Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.

 

 

— Одрив`ай х`ату од цих зл`иднів (отрывай хату от этих нищих; “ зл ` идень ” — человек, живущий в нужде)! — говор`ила Мотря в сво`їй х`аті Карп`ові (говорила Мотря в своей хате Карпу).

— Чи ти зд`уріла, чи що (то ли ты сдурела, то ли что)? Нен`аче х`ату одірв`ати так л`егко (как будто хату оторвать так легко), як шмат`ок хл`іба одкр`аять (как кусок хлеба отрезать)? Ти не зн`аєш, що то б`уде к`оштувать (ты не знаешь, чего это будет стоить).

— Що б там не к`оштувало (чего бы ни стоило), одр`ивай, а ні, я сам`а одірв`у (отрывай, а нет, я сама оторву), — говор`ила М`отря (говорила Мотря).

— Ану, ну, спр`обуй (а ну, ну, попробуй)! Оц`е в`игадала так`е, що й к`упи не держ`иться (вот ведь выдумала такое, что и в куче не держится / сказала вздор /; “ ска з`ати так`е, що і к ` упи не держ ` иться ” — сказать вздор).

Одн`аче шв`идко п`ісля т`ого Карп`о поб`ачив (однако вскоре после того Карп увидел), що Мотря говор`ила так`е, що держ`алось к`упи (что Мотря говорила такое, что держалось в куче = не являлось вздором).

 

— Одривай хату од цих злиднів! — говорила Мотря в своїй хаті Карпові.

— Чи ти здуріла, чи що? Неначе хату одірвати так легко, як шматок хліба одкраять? Ти не знаєш, що то буде коштувать.

— Що б там не коштувало, одривай, а ні, я сама одірву, — говорила Мотря.

— Ану, ну, спробуй! Оце вигадала таке, що й купи не держиться.

Одначе швидко після того Карпо побачив, що Мотря говорила таке, що держалось купи.

 

 

На др`угий д`ень Кайдаш`иха прибр`алась і пішл`а до свящ`еника жал`ітись на Мотрю (на следующий день Кайдашиха приоделась и пошла к священнику жаловаться на Мотрю). Вон`а розказ`ала все д`іло не так свящ`еникові, як м`атушці (она рассказала всё дело не так священнику, как матушке). М`атушка дал`а б`абиним он`укам к`оржиків та б`убликів, п`ечених з с`ахаром (матушка дала бабушкиным внукам коржиков и бубликов, испечённых с сахаром). Кайдаш`иха принесл`а ті гост`инці (Кайдашиха принесла эти гостинцы), роздал`а Мел`ащиним д`ітям (раздала Мелашкиным детям). М`отрині д`іти поч`ули н`осом гост`инці й повибіг`али в с`іни (Мотрины дети учуяли носом гостинцы и повыбегали в сени). Кайдаш`иха роздал`а й їм по б`убликові (Кайдашиха раздала и им по бублику).

— Не бер`іть од б`аби гост`инця, бо вон`а зл`одійка (не берите у бабы гостинца, она воровка), — кр`икнула М`отря з сво`єї х`ати (крикнула Мотря из своей хаты).

 

На другий день Кайдашиха прибралась і пішла до священика жалітись на Мотрю. Вона розказала все діло не так священикові, як матушці. Матушка дала бабиним онукам коржиків та бубликів, печених з сахаром. Кайдашиха принесла ті гостинці, роздала Мелащиним дітям. Мотрині діти почули носом гостинці й повибігали в сіни. Кайдашиха роздала й їм по бубликові.

— Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка, — крикнула Мотря з своєї хати.

 

 

Діт`и забр`али гост`инці та й дав`ай мах`ати ручен`ятами на б`абу (дети забрали гостинцы да и давай махать ручонками на бабу) та промовл`ять ті слов`а (и произносить те слова), що їм дов`одилось не раз ч`ути од м`атері (что им приходилось не раз слышать от матери).

— Б`аба пог`ана (баба плохая), б`аба зл`одійка (баба воровка)! — лепет`али д`іти (лепетали дети).

— А гост`инця взял`и од б`аби (а гостинцы взяли у бабы), ще й б`абу л`аєте (ещё и бабу обзываете), — сказ`ала Кайдаш`иха і запл`акала (сказала Кайдашиха и заплакала).

Мотря в`искочила з х`ати (Мотря выскочила из хаты), пооднім`ала од діт`ей б`ублики та й к`инула соб`акам (поотнимала у детей бублики да и бросила собакам).

— Чи ти люд`ина, чи ти звір`юка (то ли ты человек, то ли ты зверюга), — сказ`ала Кайдаш`иха, втир`аючи сль`ози (сказала Кайдашиха, вытирая слёзы).

Тог`о-таки дня Мотрин ст`арший хл`опець нап`ився з Мел`ащиного к`ухля вод`и к`оло Мел`ащиної д`іжки (в тот самый день Мотрин старший мальчик напился из Мелашкиной кружки воды возле Мелашкиной кадки), бо в с`інях сто`яло дві д`іжки з вод`ою (так как в сенях стояло две кадки с водой): М`отрина по од`ин бік (Мотрина по одну сторону), Мел`ащина по др`угий (Мелашкина по другую). Мал`ий хл`опець (маленький мальчик), не розбир`аючи м`атериного п`огляду на пр`аво вл`асності (не разбираясь во взглядах матери на право собственности), вхоп`ив к`ухоль з ті`єї д`іжки (схватил кружку из той кадки), що сто`яла до й`ого бл`ижче (что стояла к нему ближе), ал`е `якось не вдерж`ав к`ухля в рук`ах (но как-то не удержал кружку в руках), упуст`ив та й розб`ив (уронил да и разбил).