Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Порушення наказного провадження
Можливість розгляду справи в порядку наказного провадження залежить від об’єктивної і суб’єктивної умов. Об’єктивною умовою є зміст вимоги, за якою може бути виданий судовий наказ. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦПК України такими є вимоги: 1. ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. У порядку наказного провадження може розглядатися вимога, що ґрунтуються на будь-якому дійсному правочині, вчиненому у письмовій формі, в тому числі посвідченому нотаріально. Разом з тим суддя повинен переконатися, що: правочин оформлений відповідно до вимог закону; пред’явлений документ є оригіналом і підтверджує безспірне право кредитора; у поданому документі чітко зазначено суму грошової вимоги або ознаки майна, яке витребується; вимога була заявлена протягом терміну позовної давності; 2. про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. Для отримання судового наказу за такою вимогою необхідно подати до суду документи, які безспірно підтверджують заборгованість роботодавця; 3. про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. У разі пред’явлення такої вимоги до суду необхідно надати документи, що свідчать про вжиті розшукові заходи і розрахунок відповідних витрат. Перелік вимог, за якими може порушуватися наказне провадження, не є вичерпним, оскільки за ч. 2 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано і в інших випадках, встановлених законом. Однак, якщо законодавець дійсно прагне спростити порядок розгляду окремих категорій цивільних справ, необхідно вказаний перелік розглядати як вичерпний. Крім того відкритість цього переліку може викликати певні труднощі в судовій практиці. Безперечно, в майбутньому на підставі узагальнення правозастосовної практики за окремими категоріями/справ до цього переліку будуть включені й інші вимоги. Про це свідчить досвід країн, у цивільному процесі яких було запроваджено процедуру наказного провадження. Суб’єктивною умовою розгляду справи наказного провадження воля особи, якій належить право вимоги, тобто кредитора. Коли кредитор вважає, що боржник не може пред’явити обґрунтовані заперечення проти заявлених вимог та з наданих письмових доказів безспірно вбачається право вимоги, він може звертатися із заявою про порушення наказного провадження. Якщо ж, на думку кредитора, справа вимагає складної юридичної оцінки, він може подати до суду позовну заяву.
Отже, наказне провадження порушується лише у разі подачі заявником до суду першої інстанції письмової заяви про видачу судового наказу. Ця заява подається за загальними правилами підсудності. Законом встановлено певні вимоги, яким мас відповідати заява про видачу судового наказу. Така заява подається в письмовій формі та у ній обов’язково має бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) вартість майна у разі його витребування; 5) перелік документів, що долаються до заяви. Заява про видачу судового наказу підписується заявником або його представником. Якщо заява подається представником заявника, до неї додається документ, що підтверджує його повноваження. Разом із заявою необхідно подавати її копії та копії доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. За подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовною заявою (ч. 1 ст. 99 ЦПК України), слід мати на увазі, що при відмові в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. Проте, у разі пред’явлення ним позову до боржника, ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК України). Приймаючи заяву про видачу судового наказу, суддя повинен перевірні п: чи відповідає вона за формою і змістом вимогам процесуального законодавства, чи сплачено судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також чи не має підстав для відмови у прийнятті цієї заяви.
У випадку, коли заява буде подана без дотримання всіх вимог, суд залишає її без руху і надає заявнику строк для усунення недоліків. Якщо заявник у встановлений строк виправить форму і зміст заяви, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику (частини 1, 2 ст. 121 ЦПК України). Повернення заяви у такому разі не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 101 ЦПК України). Відповідно до ст. 100 ІДП КУ країни суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу якщо: заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України; із заяви і поданих документів вбачається спір про право. Про відмову у прийнятті заяви суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у апеляційному порядку окремо від рішення суду (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Проте заявник у цьому разі має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК України).
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-22; просмотров: 210; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.113.208 (0.006 с.) |