![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Матеріали до практичного заняття
Імунологія. Сучасне визначення. Імунологія – це наука про імунітет, що належить до найсучасніших, найскладніших, фундаментальних дисциплін. Імунологія включає наступні розділи: загальна (фундаментальна) імунологія, імуноцитологія, імуносерологія, імунохімія, імунобіологія, імуногенетика та імунопатологія. Стрімкий розвиток фундаментальної імунології за кілька останніх десятиріч сформував нову важливу дисципліну – клінічну імунологію. Клінічна імунологія – це клінічна і лабораторна дисципліна, яка займається обстеженням, діагностикою і лікуванням хворих з патологічними процесами, що розвиваються в результаті порушення імунних механізмів, а також тими випадками, коли імунологічні маніпуляції є важливою частиною терапії і (або) профілактики (ВООЗ, 1993). Імунологія на сьогодні має найбільш стрімку історію розвитку з щорічним накопиченням величезної кількості нових знань, фактів, відкриттів, що спричиняє безперервний потік змін у розумінні основних понять, визначень та термінології. Швидкий ріст науки зумовлює різномаїття поглядів, розумінь різних дослідників та наукових шкіл, що, з однієї сторони, породжує масу сперечань та неоднозначностей, а з іншого боку ще більше приваблює до себе ї.
Поняття про імунітет. У літературі зустрічається декілька визначень поняття "імунітет". Першим сформулював це поняття наш співвітчизник І. Мечніков, за яким воно визначалося так: імунітет - це спосіб захисту організму від збудників заразних хвороб. Визначні наукові відкриття 20-го сторіччя сприяли трансформації уявлень про імунітет та його функції, вкоренився погляд на систему імунітету - якна контрольний механізм, що виявляє в організмі генетично чужорідні елементи та їх похідні. Тобто, імунітет - є спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації. Імунітет – це сукупність факторів ті механізмів, які склалися у процесі еволюції для забезпечення розпізнання "свого" і "чужого" і формування відповідних реакцій, що можуть бути зведені до декількох стратегій або програм: 1. В одних випадках - розпізнання «чужого», система імунітету знищує його і елімінує із організму (інфекційні хвороби, алотрансплантати та ін.).
2. В інших випадках - розпізнання «чужого», інертність до нього (толерантність) і взяття його під охорону у своєму організмі (вагітність). 3. В третіх випадках - система імунітету розпізнає надлишок «свого» і включає механізми, що елімінують цей надлишок, зокрема ферментні реакції. Найголовнішою функцією імунної системи є збереження та підтримка постійності внутрішнього середовища організму – гомеостазу. Здатність імунної системи підтримувати незмінний гомеостаз дозволяє кожному індивідууму зберегти свою антигенну індивідуальність шляхом: Ø захисту від збудників інфекційних захворювань; Ø протипухлинного імунологічного нагляду; Ø створення умов для внутрішньоутробного розвитку плод; Ø забезпечення антигенної різноманітності популяції; Ø своєчасного видалення старих структур; Ø відторгнення трансплантатів. Переходячи до механізмів імунітету, відмітимо відразу, що його ознаками визнаються три основні характеристики: 1. Здатність системи імунітету відрізняти "чуже" від "свого" на основі тонкого аналізу стереохімічної конфігурації молекули подразника; 2. Здатністіь реагувати на цей подразник особливою реакцією (імунною відповіддю), яка передбачає специфічну перебудову функції низки органів і тканин; 3. Наявність феномена імунологічної пам'яті. Форми імунітету. Імунітет поділяється на спадковий, природній або видовий і набутий. Спадковий (видовий, вроджений) імунітет - несприйнятливість певного виду тварин або людини до мікроорганізмів, які викликають захворювання у інших видів. Наприклад, несприйнятливість людини до чуми собак, а тварин - до збудників гонореї, кору, менінгіту тощо. Видова несприйнятливість залежить від генотипу та імуногенетичної спадковості. Набутий імунітет - невразливість організму людини до інфекційних агентів, яка формується у процесі його індивідуального розвитку і характеризується строгою специфічністю відповіді щодо варіанту збудника. До інших збудників чутливість при цьому зберігається. Набутий імунітет поділяється на:
1. Активний набутий – формується після перенесеного захворювання чи введення вакцин. 2. Пасивний набутий – формується після введення імунних сироваток або імунних глобулінів. 3. Природній – формується після перенесеного захворювання чи передається трансплацентарно. 4. Штучний – формується після введення імунних сироваток або імунних глобулінів та вакцинації. 5. Постінфекційний – набутий в результаті перенесеного інфекційного захворювання. 6. Поствакцинальний – набутий у результаті штучного введення антигенів-збудників (вакцинації). 7. Плацентарний – переданий через плаценту від матері дитині або ж через грудне молоко. 8. Місцевий імунітет – імунологічний компартмент - імунітет покривних тканин - імунітет шкіри і слизових оболонок відкритих порожнин. Оскільки філогенетичною основою імунітету у будь-якому випадку є макрофаги, в цьому разі велика роль відводиться дендритним клітинам. Індуктором розвитку імунної відповіді із наступним формування імунітету в організмі людини є антиген. Набутий імунітет виникає в організмі тільки тоді, коли у нього проникає збудник або речовина, що здатна викликати імунітет. Це – антиген (АГ) - він формує імунну відповідь і залишає набутий імунітет. Процес введення антигену в організм називається імунізацією.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 66; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.6.253 (0.009 с.) |