Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Зародження етнологічних ідей в античності, середньовіччі та епосі Просвітництва.
Еволюціонізм. Дифузіонізм. Соціологізм. Функціоналізм. Американська школа історичної етнології. Структуралізм. Етнопсихологічна школа. Новітні теоретичні розробки в етнології. Зародження етнологічних ідей в античності, середньовіччі та епосі Просвітництва. Самостійно. 2. Еволюціонізм. Еволюціонізм претендував на теорію, що відкриває універсальні закони розвитку природи і людства. Основна ідея – безперервний, прямолінійний та від самого початку визначений прогрес. Прогрес – це перехід від простого до складного. Засновниками еволюціонізму в етнології були австрійський юрист і етнолог І.Унгер та німецький історик і філософ Т.Вайц. Вони намагалися визначити загальні стадії культурного розвитку людства. Визначними представниками еволюціонізму були Дж.Макленнан, Дж.Леббок, Е.Тайлор, А.Бастіан, Л.Морган. Дж. Макленнан (1827–1881 рр.). За фахом - юрист Основні праці – “Студії з давньої історії”, “Первісний шлюб”, “Дослідження давньої історії”. Розробив і ввів такі поняття як “екзогамія”, “ендогамія”, “матрілокальність”, “патрілокальність”. Проаналізував сімейно-шлюбних стосунки і звичаї архаїчних суспільств, а також сучасних народів. Встановив, що вони залишалися на такому ж рівні розвитку. Займався питаннями первісної релігії. Досліджував сутність тотемізму. Англійський археолог і етнограф Джон Леббок (1834–1913 рр.). Основні праці – “Доісторичні часи”, “Початок цивілізації”. Він простежив історію розвитку шлюбу та сім'ї. Дав визначення основних форм вірувань первісних етнічних спільнот – “фетишизму”, “тотемізму”, “шаманізму”. Теоретично обгрунтував методи систематизації і порівняння. Він також доводив, що відтворення поступу людської цивілізації та культури можливе лише на основі широкого застосування археологічних і етнографічних матеріалів. Едуард Тайлор (1832–1917 рр.). Основні праці – “Дослідження в галузі давньої історії людства”, “Первісна культура”, “Антропологія”. Основне місце в них займають питання духовної культури, передусім вірувань. Культурні відмінності не є результатом расових відмінностей, а лише відображають досягнутий рівень культурного розвитку; кожен елемент культури в різних народів з'явився в результаті власного тривалого розвитку або ж був запозичений у сусідів.
Він сформулював положення про іманентну еволюцію культурних явищ. Заперечував регрес. Запровадив метод пережитків. Розробив анімістичну теорію. Адольф Бастіан (1826–1905 рр.) Основні праці – “Людина в історії”, “Загальні основи етнології”. Бастіан є автором клітинної теорії та концепції географічних провінцій. Під “клітинами” розумілися “елементарні думки” або “первинні культурні елементи”, які в однакових умовах життєдіяльності схожі скрізь на Землі. “Клітина” в його розумінні проявлялася у вигляді “етнічних ідей”, що були видозміненими “елементарними думками” в різних географічних провінціях. З цього робився головний висновок: кожен народ, що існує у своєму окремому середовищі, сам формує свої культурні ідеї, але при контактах з іншими народами ця самобутність руйнується, що водночас сприяє загальному розвиткові культури. Льюїс Морґан (1818–1881 рр.) Основні праці – “Первісне суспільство”, “Давнє суспільство”. Розробив універсальну періодизацію історії людства. Поділив історію на 3 основні “етнічні періоди”: 1. дикунство, 2. варварство, 3. цивілізація. Критеріями переходу від одного до іншого етапів людського розвитку були взяті “винаходи та відкриття” – вогонь, лук і стріли, гончарство, землеробство, скотарство. Вчення про виникнення, розвиток і універсальність родової організації, яка згідно з його думкою є основною “первинною клітиною” традиційного суспільства. В історії людства виокремлювалися 2 великих періоди: 1. ранній – соціальна організація (роди, фратрії, племена), 2. пізній – політична організація (ставленні людей до території та власності). В еволюції родової організації значне місце відвів дослідженню матрілінійноого роду. Визначив 5 стадій розвитку сімейно-шлюбних стосунків: 1) кровноспоріднена сім'я з відносинами проміскуїтету; 2) пунуальна сім'я з різними варіантами групового шлюбу; 3) парна сім'я; 4) патріархальна (полігамна) сім'я; 5) моногамна сім'я. Еволюціоністи намагалися відкрити універсальне джерело та обгрунтувати загальні закони розвитку людських культур. Вони створили цілісну типову модель первісного суспільства – через ототожнення характеру життєдіяльності сучасних неписьменних народів і давніх традиційних суспільств.
Дифузіонізм На межі XIX – XX ст. в еволюціонізмі відбулась методологічна криза, основою якої стали заперечення теоретичних схем. Внаслідок цього виникли ряд наукових напрямів. Дифузіонізм (лат. дифузіо — розповсюдження, розтікання) – прагнув обгрунтувати тезу, що історія людства розвивається через різні форми контактів між народами, внаслідок яких відбувається запозичення та поширення культурних явищ. У дифузіонізмі виділяють кілька наукових шкіл, основними з яких є 2: · Антропогеографічна школа; · Морфологія культури. Антропогеографічна школа. Фрідріх Ратцель (1844–1904 рр.). Основні праці – “Антропогеографія”, “Народознавство”, “Земля і життя”. Розробив та науково обгрунтував теорію географічного детермінізму – вплив природного середовища на формування етнічної культури. Він визначив наслідки для її розвитку міжетнічних зв'язків у вигляді переселень, завоювань, міжрасових змішувань, обміну тощо. Ратцель розробив теорію “ аккультурації ” – перенесення етнокультурного комплексу з одного місця на інше. Морфологія культури. Лео Фробеніус (1873–1928 рр.). Основна праця – “Походження африканських культур”, “Пайдеума”. Розробив теорію морфології культури. Її сутність полягає в біологізації культурних явищ. Культура (“пайдеума” (від грец. – виховання) – живий організм потребує харчування у вигляді продуктів людської діяльності (мисливство, рибальство, скотарство тощо). Нова культура народжується лише через стикання зі старою культурою; вона не створюється народом, але не може обійтися без людини, бо культура “не має ніг” і не може пересуватися самостійно. Отже, основний акцент на дослідженні культурного явища – з'ясування його географічного та етнічного походження. Звідси вивчалися шляхи поширення матеріальної і духовної культур на земній кулі, що уявлялося як переміщення, запозичення та змішування 'їх окремих елементів чи цілих комплексів.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 225; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.129.195.215 (0.01 с.) |