Науково-технічна політика ЄС

Метою цієї політики є укріплення наукових і технологічних підвалин шляхом формування європейського простору наукових досліджень, створити сприятливі умови для розвитку своєї конкурентоспроможності.

Науково-технічна політика реалізується через:

- прийняття програм наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм, шляхом розвитку кооперації з підприємствами, дослідницькими центрами і університетами;

- розвиток кооперації в галузі наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм з третіми країнами і міжнародними організаціями;

- розповсюдження і оптимізація результатів наукових досліджень, технологічних розробок і дослідно-демонстраційних програм;

- стимулювання навчання і мобільності досліджень;

- створення спільних підприємств або інших організаційних структур.

 

Шенгенські досягнення

Шенгенські досягнення складаються з:

- шенгенська угода про поступову відміну перевірок на загальних кордонах (14 червня 1985 р.);

- Конвенція про застосування Шенгенської угоди від 14 червня 1985 р. між урядами держав Економічного союзу Бенілюкс, Федеративної Республіки Німеччини і Французької Республіки про поступову відміну перевірок на загальних кордонах (19 червня 1990 р.);

- Договори про приєднання нових держав до Шенгенських угод і актів, прийняті Виконкомом 1990р.;

- Шенгенський кодекс про кордони (2006 р.);

- Візовий кодекс (2009 р.).

 

Космічна політика ЄС

Основні напрями розвитку європейської космічної політики:

- розвиток науково-технічного прогресу і інноваційних технологій в космічному секторі;

- розвиток глобальної навігаційно-супутникової системи Galileo і глобального моніторингу навколишнього середовища і безпеки GMES;

- розвиток політики безпеки в межах космічного сектору;

- розвиток міжнародних відносин і подальше укріплення зв’язків між ЄС і ЄКА;

- розвиток європейської концепції космічних досліджень.

 

 

Заходи щодо створення «простору свободи, безпеки і правосуддя»

Даний простір складається з таких елементів:

1) політика по відношенню до прикордонного контролю, надання притулку і імміграції;

2) судове співробітництво по громадянським справам;

3) судове співробітництво по кримінальним справам;

4) поліцейське співробітництво.

Для втілення в життя цих положень на сесіях Європейської ради були розроблені програми. В даний час діє Гаагська програма (2004 р.).

Цей план передбачає декілька напрямів:

1) видання на рівні Союзу нормативних актів, що встановлюють відповідальність за скоєння різних злочинів;

2) належний захист прав потерпілих від злочинів;

3) встановлення дієвих форм взаємної правової допомоги і співробітництва держав-членів по кримінальним справам;

4) взаємна видача державами злочинців та інших осіб, які намагаються сховатись від правосуддя за кордоном;

5) боротьба с тероризмом;

Організаційний механізм європейської політики безпеки і оборони

6) координація роботи національних правоохоронних служб через спеціальні установи. Першою такою установою став Європол.

Європейська Рада - прийняття рішень про створення загальної оборони; - проведення політичних заходів

Рада - прийняття юридично обов’язкових рішень; - прийняття рішень про використання сил швидкого реагування

Комітет з питань політики і безпеки - нагляд за наявною ситуацією; - щоденна політична координація ОПБО;

Військовий штаб - швидке реагування; - оцінка ситуації; - стратегічне планування

Військовий комітет - підготовка і координація військових заходів Союзу; - Консультування Комітету з питань політики і безпеки

Керуючий операцією - призначається Союзом; - керує силами швидкого реагування