Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Облік за нормативною собівартістю
Під нормативними затратами розуміють: середнє значення за минулі періоди; скориговане середнє значення (по екстраполяції, з поправками на зміну технології тощо). При даному методі використовують різні нормативи, зокре- ма: лише за кількістю, лише за цінами, за кількістю і цінами одно- часно. Перевагами обліку за нормативною собівартістю слід вважати: можливість контролю (зіставлення фактичних значень з но- рмативними); можливість аналізу причин відхилень; прискорення підрахунку затрат(затрати за кожним центром і за кожним носієм розраховуються незалежно один від одного, а значить, можливе одночасне проведення підрахунків); відсутність необхідності калькулювання собівартості за ко- жною партією зокрема; згладжування коливань собівартості за рахунок можливос- тей резервування. Недоліками вказаного методу обліку є невідповідність норму- вання «від досягнутого» або за екстраполяцією вимогам ниніш- нього дня, а також відсутність обґрунтування коригувань серед- ніх значень, що знижує точність планування та перешкоджає ефективному контролю. При даній системі управлінського обліку розрізняють методи обліку з фіксованим обсягом випуску продукції та з обсягом ви- пуску продукції, який змінюється. Дамо характеристику вказаних методів обліку затрат. 2.1. З фіксованим обсягом випуску продукції. Характерними особливостями даного варіанта методу обліку за нормативною собівартістю є те, що нормативи тут встановлюються безвідносно до обсягу діяльності, обліковуються цінові та кількісні відхилен- ня, здійснюється розрахунок відхилень за такою методикою: — визначаються ставки нормативних затрат (Сн): Сн = Зн: Кн, (3.3) де Зн — нормативні затрати; Кн — нормативна кількість. — визначаються розрахункові нормативні затрати (Знр): Знр = Сн · Кф, (3.4) де Кф — фактична кількість. — визначаються відхилення (В):
В = Зф – Знр, (3.5) де Зф, Знр — фактичні і розрахункові нормативні затрати. До переваг, які властиві даному варіанту обліку, поряд з тими, що характерні для загального методу обліку за нормативною со- бівартістю, можна віднести ще й відносну простоту та відсут- ність необхідності класифікації затрат.
Що ж стосується його недоліків, то до вищеперелічених слід додати ще й відсутність ефективного контролю через ігноруван- ня характеру залежності затрат від обсягу випуску продукції та те, що даний варіант діє лише при заданому обсязі, а також те, що відхилення за рахунок зміни обсягу не враховуються. 2.2. З обсягом випуску продукції, який змінюється. Головни- ми рисами даного варіанта обліку є: — нормативи змінних затрат встановлюються на одиницю об- сягу, а нормативи постійних затрат — на весь обсяг; — враховуються відхилення за ціною, за кількістю, за обсягом; — алгоритм розрахунку наступний: 1. Затрати поділяють на постійні і змінні. 2. Розраховують ставку нормативних змінних затрат (Сн зм): Сн зм = Зн зм: Он, (3.6) де Зн зм — сумарні нормативні змінні затрати, Он — нормативний обсяг випуску. 3. Розраховують ставку нормативних постійних затрат (Сн пост): Сн пост = Зн пост: Он, (3.7) де Зн пост — сумарні нормативні постійні затрати. 4. Розраховують ставку нормативних затрат для нормативного обсягу (Сн): Сн = Сн пост + Сн зм (3.8) 5. Визначають розрахункові нормативні затрати на фактичний обсяг випуску (Знр):
де Оф — фактичний обсяг. Знр = Сн · Оф, (3.9) 6. Розраховують сумарне відхилення затрат (В):
В = Зф – Знр, (3.10) де Зф — фактичні затрати. 7. Визначають нормативні затрати на фактичний обсяг випус- ку (Зн): Зн = Зн пост + Зн зм · (3.11) Оф 8. Визначають відхилення затрат, яке викликане зміною цін на ресурси і норм витрачання ресурсів (Вц н): Вц н = Зф – Зн, (3.12) 9. Розраховують відхилення, яке викликане зміною обсягу ви- пуску (Во): Во = Зн – Знр (3.13) Перевагами даного варіанта обліку, крім тих, що характерні для загального методу обліку за нормативною собівартістю, мо- жна вважати той факт, що враховується характер поведінки за- трат залежно від обсягу, чим саме забезпечується більш точний розрахунок і надається інформація для оперативного управління. Порівняно з фіксованим обсягом випуску продукції, при да- ному варіанті обліку покращуються можливості для контролю, а також має місце врахування відхилень за рахунок обсягу. Недоліками даного варіанта обліку слід вважати більшу скла-
дність у порівнянні з фіксованим обсягом випуску, а також те, що має місце однаковий підхід щодо визначення постійних і змінних затрат (при коригуванні на зміну обсягу постійні затрати розгля- даються як змінні), що веде до викривлення результату.
3. Облік за плановою собівартістю («стандарт-костинг»)
Характерними рисами даного методу обліку затрат на вироб- ництво є те, що планові величини базуються не на минулому до- свіді, а на прогнозах на майбутнє; прямі змінні затрати плану- ються за видами продукції, а інші — за центрами затрат; плануються і ціни, і кількість. Переваги цього методу обліку аналогічні тим, що властиві об- ліку за нормативною собівартістю. Окрім цього, більш глибока обґрунтованість планових величин у порівнянні з нормативними забезпечує в умовах даного методу збільшення точності прогно- зів та ефективності контролю. Стосовно недоліків, то ним є відносна складність. Для даного методу, як і для попереднього, характерні два ва- ріанти його організації, а саме: з фіксованим обсягом випуску та з обсягом випуску, що змінюється. Дамо коротеньку характеристику вказаним варіантам обліку, так як вони мають багато спільних рис з аналогічними варіанта- ми обліку за нормативною собівартістю. 3.1. З фіксованим обсягом випуску. Даний варіант аналогіч- ний обліку за нормативною собівартістю з фіксованим обсягом випуску; відмінність полягає лише у тому, що замість норматив- них застосовуються планові величини. До переваг даного варіанта, крім тих, що властиві методу у ці- лому, можна віднести ще й відносну простоту, а також відсут- ність необхідності класифікувати затрати. Недоліками цього варіанта є усі ті, що характерні для методу у цілому та ті, що належать до обліку за нормативною собівартістю з фіксованим обсягом випуску. 3.2. З обсягом випуску, що змінюється. Цей варіант аналогіч- ний обліку за нормативною собівартістю з обсягом випуску, що змінюється; відмінність зводиться до того, що замість норматив- них використовуються планові величини. До переваг даного варіанта, крім тих, що мають відношення до методу у цілому, відносяться ще й такі, як: — враховується характер поведінки затрат залежно від обсягу, що забезпечує високу точність результатів розрахунку і надаєть- ся інформація для оперативного управління; — порівняно з варіантом фіксованого обсягу випуску, тут по- кращуються можливості контролю; — враховуються відхилення за рахунок обсягу. Щодо недоліків, то вони ідентичні до тих, що характерні для методу у цілому та для обліку за нормативною собівартістю з об- сягом випуску, що змінюється.
Б. Облік за неповною (вкороченою) собівартістю
Головною рисою даної системи обліку, яка відрізняє її від по- передньої, є те, що на об’єкт калькулювання (продукцію, центр затрат тощо) відносяться лише ті затрати, які при вибраному під- ході розглядаються як такі, що безпосередньо зв’язані з даним об’єктом. Обліку за неповною (вкороченою) собівартістю властива зна- чна кількість переваг, а саме: 1. Фінансовий результат по всьому підприємству і за окреми- ми видами продукції не залежить від вибору методу розподілу постійних затрат;
2. Можливість порівняння собівартості різних періодів лише в частині релевантних витрат; як наслідок — зміна структури під- приємства, пов’язані з цим нерелевантні, непідконтрольні затрати не впливають на результат порівняння; 3. Врахування характеру поведінки затрат залежно від обсягу випуску продукції(виконання робіт); 4. Внаслідок врахування характеру поведінки затрат залежно від обсягу можливі: — аналіз причин відхилень; — оцінка мінімального критичного обсягу виробництва; — оцінка ризику; — планування затрат і результатів; — оптимізація обсягу виробництва; — оптимізація структури випуску; — ціноутворення у короткому періоді; — контроль; — вияв причинно-наслідкових зв’язків, тобто «важелів» управ- ління витратами. До недоліків даної системи обліку можна віднести те, що має місце при цьому занижена собівартість запасів, а також труднощі у розподілі постійних і змінних затрат (у довгостроковому пері- оді усі затрати перетворюються на змінні). Система обліку за неповною собівартістю включає такі мето- ди обліку затрат: простий «директ-костинг», облік покриття по- стійних затрат, облік покриття постійних затрат з відносними прямими затратами, облік планових граничних затрат. Зупинимось на характерних особливостях кожного із наведе- них методів обліку затрат.
Простий «директ-костинг»
Головними рисами даного методу обліку слід вважати такі: 1. Поділ затрат на змінні і постійні (фіксується або у класифі- кації видів затрат, або у класифікації центрів затрат); 2. На продукцію відносяться лише змінні затрати, а на центр затрат відносяться лише змінні затрати на ведення основної дія- льності даного центру затрат; 3. Прибуток вираховується як різниця, з одного боку, суми ціни певного виду продукції і змінних затрат на одиницю да- ного виду продукції, а з другого боку, — величини постійних затрат; 4. По кожному виду продукції обчислюється сума покриття (маржинальний дохід, маржинальний прибуток) як різниця ціни реалізації та змінних затрат на одиницю продукції; 5. Додаткові можливості: — розрахунок планового і фактичного маржинального прибу- тку (доходу); — розрахунок суми покриття по внутрішньофірмовому оборо- ту (з використанням відповідних трансфертних цін); — встановлення мінімально допустимого маржинального прибутку (доходу); — багаторівневий «директ-костинг».
До переваг вказаного методу обліку, крім тих, що характерні для всієї системи неповної собівартості, слід віднести ще й такі: — відносна простота (немає необхідності розподілу постійних затрат на продукцію і на центри затрат); — інформація для ціноутворення у короткостроковому періоді (нижня границя ціни у короткостроковому періоді дорівнює змінним затратам). Недоліками даного методу вважають: — відсутність інформації для ціноутворення у довгостроково- му періоді; — ринкова ціна на продукцію не завжди відома, що веде до труднощів у плануванні маржинального прибутку (доходу), — можлива нелінійна функція затрат, — наявність серед постійних затрат таких, які можна безпосе- редньо віднести на конкретний виріб.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 77; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.89.82 (0.036 с.) |