Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Головною метою ранньої соціалізації дітей-інвалідів є надання можливості:
- дітям-інвалідам подолати труднощі розвитку, засвоїти побуті та соціальні навички, розвинути свої здібності, повністю або частково інтегруватися в соціальне життя суспільства; - батькам усвідомити суть проблем своїх дітей, оволодіти методикою виконання індивідуальних реабілітаційних програм, перетворитися на активного учасника реабілітаційного процесу і на цій основі досягти прогресу у подоланні вад дитиною, в її інтеграції в дитячий колектив і суспільство. Дослідження проблем людей з особливими потребами достатньо об'ємні. Виділимо одне з останніх досліджень, опубліковане в збірнику «Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю». У ньому простежується тенденція розвитку соціальної реабілітації та адаптації молодих людей з інвалідністю у напрямку збільшення уваги до їх соціально-психологічної реабілітації та адаптації. Організація соціальної допомоги дітям та молоді, які позбавлені можливості дотримуватися повноцінного способу життя внаслідок вад фізичного розвитку, потребує, перш за все, у зміні ставлення суспільства до інваліда і проблеми інвалідності. Через обмеження у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їх потреб іншими людьми, а це становить багатогранний процес соціально-педагогічної реабілітації. Проблема інвалідності традиційно розглядається як, в першу чергу, медична, а потім вже – економічна, тобто проблема задоволення матеріальних потреб інваліда. Але проблема інвалідності не обмежується цими важливими аспектами. Соціально-психологічний фактор, самовідчуття інваліда в суспільстві – ось ще одна болюча точка. Людина з обмеженими можливостями має проблеми не просто в результаті хвороби, каліцтва або природжених обмежень, але і через непристосованість соціального оточення до її специфічних потреб, забобони суспільства, штампи масової психології. Тенденція у зміні ставлення людства до проблеми інвалідів простежується на основі порівняльного аналізу міжнародних законодавчих актів, покликаних захищати права інвалідів. Так, в 1971 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про права розумово відсталих осіб, основну увагу в якій звертається на медичне, економічне забезпечення інвалідів, проголошується «право на заступництво для розвитку своїх можливостей» і можливість «продуктивно працювати».
Через 18 років, тобто в 1989 р., Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини. У ній закріплено право дітей, які мають відхилення у розвитку, вести повноцінне і достойне життя в умовах, які дозволяють їм зберегти почуття власної гідності, впевненості в собі, полегшують активну участь у суспільному житті. Мета створення таких умов – максимально повне включення людей з інвалідністю в соціальне життя і всебічний розвиток її особистості. Такі зміни зумовлені загальною тенденцією розвитку людства в напрямку максимальної інформатизації, створення постіндустріального суспільства, в якому здатність до нормального комунікації стає провідним фактором нормальної життєдіяльності. Інтегрованим юридичним документом, який визначає суспільні вимоги до нормалізації становища інвалідів і відображає тенденцію до пристосування суспільства до інвалідів, а не навпаки, як було раніше, є «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів», прийняті Генеральною Асамблеєю ООН у 20.12.93 р. Наприклад, правило № 5 рекомендує всім державам розробляти і реалізовувати програми дій по тому, щоб зробити матеріальне оточення доступним для інвалідів, і вживати заходів для забезпечення їм доступу до інформації та спілкування. У сучасних умовах економічної нестабільності люди з інвалідністю виявилися одною з найбільш незахищених верств населення. Головною проблемою, яка потребує негайного вирішення, є подолання соціальної ізоляції інвалідів. Ця проблема формулюється приблизно так: структурні порушення, або яскраво виражені, або такі, які діагностуються за допомогою медичної апаратури, можуть призвести до втрати або недосконалості навичок, необхідних для певних видів діяльності, в результаті чого і формуються «обмежені можливості» для життєдіяльності; це, у свою чергу, за відповідних умов спричинятиме соціальну дезадаптацію, сповільнену соціалізацію. У наш час допомога людям з порушеною дієздатністю стає все більш важливим суспільним завданням.
Соціальний захист молоді з обмеженою дієздатністю набуває все більш глибокий характер, тобто суспільство прагне задовольняти все більш широке коло їхніх потреб, наближати умови їх життя до умов життя здорової молоді. Так, д ля дітей з ДЦП характерні наступні напрямки соціальної роботи, профілактики та корекції: - розвиток комунікативних навичок, соціальної активності дітей; - навчання етичним формам і способам поведінки; - формування культури зовнішнього порядку, прищеплення соціально-побутових і санітарно-гігієнічних умінь і навичок; - виховання стійкого інтересу до занять в групі, у творчих майстернях, на консультативних заняттях; - розширення кругозору дітей, збагачення словникового запасу; - розвиток дрібної моторики на індивідуальних заняттях. Виходячи з поставлених завдань на період реабілітації, соціальний педагог складає індивідуальну програму реабілітації дитини з ДЦП з урахуванням її здібностей, можливостей та інтересів, яку здійснюють вузькі фахівці: вихователі, інструктора творчих майстерень, вчителі. Розглянемо основні методи, застосовувані соціальними працівниками при різних напрямках роботи з дітьми з ДЦП.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-05-12; просмотров: 68; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.128.95.194 (0.008 с.) |