Оцінка навчальних досягнень учнів

Як випливає з попередніх розділів навчальної програми, об'єктом оцінювання в даному практичному курсі є не тільки правові знання і уміння, але й загальна навчальна компетентність учня, наприклад, уміння представити свою думку усно і письмово в різних формах, розв’язувати проблеми та ін., соціальна й комунікативна компетентність, що проявляються у різноманітних способах комунікації і взаємодії учнів між собою, з вчителем, з іншими дорослими.

Такі освітні цілі, індивідуальні відмінності засвоєння матеріалу учнями, конструювання ними знань на основі особистого досвіду, активний характер процесу навчання обумовлюють необхідність розробки і використовування відповідних методів і інструментарію оцінювання.

Видається, що оцінювання процесу та результатів навчання практичного курсу правознавства вимагає використання як традиційних методів (усне опитування, тестування), так і альтернативних (так зване оцінювання «участі в діяльності», самооцінювання, взаємооцінювання) в різних комбінаціях. Вибір методів оцінювання повинен здійснюватися з урахуванням характеру об'єктів оцінювання: оцінюватися можуть як усні відповіді і письмові роботи, завдання на виявлення операційних умінь, моделювання життєвих ситуацій, так і участь учнів у дискусіях, рольових іграх, підготовка виставки, збір матеріалу з певної тематики (портфоліо), написання твору (есе), підготовка проекту і виконання його і т.п. Важливою є розробка вчителем з урахуванням цілей навчання чітких, ясних і відомих учням критеріїв, відповідно до яких виставляється оцінка.

Підготовка вчителів до викладання курсу та оволодіння інтерактивними методами має передбачати можливість проходження ними тренінгового навчання зі змісту курсу.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів із правознавства

Під час оцінювання навчальних досягнень із правознавства враховується:

- рівень оволодіння знаннями про систему об’єктивно існуючих державно-правових реалій;

- рівень умінь аналізувати суспільно-політичні події, користуватися правовими актами, юридичною літературою;

- рівень сформованості навичок діяти згідно з нормами права у конкретних життєвих ситуаціях.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

 

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії навчальних досягнень учнів
І. Початковий		Учень/учениця усно в загальних рисах відтворює один-два юридичні терміни окремої теми
	Учень/учениця на рівні «так—ні» усно відтворює кілька термінів, вибирає правильний варіант відповіді із двох запропонованих
	Учень/учениця одним простим реченням передає зміст частини теми, знаходить відповідь на закрите запитання у тексті підручника
ІІ. Середній		Учень/учениця відповідає на окреме питання за допомогою вчителя, репродуктивно відтворює частину навчального матеріалу теми одним — двома простими реченнями, формулює визначення юридичного поняття
	Учень/учениця відтворює окрему частину основного змісту навчальної теми, відповідаючи на запитання вчителя, визначає одну-дві окремі ознаки правових понять
	Учень/учениця у цілому відтворює частину навчального матеріалу теми, у цілому правильно використовує окремі юридичні терміни аналізує прості юридичні ситуації, розв’язує тестові завдання першого рівня; може користуватись за допомогою вчителя (зразок, пам’ятка) окремими положеннями нормативних актів
ІII. Достатній		Учень/учениця самостійно відтворює окрему частину теми, застосовуючи мінімальну юридичну термінологію, дати визначення понять, аналізує зміст правових документів за простим планом, розв’язує елементарні юридичні задачі за допомогою вчителя, знаходить окремі правові норми в тексті нормативних актів
	Учень/учениця в основному володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією; може зіставляти, узагальнювати, інформацію за допомогою учителя; складати прості таблиці, схеми, аналізувати положення нормативно-правового акту за допомогою вчителя
		Учень/учениця оперує вивченим матеріалом на рівні теми, може самостійно його відтворювати, аналізувати положення нормативно-правових актів, підтверджувати одним — двома аргументами висловлене ним судження щодо правового явища; самостійно розв’язувати юридичні задачі середнього рівня складності
IV. Високий		Учень/учениця вільно викладає правові питання, застосовуючи необхідну юридичну термінологію; вирішувати за допомогою вчителя тестові завдання вищого рівня; самостійно складати таблиці, структурно-логічні схеми з правових питань, аналізувати правові ситуації, дати відгук (рецензію) на відповідь іншого учня
	Учень/учениця володіє глибокими знаннями, може вільно висловлювати власні судження та аргументує їх, самостійно користується окремими джерелами права; може підготувати повідомлення з юридичної тематики; самостійно вирішує тестові завдання вищого рівня та певні правові ситуації, може використовувати інформацію з додаткової літератури (використання додаткової літератури не є обов’язковою вимогою)
	Учень/учениця ґрунтовно викладає правові питання, висловлює власну позицію і переконливо її аргументує; самостійно знаходить, оцінює та використовує джерела юридичної інформації, зокрема наочні, вміє узагальнити вивчений матеріал, використовує набуті знання і вміння в практичній урочній діяльності (участь в дискусіях, засіданнях «круглих столів» тощо); може самостійно вирішувати юридичні задачі, застосовуючи правові знання

Лабораторне заняття № 10.

ТЕМАУРОКУ «ТИ І ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ» (5 год.)

Мета: Визначити коло та місце різних типів та форм уроків в тематичному комплексі уроків правознавства, з’ясувати основні завдання та особливості підготовки і проведення уроків правознавства.

План:

1. Перегляд уроку правознавства.

2. Обговорення уроку правознавства.

3. Підготовка письмового аналізу уроку правознавства.

Методичні рекомендації: Вдома студенти готують план-конспект уроку, а потім один з них буде виконувати роль учителя, а всі інші – роль учнів. Друга половина заняття буде присвячена аналізу проведеного уроку, під час якого варто звернути увагу студентів на особливості постановки питань, необхідності систематизувати раніше вивчений матеріал, робити висновки.

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
Розділ 3. Ти і цивільно-правові відносини (5 годин)
Які договори є цивільно-правовими. Як укласти договір. Які договори можуть укладати неповнолітні	Пояснює що таке договір, називає види ци-вільно-правових договорів, наводить приклади. Розповідає хто і як укладає договори. Аналізує зразок типового договору щодо його предмету, сторін та змісту. Моделює процедуру укладання договору та роз-в’язує ситуації, що можуть виникнути при укладанні договорів неповнолітніми особами. Висловлює власне ставлення до важливості дотримання умов цивільно-правових договорів

Джерела:

1. Навчальна програма “Правознавство (практичний курс)” для 9-х класів // http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/114-doshkilna-ta-zagalna-serednya/4326-navchalnі-programi-dly

2. Наровлянський О.Д. Правознавство: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. Навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2010. – 232 с.

Особливості організації навчально-виховного процесу

При викладанні курсу

Практичний курс правознавства як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу насамперед обов’язкове систематичне (на кожному уроці) використання інтерактивних методів навчання: мозкового штурму, дискусії, взаємонавчання в малих групах, парах, імітації спрощених судових слухань, ажурної пилки, рольових ігор тощо. Безумовно актуальними є також активні методи: бесіда, тестування, моделювання та розв’язування ситуацій, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз публіцистичних і художніх текстів, цікавих фактів з історії та сьогодення. Передбачається вихід за межі уроку шляхом реалізації проектної діяльності в індивідуально-груповій формі, екскурсій, участі в шкільному самоврядуванні, самооцінці школи, соціологічних дослідженнях і т.п.

У контексті інтерактивного навчання правові знання, уміння, ставлення учнів набувають іншої форми, ніж у традиційному. З одного боку, вони є певною інформацією про навколишній світ, яку учень отримує не у вигляді вже готової системи від педагога, а в процесі власної активності. З іншого боку, учень у процесі взаємодії на уроці з іншими учнями та вчителем опановує системою апробованих способів діяльності стосовно себе, соціуму, світу взагалі, засвоює різні механізми пошуку та застосування знань, має можливість безпосередньо під час навчання апробувати нові моделі поведінки і діяльності. Тому зміст освіти, опрацьований учнем таким чином, є одночасно й іструментом для його самовдосконалення і розвитку як інтелектуального, так і особистісного.

Пізнавальна діяльність учнів на уроках з курсу правознавства має включати: пошук, первинний аналіз і застосування правової інформації; аналіз окремих положень нормативних правових актів; груповий і індивідуальний аналіз правових ситуацій; формулювання і аргументацію учнем власної точки зору з посиланням на норми права; застосування набутих знань для визначення відповідного закону способу поведінки і порядку дій в конкретних ситуаціях, визначення процедури звернення до відповідних органів й установ по кваліфіковану юридичну допомогу.

Програма не містить великого обсягу матеріалу, залишаючи вчителеві час для використання різноманітних методів і високої активності кожного учня. Це має бути передбачено і при складанні навчально-методичного комплексу до курсу.