозволяє державним органам відповідні дії;

• організовує побудову, структуру, вдосконалення й розвиток державних органів, визначає їхнє функціонування;

• надає державним органам престижу й автори­тету.

У реалізації своїх функцій держава використовує правові та неправові форми і методи.

Отже, як держава, так і право відіграють певну роль в організації суспільства і здійсненні політич­ної влади.

Підводячи підсумки розглянутої теми, слід зроби­ти деякі висновки.

1. Держава і право в суспільстві існували не завж­ди. Основною причиною виникнення держави і права була поява соціальна неоднорідного, класового суспіль­ства, суперечностей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу.

2. Держава і право відрізняються низкою ознак від суспільної влади, звичаїв, традицій і моралі пер­вісного суспільства.

3. У демократичному суспільстві формуються правова держава і правова система, що захищають інтереси всіх верств населення.

Питання для самостійної перевірки знань

· Назвіть загальні причини виникнення держави.

· Назвіть ознаки, за якими держава відрізняється від публіч­ної влади первісного суспільства.

· Назвіть ознаки, які відрізняють право від соціальних норм первісного суспільства.

· Якою є роль держави і права у здійсненні політичної влади?

Глава II

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ