Особливі труднощі при вирощуванні строманти

Листки жовтіють і обпадають – занадто сухе повітря. Помістіть рослину на піддон з вологим мохами, щодня обприскуйте рослину 2 рази в день м'якою теплою водою. Також причиною може бути перезволоження ґрунту.

Мляві стебла, що загнивають, бувають при низькій температурі утримування і високій вологості повітря.

Кінці листків жовто-коричневі при надлишку або недоліку живильних речовин у ґрунті.

Листки звиваються і покриваються плямами - недостатній полив. Ґрунт повинен бути весь час вологий, але не перезволожений.

Листки втрачають забарвлення і засихають при занадто інтенсивному сонячному освітленні.

Тілландсія (Tillandsia)

Рід Тілландсія (Tillandsia) поєднує більше 400 видів багаторічних трав'янистих рослин сімейства бромілієвих. У дикому вигляді ростуть на великій території - від Південних штатів США до південних кордонів Чилі, у різних кліматичних зонах. Їх можна зустріти у вологих тропічних лісах, у сухій савані, у напівпустелі і гірських районах на границі вічної мерзлоти. У зв'язку із цим форма, розміри і умови життя окремих видів відрізняються.

Тілландсії – епіфітні і наземні вічнозелені рослини. Зовнішній вигляд і біологічні розходження в родині тілландсії дуже великі. Одні з них мають більш-менш добре розвинуте стебло, інші ж зовсім без стебла. В одних листя сірі, вузькі і витягнуті, шириною 3-12 мм і довжиною 5-25 см, покриті лусочками, здатними вбирати вологу з повітря, так звані «атмосферики». В інших видів зелені листочки, довжиною 20-40 см, частково покриті лусочками, зазвичай вузькі, утворують розетку. Є види тілландсій із гладкими, плоскими і довгими, яскраво-зеленими листками без колючок. Деякі види охоче цвітуть. Квітки трубчасті, зібрані в сплощені суцвіття-колоски з яскравими приквітниками. Після цвітіння материнська рослина відмирає, і утворує нові пагони. Термін життя в будинку близько 5 років.

 

Найбільш відомі атмосферні види тілландсій

Тілландсія уснеєподібна (Tillandsia usneoides) – найпоширеніша з атмосферних видів, має повсякденні назви – «борода старого» і «іспанський мох». У неї немає коріння, рослина звисає з дерев, телеграфних стовпів, утворює довгий каскад з пагонів, покритих вузькими сірими листками, і її «довга борода» досягає декількох метрів. Спеціально зміцнювати тілландсію на опорі не потрібно, досить повісити її, забезпечивши можливість рости долілиць. Влітку з'являються непоказні жовтувато-зелені квітки.

Тілландсія фіалкоцвітна (Tillandsia ionantha) утворює компактні розетки зі сріблистих вигнутих листів. Внутрішнє листя червоніють, коли влітку з'являються невеликі колоскоподібні синьо-фіолетові суцвіття.

Тілландсія срібляста (Tillandsia argentea) має вузькі листові пластинки, що розширяються до основи. Вони вигнуті і безладно відходять від «цибулини».

Тілландсія «Голова медузи» (Tillandsia caput-medusae) формою схожа на цибулину із щільно зімкнутими основами листочків, які лише на верхівці відгинаються вбік. У цибулеподібній частині накопичується волога, що стікає з листкових пластинок. Під час цвітіння з «цибулини» з'являється суцвіття, що несе сині квітки на хижо-червоному фоні приквітника.

Тілландсія ситникова (Tillandsia juncea) має очеретяні листки, зібрані у пучки, які утворюють рунисту розетку.