Орган банківського регулювання та нагляду.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють:

- використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок;

- ухвалення положень, що базуються на чинному законодавстві і регламентують діяльність банків;

- застосування превентивних і протекційних заходів, які спрямовані на забезпечення стабільності функціонування банківської системи.

Превентивні заходи застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків від тієї чи іншої економічної ситуації:

- вимоги щодо розміру, структури банківського капіталу та його адекватності банківським активам з урахуванням їх ризикованості;

- вимоги щодо ліквідної позиції банків;

- вимоги щодо диверсифікації банківських ризиків (наприклад, установлення для банків нормативів, що регламентують максимальний розмір кредитів на одного позичальника, ризик "великих" кредитів);

- обмеження для банків на деякі види діяльності (наприклад, на інвестиції в корпоративні цінні папери) тощо.

Протекційні заходи застосовуються для захисту від уже існуючої загрозливої для банку ситуації:

- рефінансування комерційних банків центральним банком;

- створення і функціонування систем гарантування банківських депозитів;

- вимоги щодо формування банками резервів для відшкодування можливих втрат від проведення активних операцій тощо.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце в банківській системі на різних стадіях функціонування банків.

До основних повноважень центрального банку, як регулятивно-наглядового органу, належать такі:

- регулювати доступ до банківської системи;

- забезпечувати розумне регулювання діяльності банків;

- регулярно отримувати від банків звітність для проведення безвиїзного нагляду;

- здійснювати інспекційні перевірки в банках;

- застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банків;

- брати неплатоспроможні банки під особистий нагляд, призупиняти їхню діяльність, організовувати реорганізацію та ліквідацію банків.

Банкір і фінансовий агент уряду.

Центральні банки, виступаючи у ролі банкіра уряду, тісно взаємодіють з фінансовими органами. Так, Центральні банки відіграють помітну роль у касовому виконанні державного бюджету.

Центральні банки, виконуючи роль фінансового агента уряду, як правило, беруть активну участь в організації випуску державних боргових зобов'язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні.

Провідник монетарної політики.

 

Операції Центрального банку

Свої функції центральний банк здійснює через банківські операції: пасивні та активні.

Пасивні операції – це операції з формування банківських ресурсів.

До пасивних операцій центральних банків відносяться:

- емісія банкнот;

- прийом депозитів комерційних банків і казначейства (Мінфіну);

- отримання кредитів від міжнародних фінансово-кредитних організацій або інших центральних банків;

- випуск власних боргових цінних паперів (облігацій, векселів, депозитних сертифікатів;

- операції з формування власного капіталу та резервів.

Важливим джерелом ресурсів центрального банку є емісія банкнот. На сучасному етапі випуск банкнот є повністю фідуціарним, тобто не забезпеченим золотом. Сучасний механізм емісії банкнот заснований на кредитуванні комерційних банків і уряду, купівлі державних цінних паперів, іноземної валюти і золота.

Механізм емісії зумовлює характер кредитного забезпечення банкнот. Емісія банкнот, здійснювана при кредитуванні банків, забезпечена зобов'язаннями банків; при купівлі державних боргових зобов'язань та іноземної валюти –  відповідно державними зобов'язаннями і іноземною валютою. Інакше кажучи, забезпеченням банкнотної емісії є активи центрального банку. У цьому, зокрема, проявляється взаємозв'язок його пасивних і активних операцій. Розміри пасивної операції «Емісія банкнот» залежать від його активних операцій: позик банкам, купівлі цінних паперів і іноземної валюти. У цьому сенсі можна сказати, що активні операції центрального банку первинні по відношенню до пасивних.

Значну частину пасивів центральних банків складають депозити комерційних банків і казначейства. Комерційні банки відкривають в центральному банку безпроцентні кореспондентські рахунки і спеціальний резервний рахунок. Центральні банки також приймають від комерційних банків депозити (термінові і до запитання), за якими виплачуються відсотки. На рахунках центральних банків зберігаються кошти казначейства (міністерства фінансів) і інших урядових відомств.

Активні операції – це операції з розміщення банківських ресурсів.

До основних активними операціями центральних банків відносяться:

- позикові операції;

- вкладення в цінні папери;

- купівля іноземної валюти і золота;

- вкладення в основні засоби (будівлі, обладнання).

Позикові операції представлені двома видами: короткостроковими позиками банкам і уряду.

Короткострокові позики для підтримки ліквідності комерційних банків зазвичай надаються під забезпечення векселями, державними цінними паперами та іншими активами. Для покриття тимчасових касових розривів між поточними доходами і витратами держбюджету можуть бути надані короткострокові позики казначейству.

Вкладення в державні цінні папери можуть здійснюватися центральними банками з різними цілями.

По-перше, покупка центральним банком короткострокових державних зобов'язань (переважно казначейських векселів) служать в більшості промислово розвинених країн головним методом короткострокового кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.

По-друге, покупка центральними банками цінних паперів у комерційних банків здійснюється з метою регулювання ліквідності банківської системи, обсягу грошової маси і курсу державних облігацій в ході проведення грошово-кредитної політики.

З метою отримання доходів центральні банки здійснюють операції з купівлі-продажу золота. При цьому обсяги покупок і продажів золота визначаються безпосередньо центральним банком.

Другою позицією активів центральних банків є валютні резерви. Офіційні валютні резерви розміщуються в центральному банку і поповнюються за допомогою операцій з управління ними. Валютні рахунки в активі балансу ведуться в національній валюті.

Офіційні валютні резерви призначаються для здійснення міжнародних розрахунків, а також проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.