Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
Содержание книги
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
- Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
- Люди пили, закусували та слухали берка, А берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
- Грицько розвів знов руки і наставив губи.
- Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.
- Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
- Карпо й Мотря вже трохи були напідпитку й побігли додому.
- Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.
- Мотря кинулась до кропиви. Діти підняли ґвалт і кинулись на тин, як котенята. На їх крик вибігла з хати Мелашка.
- Лаврін i Карпо вийшли з волості i нібито помирилися. Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові.
— Одрив`ай х`ату од цих зл`иднів (отрывай хату от этих нищих; “ зл ` идень ” — человек, живущий в нужде)! — говор`ила Мотря в сво`їй х`аті Карп`ові (говорила Мотря в своей хате Карпу).
— Чи ти зд`уріла, чи що (то ли ты сдурела, то ли что)? Нен`аче х`ату одірв`ати так л`егко (как будто хату оторвать так легко), як шмат`ок хл`іба одкр`аять (как кусок хлеба отрезать)? Ти не зн`аєш, що то б`уде к`оштувать (ты не знаешь, чего это будет стоить).
— Що б там не к`оштувало (чего бы ни стоило), одр`ивай, а ні, я сам`а одірв`у (отрывай, а нет, я сама оторву), — говор`ила М`отря (говорила Мотря).
— Ану, ну, спр`обуй (а ну, ну, попробуй)! Оц`е в`игадала так`е, що й к`упи не держ`иться (вот ведь выдумала такое, что и в куче не держится / сказала вздор /; “ ска з`ати так`е, що і к ` упи не держ ` иться ” — сказать вздор).
Одн`аче шв`идко п`ісля т`ого Карп`о поб`ачив (однако вскоре после того Карп увидел), що Мотря говор`ила так`е, що держ`алось к`упи (что Мотря говорила такое, что держалось в куче = не являлось вздором).
— Одривай хату од цих злиднів! — говорила Мотря в своїй хаті Карпові.
— Чи ти здуріла, чи що? Неначе хату одірвати так легко, як шматок хліба одкраять? Ти не знаєш, що то буде коштувать.
— Що б там не коштувало, одривай, а ні, я сама одірву, — говорила Мотря.
— Ану, ну, спробуй! Оце вигадала таке, що й купи не держиться.
Одначе швидко після того Карпо побачив, що Мотря говорила таке, що держалось купи.
На др`угий д`ень Кайдаш`иха прибр`алась і пішл`а до свящ`еника жал`ітись на Мотрю (на следующий день Кайдашиха приоделась и пошла к священнику жаловаться на Мотрю). Вон`а розказ`ала все д`іло не так свящ`еникові, як м`атушці (она рассказала всё дело не так священнику, как матушке). М`атушка дал`а б`абиним он`укам к`оржиків та б`убликів, п`ечених з с`ахаром (матушка дала бабушкиным внукам коржиков и бубликов, испечённых с сахаром). Кайдаш`иха принесл`а ті гост`инці (Кайдашиха принесла эти гостинцы), роздал`а Мел`ащиним д`ітям (раздала Мелашкиным детям). М`отрині д`іти поч`ули н`осом гост`инці й повибіг`али в с`іни (Мотрины дети учуяли носом гостинцы и повыбегали в сени). Кайдаш`иха роздал`а й їм по б`убликові (Кайдашиха раздала и им по бублику).
— Не бер`іть од б`аби гост`инця, бо вон`а зл`одійка (не берите у бабы гостинца, она воровка), — кр`икнула М`отря з сво`єї х`ати (крикнула Мотря из своей хаты).
На другий день Кайдашиха прибралась і пішла до священика жалітись на Мотрю. Вона розказала все діло не так священикові, як матушці. Матушка дала бабиним онукам коржиків та бубликів, печених з сахаром. Кайдашиха принесла ті гостинці, роздала Мелащиним дітям. Мотрині діти почули носом гостинці й повибігали в сіни. Кайдашиха роздала й їм по бубликові.
— Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка, — крикнула Мотря з своєї хати.
Діт`и забр`али гост`инці та й дав`ай мах`ати ручен`ятами на б`абу (дети забрали гостинцы да и давай махать ручонками на бабу) та промовл`ять ті слов`а (и произносить те слова), що їм дов`одилось не раз ч`ути од м`атері (что им приходилось не раз слышать от матери).
— Б`аба пог`ана (баба плохая), б`аба зл`одійка (баба воровка)! — лепет`али д`іти (лепетали дети).
— А гост`инця взял`и од б`аби (а гостинцы взяли у бабы), ще й б`абу л`аєте (ещё и бабу обзываете), — сказ`ала Кайдаш`иха і запл`акала (сказала Кайдашиха и заплакала).
Мотря в`искочила з х`ати (Мотря выскочила из хаты), пооднім`ала од діт`ей б`ублики та й к`инула соб`акам (поотнимала у детей бублики да и бросила собакам).
— Чи ти люд`ина, чи ти звір`юка (то ли ты человек, то ли ты зверюга), — сказ`ала Кайдаш`иха, втир`аючи сль`ози (сказала Кайдашиха, вытирая слёзы).
Тог`о-таки дня Мотрин ст`арший хл`опець нап`ився з Мел`ащиного к`ухля вод`и к`оло Мел`ащиної д`іжки (в тот самый день Мотрин старший мальчик напился из Мелашкиной кружки воды возле Мелашкиной кадки), бо в с`інях сто`яло дві д`іжки з вод`ою (так как в сенях стояло две кадки с водой): М`отрина по од`ин бік (Мотрина по одну сторону), Мел`ащина по др`угий (Мелашкина по другую). Мал`ий хл`опець (маленький мальчик), не розбир`аючи м`атериного п`огляду на пр`аво вл`асності (не разбираясь во взглядах матери на право собственности), вхоп`ив к`ухоль з ті`єї д`іжки (схватил кружку из той кадки), що сто`яла до й`ого бл`ижче (что стояла к нему ближе), ал`е `якось не вдерж`ав к`ухля в рук`ах (но как-то не удержал кружку в руках), упуст`ив та й розб`ив (уронил да и разбил).
|