Основні категорії соціології сім’ї.

Соціологія сім’ї використовує такі категорії:

- структура сім’ї;

- функції сім’ї;

- умови та способи життя;

- спосіб мислення;

- етапи життєвого циклу сім’ї.

а) структура сім’ї – це сукупність відносин між членами сім’ї (родинних, духовних, відносин влади);

виділяють авторитарну структуру сім’ї – жорстоке підкорення чоловіком дружини та дітей і демократичну структуру сім’ї – розподіл ролей за здібностями подружжя, приблизна рівність подружжя.

б) функції сім’ї – засоби прояву її активності, життєдіяльності;

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення суспільства	Прагнення мати дітей
Виховна	Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства	Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання. самореалізації в дітях
Господарсько-побутова	Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми	Одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім'ї від інших
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства	Одержання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги)
Сфера первісного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь	Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Сфера духовного спілкування	Розвиток особистості членів сім'ї	Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Соціально-статусна	Надання певного соціального статусу членам сім'ї. Відтворення соціальної структури	Задоволення потреб у соціальному просуванні
Дозвільна	Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля	Задоволення потреб у сумісному проведені дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія	Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім'ї. Задоволення потреб у особистісному щасті і любові
Сексуальна	Сексуальний контроль	Задоволення сексуальних потреб

в) умови життя сім’ї – це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови) і мікросередовища (найближче соціальне оточення).

Етапи життєвого циклу сім’ї:

1. утворення сім’ї (вступ у перший шлюб);

2. початок дітонародження (народження першої дитини);

3. завершення дітонародження (народження останньої дитини);

4. порожнє гніздо (вступ в шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини);

5. припинення існування сім’ї (смерть одного з подружжя).

Історичні типи і форми сімейно-шлюбних відносин.

Форми шлюбу:

моногамія (1 жінка, 1чоловік);

полігамія:

а) поліандрія (1 жінка, декілька чоловіків);

б) полігінія (1 чоловік, декілька жінок).

ендогамні шлюби (в межах власної, але більш широкої спільності);

екзогамні шлюби ( укладається з партнером, який з іншої групи, наприклад – расової, релігійної).

Типи сім’ї:

1. Проста або нуклеарна (батьки і діти)

Складна (це 3 і більше поколінь живуть разом).

2. Повна і неповна.

Роль демографічної політики у забезпечення продуктивної функції сім’ї.Демографічна політика – це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної поведінки населення.

Основне питання демографічної політики – це як держава може впливати на рішення про народжуваність, які приймаються на рівні сім’ї з тим, щоб їх кінцевий результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства (зростання чи зменшення народжуваності).

За даними перепису 2001р. в Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11 млн. – у місті проживає, майже 6 млн. – у сільській місцевості.

Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%, з двома 49,3%, з трьома – 7,4%, багатодітних – 2,9, бездітних – 10%.В Україні переважають прості сім'ї – 75%, складні – 4,8%, значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої пари.

Найскладніша соціальна проблема в суспільстві є проблема розлучень (на 100 шлюбів приблизно 50 розлучень).

Поширеним і небезпечним для сім'ї є сексуальне скривдження дітей, домашнє насильство.

 

 

Соціологія конфлікту

1. Конфлікт як соціальне явище.

Проблема дослідження конфлікту зараз актуальна, так як в радянські часи суспільство розвивалося, ігноруючи конфлікт (безконфліктність соціалістичної системи).

Суперечності, що виникали, вирішувались однотипними адміністративними методами.

Конфлікти є невід'ємною частиною нашого життя.

Причини: соціальна неоднорідність, боротьба за владу, територіальні претензії, боротьба за матеріальні ресурси, різний рівень доходів, міжконфесійна боротьба, міжпартійна та інші.

Умови виникнення конфлікту:

· Соціальна напруга;

· Посилення стану незадоволеності існуючим станом справ або розвитком подій;

· Пред’явленням учасникам конфлікту односторонніх або взаємних претензій;

· Взаємні звинувачення, погрози, наростання агресивності.

 

Соціальна напруженість – це стан громадської свідомості, який свідчить про незадоволення суспільства умовами життя в цілому або окремими його сторонами.

Специфіка соціологічного підходу до конфлікту полягає в тому щоб розглядати конфлікт як передусім зіткнення об'єктивних та суб'єктивних суперечностей.

Конфлікт – це поширене явище, певна закономірність, яка охоплює як вищі рівні суспільства так і елементарні, включаючи міжособистісні відносини; це зіткнення протилежних поглядів, позицій, опонентів або суб'єктів взаємодії.

Структура конфлікту:

- суб'єкт конфліктної дії – це особа, група, організація;

- об'єкт – це те, на що спрямовані дії суперників: влада, територія, матеріальні ресурси, ідейні протиріччя;

- ціль конфліктної поведінки – це вирішити проблему, досягти компромісу, перемогти, поглибити конфлікт;

- проблема конфлікту – це об'єктивна суперечність пов'язана зі змінами в суспільстві, наприклад, нова економічна реформа чи розбудова незалежної держави;

- інцидент – це випадок чи провокація, що стає останнім приводом до конфлікту.

Форми конфлікту:

- прості - дискусія, запити, прийняття законів, декларацій;

- складні - масові дії: вимоги до влади, мобілізація громадської думки і прямі акції соціального протесту(мітинги, демонстрації, пікетування, революції, війни).

Конфлікти мають негативні наслідки чи функції:

· Дестабілізуюча (порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосування насильницьких методів, розв’язання існуючих проблем);

· Надлишково-витратна – конфлікти вимагають використання додаткових матеріальних, часових, моральних ресурсів для вирішення проблем;

· Дезорганізуюча – конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності;

· Стрес.

Конфлікт має і позитивні функції (в результаті утворюються нові соціальні групи – інтегративна функція, комунікативна)

- виникають засоби регулювання конфлікту;

- конфлікт привносить у суспільство дух суперництва і конкуренції;

- конфлікт як джерело змін і перетворень;

- конфлікт як форма суспільного життя в політиків, науковців;

- школа формування консенсусу і компромісу;

- завдяки конфлікту ми краще пізнаємо себе, політичних лідерів.

 

Класифікація конфліктів:

1. За способом розв’язання – насильницькі або ненасильницькі;

2. За сферою розгортання – політичні, соціальні, економічні, організаційні, юридичні, сімейно-побутові, ідеологічні, культурні;

Основні стадії розвитку конфлікту.