Зовнішньополітичний курс Японії,

Етапи зовнішньої політики Японії

Етап	Характеристика
І етап 1950-1960-ті рр.	Повна підпорядкованість зовнішньополітичному курсу США. Відмова від визнання кордонів, що склалися після Другої світової війни, з СРСР і Китаєм
II етап 1970-1980-ті рр.	Пріоритетний розвиток відносин з країнами АСЕАН. (Асоціація держав Пд.-Сх Азії) Нормалізація відносин з Китаєм. Жор­стка позиція щодо «північних територій»
III етап 1990-ті рр. XX ст.-поч. XXI ст.	Перехід до «глобального співробітництва» зі США. Безстрокове продовження у 1989 р. японо-американського договору 1960 р. про розміщення американських баз і військ

Коментарі до таблиці

Японська дипломатія не відзначалась особ­ливою активністю у 1950-ті рр.

У 1960-ті рр. міжнародна позиція Японії стала вразливою через однобічну орієнтацію на США.

Так, у 1971 р. США, прагнучи вирішити свої економічні проблеми, в односторонньому порядку без поперед­нього повідомлення Японії обмежили її експорт у США і девальвували долар. Відразу після цього було оголошено про візит Р. Ніксона до Китаю і також без консультацій з Японією, для якої відносини з Китаєм — першочергова проблема. Такі дії США поставили перед Японією питання про більш само­стійну зовнішню політику.

У 1972 р. новий прем'єр-міністр Танакі здійснив заходи, спрямовані на розширення економічних зв'язків Японії. Він відвідав КНР. Між двома країнами були відновлені дипломатичні відносини і розпо­чата робота над мирним договором. Від США японці домоглися відновлення свого суверенітету над о. Окінава.

У 1980-ті рр. в зовнішній політиці Японії змінились акценти. У відно­синах з СРСР вона зайняла більш жорстку позицію. Питання розширення економічних зв'язків були тісно пов'язані з вирішенням територіального питання. Проте це не принесло бажаного результату.

Японія намагається стати постійним членом Ради Безпеки ООН.

У 1990-ті рр. Японія проводить обережну зовнішню політику, віддаючи перевагу традиційним зв'язкам.

На початку XXI ст. зовнішньополітичний курс країни був знову спрямований на вихід на більш широку міжнародну арену. Наприкінці 2003 р. японські війська вперше за повоєнну історію покинули межі країни. Японський вій­ськовий контингент був направлений до Іраку для стабілізації становища в країні після повалення режиму С. Хусейна.

Японія також заявила про.створення власної системи протиракетної оборони у разі можливого удару з боку КНДР. Навіть було створено Міністерство оборони.

Цікаво знати

Після смерті Й. Сталіна у відносинах Японії з СРСР настало по­тепління.

У червні 1955 р. в Лондоні почалися радянсько-японські переговори.

Радянський уряд погодився передати Японії два південнокурильські острови — Хабомаї і Шикотан за умови остаточного врегулювання територіальних відносин між двома країнами.

Крім того, Радянський Союз зажадав виведення з японських островів американських військ. Японія відмовилась.

Тоді сторони домовилися відновити дипломатичні відносини, відклавши підписання мирного договору.

У жовтні 1956 р. японська делегація на чолі з прем'єр-міністром І. Хатоямою підписала у Москві спільну декларацію, яка передбачала

припинення стану війни між СРСР і Японією,

віднов­лення дипломатичних і консульських відносин.

Сторони домовилися усі суперечки вирішувати мирним шляхом,

утримуватися від загрози сили або її застосування,

про невтручання у внутрішні справи одна одної,

визнання права кожного на самооборону,

відмову від взаємних претензій, що є логічним продовженням існування стану війни.

СРСР підтримав прохання Японії стати членом ООН.

У 1957 р. між двома країнами було укладено торговельну угоду. Проте подальшого прогресу в розв'язанні територіальних проблем між двома країнами (з 1991 р. з Росією) до сьогодні так і не досягнуто.

 

II. ПІДСУМКИ УРОКУ

Зазнавши поразки у Другій світовій війні, японці зробили пра­вильний висновок. Відмовившись від експансіоністської зовнішньої політики, вони здійснили економічні, політичні реформи, які за­клали підвалини економічного процвітання і становлення демокра­тичного суспільства.

Тепер Японія — багата і процвітаюча держава, один із центрів світової економіки, науки і техніки, із розвинутою інфраструктурою, системами освіти, охорони здоров'я і соціаль­ного забезпечення. Японці зуміли поєднати зарубіжний досвід із традиційними для своєї країни цінностями, створивши унікальну японську модель розвитку.

 

III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте тексти підручників: [9, § 31; 18, § 34; 22, с, 516—520; 24, § 69; 47, с. 243—250].

Виділіть основні етапи економічного розвитку Японії і дайте їм характеристику. Відповідь подайте у вигляді таблиці.