Мистецтво управління як основний фактор прийняття управлінських рішень

 

Результатом творчого пошуку в мистецтві управління являється управлінське рішення. В процесі реалізації управлінських рішень розробляються також рішення про шляхи і форми організації і контролю їх виконання. При характеристиці творчого потенціалу колективу слід врахувати творчість не тільки управлінських працівників, але і працівників сфери виробництва. Взаємозв'язок творчості керівників і підлеглих забезпечує ефективну діяльність. Тому керівники повинні вміти розвивати творчий підхід працівників до вирішення проблем, що перетворюють працю в життєву потребу. [5]

Мистецтво управлінського рішення, як і всяке мистецтво, формується і за рахунок таланту, а для керівників – перш за все за рахунок організаторського таланту.

Основою мистецтва аналізу і глибини рішення проблем, які виникають, являється творче вивчення економічних, організаційних і управлінських факторів. Але управлінські рішення при цьому здійснюються працівниками апарату управління через колективи виробничих підрозділів, які являються живими соціальними організмами і складаються із людей з різною психологією. Отже, при аналізі конкретних проблем необхідно не тільки досліджувати організаційно-економічні і виробничі фактори, але і глибоко проникати в психологічний стан людини, вміти розуміти її емоції.

Кожен конкретний зразок мистецтва керівництва або управлінського рішення тісно пов'язаний з емоціями конкретних людей. Одні і ті ж прийоми управлінського впливу по-різному впливають навіть на одну людину, оскільки вона може знаходитися в різному психологічному стані. В порівнянні з науковими моделями зразок мистецтва прийняття рішення невід'ємний від конкретної ситуації, наповнений різними факторами і явищами. Отже, неможливо одні і ті ж зразки розробки рішень повністю використовувати в аналогічних ситуаціях внаслідок неповторності цих ситуацій і в силу особистісного характеру мистецтва управління.

Мистецтво управління включає мистецтво підбору і розстановки кадрів в сферах виробництва і управління. Апарат управління може ефективно працювати не тільки при доброму підборі спеціалістів на відповідні посади, а і при узгодженому доповненню їх один одним, при інтегративності колективу і гарантійному поєднанні різних позитивних якостей працівників апарату управління. Необхідно, щоб розстановка кадрів дозволила виключити або звести до мінімуму недоліки кожного працівника, і в більшій мірі використовувати його позитивні якості. Для цього необхідно добре знати своїх підлеглих – їх досвід, підготовленість, прагнення, ідеали, запити, схильності, індивідуальні особливості.

Одним із методів мистецтва управління (рішення) являється уміння знайти основну ланку в кожному явищі життя колективу. Сюди слід віднести вибір основних ланок при аналізі проблеми, визначенні стратегії і тактики, критеріїв оцінки варіантів і результатів вирішення проблеми, найбільш ефективних методів і форм обґрунтування рішення, а також основних і першочергових шляхів перетворення рішень в життя.

Мистецтво управління – це і уміння визначити стратегію і тактику господарювання, зосередити свої знання, досвід на вирішенні основних, стратегічних проблем.

Найважливішою умовою мистецтва прийняття управлінських рішень є забезпечення гармонії їх якостей. Гармонія рішень проявляється в цілісності особистості, знання нею справи і практики. Рішення виступають тоді здобутком мистецтва управління, коли весь процес їх підготовки, прийняття і реалізація забезпечує гармонійне поєднання складових частин і властивостей рішення. Отже, мистецтво управлінського рішення включає не тільки рівень і глибину відображення дійсності, але і процес цього пізнання, моделювання рішення, аналіз його сенсорних аспектів. [14]

Всякій праці, а тим більше творчій, притаманні естетичні елементи. Мистецтвом діяльності керівників і спеціалістів являється вміння поєднати позитивне, добре, прекрасне в сучасному житті, в роботі з кращим, вищим в майбутньому. Досвідчені керівники вміють «бачити» прекрасне в праці різних категорій працівників, розвивають цю естетичну сторону, поетизують працю в широкому розумінні цього слова. Разом з тим вони створюють умови для підвищення натхнення праці, її привабливості, вносячи художні елементи, які ще більше надихають на працю, прикрашують побут і возвеличують людину. Праця приносить працівнику естетичну насолоду в тому випадку, якщо вона несе йому радість, є першою необхідністю. Естетичні засади в роботі розкриваються через органічне поєднання праці і природи. Пізнання, прекрасного, природи робить працівника більш людяним, добрим, натхненнішим в своїй роботі. А на селі це має велике значення, оскільки там людина має справу з рослинами, тваринами. В результаті цього поєднується об'єктивне (наявність краси природи, яке розвиває в людині почуття прекрасного) і бажане, тобто добре відношення до живого. Ця гармонія повинна бути в центрі уваги діяльності керівників і повинна формуватися ними в кожному працівнику.

На підставі узагальнення досвіду передових керівників і спеціалістів, а також вивчення управлінського мистецтво ведення можна зробити такі висновки: [2]

1. Мистецтво управлінського рішення являється наслідком всебічного творчого аналізу проблеми, знаходження нових оригінальних шляхів її вирішення.

2. Мистецтво управлінських рішень покликане інтегрувати почуття, думки і волю працівників на досягнення ними мети.

3. Мистецтво рішення – це втілення творчості, ерудиції, фантазії осіб, що приймають рішення.

4. Кожне рішення повинно підносити підлеглого, розкривати і розвивати його здібності, евристичні особливості, знання, досвід і інтереси.

5. Мистецтво створення і виконання рішення – це майстерне володіння організаційними інструментами (методами управління, технологією, блок-схемами алгоритмів, моделями і т. п.).

6. Мистецтво рішення – в гармонії колективних, колегіальних і одноособових рішень.

7. Оригінальне, нестандартне рішення може бути в колективі, в якому живе клімат творчості, фантазії, змагання розуму і ерудиції.

8. Рішення повинно бути емоційно забарвлене.

9. Розумні управлінські рішення чудові своїм впровадженням вжиття.

Управління будь-якою соціально-економічною системою передбачає цілеспрямований вплив суб'єкта управління на виробничо-господарську діяльність об'єкта управління для забезпечення оптимального функціонування та розвитку останнього, створення нормальних умов праці та задоволення соціальних потреб членів колективу. Цей вплив здійснюється насамперед розробкою планової програми діяльності соціально-економічної системи. Однак, у зв'язку з динамічним характером виробничо-господарського процесу, умови функціонування системи постійно змінюються, що проявляється у виникненні різноманітних виробничо-господарських ситуацій, відхиленні від планової програми розвитку об'єкта управління.