Обов'язкова або дисципліна на вибір

ВСТУП

Опис

Курс "Інтелектуальна власність ”	Напрямок, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів ECTS: 0,5 Змістовних модулів: 1 Загальна кількість годин: 18 Тижневих годин: 1	Менеджмент, 7.050.201 та 8.050.201 Магістр і спеціаліст з менеджменту	9 семестр Лекції (теоретична підготовка) - 18 годин. Вид контролю - залік

 

На вивчення курсу "Інтелектуальна власність" відведено 18 годин – 0,5 кредиту в 9 семестрі. Курс складається з 1 змістовного модуля. На тиждень доводиться 1 година - лекція. Кількість тижнів у семестрі - 18.

Лекція: традиційна форма проведення - монолог. Активно використається елемент проблемного навчання (розгляд дискусійних питань).

Самостійна робота передбачає підготовку індивідуального заняття відповідно до запропонованих тем.

Форма контролю: залік.

Рівень

Основою для вивчення модуля "Інтелектуальна власність" є модулі "Правознавство", "Економіка підприємства", "Міжнародні економічні відносини" "Макроекономіка" і ін. Для вивчення даного модуля передбачається використання глобальної інформаційної системи Іnternet, пакета прикладних програм MS Excel, MS Word, MS Access вхідних до складу MS Offіce, Іnternet Explorer і ін.

Метою модуля є оволодіння студентами сукупністю теоретичних і методичних питань, а також практичним досвідом проведення економічного й правового аналізу діяльності державні підприємства. Для досягнення поставленої мети передбачається рішення наступних завдань:

· вивчення правових основ діяльності всіх суб'єктів економіки;

· проведення аналізу різних аспектів функціонування економічної системи;

· аналіз отриманих результатів.

У результаті вивчення модуля студент повинен знати й уміти:

· вільно володіти економічними поняттями й категоріями;

· прогнозувати розвиток юридичних і економічних процесів в області охорони інтелектуальної власності;

· вибирати в результаті аналізу найбільш ефективні способи рішення проблем.

Обов'язкова або дисципліна на вибір

Дисципліна "Інтелектуальна власність" ставиться до обов'язкового для вивчення дисциплінам студентами спеціальності - 050.201. "Менеджмент організацій".

Викладацький склад

Лектор: к.е.н., доцент кафедри менеджмента Гурова В.О.

Методика викладання, форми й методи навчання

За дисципліною "Інтелектуальна власність" передбачається використання методики проблемного навчання, а також модульно-рейтингової системи навчання. Як форми навчання виступають інформативні, аналітичні й проблемні лекції. Основним методом навчання є метод мозкової атаки.

Мова навчання

Російська, українська.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

Змістовий модуль

 

ТЕМА 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1.. Основні поняття i визначення

1.2. Результат творчої дiяльностi як об'єкт власностi

1.3. Правовий змiст iнтелектуальної власностi

1.4. Поняття об'єкт права iнтелектуальної власностi

 

ТЕМА 2. ЕВОЛЮЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Еволюція промислової власності

2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав

2.3. Еволюція інтелектуальної власності

 

ТЕМА 3. МIСЦЕ I РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI В ЕКОНОМIЧНОМУ 1 СОЦIАЛЬНОМУ РОЗВИТКУ СУСПIЛЬСТВА

3.1. Соціально-економічні стратегії в країнах світу

3.2. Промислова власність і розвиток

3.3. Авторське право і розвиток культури

3.4. Соціологічні аспекти інтелектуальної власності

 

ТЕМА 4. ОБЄКТИ І СУБЄКТИ ПРАВА IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI

4.1. Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності

4.2. Об’єкти і суб’єкти авторського права і суміжних прав

4.3. Об’єкти і суб’єкти права промислової власності

4.4. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

 

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

Зародження Всесвітньої організації інтелектуальної власності сходить до 1883 р. Цей рік ознаменувався появою Паризької конвенції про охорону промислової власності -першого важливого міжнародного договору, покликаного допомагати людям однієї країни одержувати в інших країнах охорону своїх інтелектуальних витворів у формі прав промислової власності, а саме винаходів, (патентів), товарних знаків і промислових зразків.

Всесвітня, організація інтелектуальної власності (ВОІВ) представляє собою міжнародну організацію, до задачі якої входить сприяння створенню гарантій того, що права творців і власників інтелектуальної власності будуть охоронятися у всьому світі і що винахідники і автори будуть таким чином визнані і винагороджені за свою майстерність.

В 1974 р. внаслідок підписання відповідної угоди з ООН ВОІВ стала спеціалізованою установою системи організацій ООН з мандатом по управлінню питаннями інтелектуальної власності, визнаними державами-членами ООН.

Угода між ООН і ВОІВ визнає, що ВОІВ, в рамках компетенції ООН і її органів веде свою діяльність згідно з основоположними документами, договорами і угодами, адміністративні функції яких вона виконує, щоб сприяти розвитку творчої інтелектуальної діяльності і полегшенню передачі технології, що відноситься до промислової власності в країнах, що розвиваються, з метою прискорення економічного, соціального і культурного розвитку.

ВОІВ розширила свою роль і в 1996 р. з новою силою продемонструвала важливе значення прав інтелектуальної власності в управлінні світовою торгівлею, вступивши до угоди про співпрацю зі Всесвітньою торговою організацією.

ВОІВ адмініструє 23 договори (два з них - спільно з іншими міжнародними організаціями) і виконує насичену і різноманітну робочу програму.

ВОІВ має емблему, яка зображена на рис. 3.

Рис. 3. Емблема ВОІВ

Конвенція, що започатковує ВОІВ, передбачає створення чотирьох різних органів: Генеральна асамблея; Конференція; Координаційний комітет; Міжнародне бюро ВОІВ (або Секретаріат).

Вищим органом ВОІВ є Генеральна асамблея, яка:

1) розглядає і затверджує доповіді і результати роботи Координаційного комітету і доповідає генеральному директору ВОІВ всі питання, що стосуються організації;

2) приймає фінансові правила роботи ВОІВ, схвалює двохрічний бюджет по витратах, загальний для всіх союзів;

3) затверджує заходи, що пропонуються генеральним директором стосовно керівництва міжнародними угодами, спрямованими на забезпечення охорони інтелектуальної
власності;

4) визначає робочі мови Секретаріату, беручи- до уваги практику роботи ООН;

5) визначає, які держави, що не є членами ВОІВ, і які міжурядові і міжнародні неурядові організації можуть бути допущені в якості спостерігачів на різні зустрічі і засідання.

Окрім цього в задачу Генеральної асамблеї входить призначення генерального директора по представленню координаційного комітету.

До складу Генеральної асамблеї входять всі держави, які є членами ВОІВ, і при цьому є членами будь-якого з її союзів.

До складу Конференції входять всі держави, які є членами ВОІВ, незалежно від того, чи є вони членами якого-небудь союзу. Функції Конференції можна розбити на п'ять груп:

1) Конференція представляє собою форум для обміну думками між усіма державами-членами ВОІВ з питань, що стосуються інтелектуальної власності, і в цьому контексті
Конференція може давати будь-які рекомендації з цих питань з належним врахуванням компетенції і автономії окремих союзів;

2) Конференція є органом, який розглядає двохрічні програми співробітництва в цілях розвитку для країн, що розвиваються;

3) Конференція схвалює бюджет для цих цілей;

4) до компетенції Конференції входить прийняття поправок до Конвенції, що заснувала ВОІВ. Пропозиції щодо поправок до Конвенції можуть висуватись будь-якою державою-членом ВОІВ, Координаційним комітетом, або генеральним директором;

5) Конференція, як і Генеральна асамблея, може визначати, які державні організації допускаються в якості спостерігачів на її засідання.

Координаційний комітет є одночасно консультативним органом з питань, що представляють загальний інтерес, і виконавчим органом Генеральної асамблеї і Конференції. Координаційний комітет консультує різні органи союзів і ВОІВ з питань що представляють загальний інтерес для двох або більше союзів або для одного і більше союзів і самої ВОІВ зокрема з питань розхідної частини бюджету загальної для всіх союзів. Координаційний комітет також готує проекти порядків денних для Генеральної асамблеї і Конференції, а також проекти програм і бюджету Конференції.

Міжнародне бюро ВОІВ або Секретаріат очолюються генеральним директором. Число його постійних співробітників складає 938 осіб із 95 країн, які набираються згідно з принципами справедливого географічного розподілу, прийнятими в системі ООН.

Діяльність ВОІВ ведеться в трьох основних напрямках:

- реєстраційна діяльність;

- забезпечення міжурядового співробітництва з адміністративних питань інтелектуальної власності;

- програмна діяльність.

До основних функцій ВОІВ належать:

- гармонізація національних законів і процедур в області
інтелектуальної власності;

- надання послуг міжнародним заявникам з набуття прав
інтелектуальної власності;

- обмін інформацією в області інтелектуальної власності;

- надання навчальної підготовки і техніко-юридичної допомоги країнам, що розвиваються, та іншим країнам;

- сприяння урегулювання спорів в області інтелектуальної власності між суб'єктами приватного права;

- методичне освоєння інформаційних технологій в якості інструменту зберігання, одержання і використання цінної інформації в області інтелектуальної власності.

У Конвенції, що засновує ВОІВ, вказується, що членом ВОІВ може стати:

1) кожна держава, яка є членом будь-якого союзу;

2) держава, яка не є членом будь-якого із союзів, але:

- є членом Організації Об'єднаних націй;

- є членом будь-якого спеціалізованого закладу ООН;

- є членом Міжнародного агентства з атомної енергії;

- підписала статут Міжнародного суду;

- була запрошена Генеральною асамблеєю ВОІВ стати членом ВОІВ.

Для того, щоб стати членом ВОІВ, держава повинна здати на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документ про приєднання до ВОІВ генеральному директору ВОІВ в Женеві. Держави-члени Паризької або Бернської конвенцій можуть стати членами ВОІВ тільки якщо вони уже пов'язані положеннями або приєднались, у крайньому випадку, до адміністративних положень Стокгольмського (1967 р.) акту

Паризької конвенції або Паризького (1971 р.) акту Бернської конвенції.

Станом на 20 лютого 2006 р. членами Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності стали 183 держави.

Адміністрування міжнародних договорів

Союзи, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, ґрунтуються на договорах. Кожний союз складається із держав, які приєднались до даного конкретного договору. Договори діляться на три категорії.

1. До першої категорії належать договори, які створюють міжнародну систему охорони, тобто договори, які є джерелом юридичної охорони, узгодженої між країнами на
міждержавному рівні.

- До другої категорії належать договори, метою яких є практичне забезпечення міжнародної охорони. Ця група забезпечує, щоб кожна міжнародна реєстрація або подача заявки діяли в будь-якій державі, що підписала договір. Послуги, що надаються ВОІВ відповідно до цих договорів, спрощують і скорочують вартість підготовки або подачі окремих заявок у всіх країнах, в яких запитується охорона відносно даного права інтелектуальної власності.

2. Третя категорія включає договори, які створюють
класифікаційні системи, а також процедури для їх
удосконалення і постійного оновлення.

6.3. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність

Європейська Патентна Конвенція

Економічна інтеграція країн Західної Європи зажадала створення патентно-правового регулювання для сприяння розвиткові цих процесів і усунення перешкод при одержанні охоронних грамот на об'єкти інтелектуальної промислової власності за кордоном.

Ідея створення європейської патентної системи реалізована

підписанням 5 жовтня 1973 р. у Мюнхені Конвенції про видачу Європейського патенту (Європейська патентна конвенція), що вступила в дію 7 жовтня 1977 р.

Для здійснення процедури видачі Європейського патенту створена Європейська патентна організація, що має адміністративну і фінансову самостійність. її органи: Адміністративна рада і Європейське патентне відомство (ЄПВ). Видачу Європейського патенту здійснює Європейське патентне відомство, а контролює його діяльність Адміністративна рада, що знаходиться в Мюнхені. ЄПВ має філію в Гаазі.

Євразійська патентна конвенція

В зв'язку із припиненням існування СРСР з 1 грудня 1991 р. Державне патентне відомство СРСР (Держпатент СРСР) припинив виконувати свої функції, у зв'язку з чим створилася невизначена ситуація в області охорони промислової власності як в Російській Федерації, так і інших державах - колишніх республіках Союзу РСР. Цим був порушений єдиний патентний простір.

Для виходу з положення, що створилося в області охорони промислової власності, було необхідно створювати міждержавну систему по охороні промислової власності і національні патентні системи в країнах СНД і інших державах-суб'єктах колишнього СРСР з утворенням патентних відомств і ухваленням своїх законів в цій області.

Тому робоча група підготувала проект патентної конвенції, який був загалом схвалений на Другому засіданні Міждержавної ради з питань охорони промислової власності в Ужгороді (Україна) у вересні 1993 р. На цьому засіданні було ухвалено, по аналогії з Європейською патентною конвенцією, нову її назву «Євразійська патентна конвенція», покликану підкреслити територіальний (регіональний) характер угоди про Співпрацю у сфері правової охорони промислової власності.

Офіційне підписання Євразійської патентної конвенції відбулося 9 вересня 1994 р. в Москві на засіданні Ради Глав Урядів країн СНД. Конвенція була підписана главами урядів Республіки Азербайджану, Республіки Вірменія, Республіки

Білорусь, Грузії, Республіки Казахстан, Киргизськой Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан і України.

Для того щоб Євразійська патентна конвенція вступила в силу, потрібна її ратифікація, принаймні, трьома державами, що підписали Конвенцію, або до неї повинні були приєднатися не менше 3-х держав.

Першою державою, яка приєдналася до Конвенції, став Туркменістан, що здав акт про приєднання депозитарію 1 березня 1995 р., потім 8 травня 1995 р. документ про ратифікацію Конвенції представила Республіка Білорусь і 12 травня 1995 р. подібний документ представила Республіка Таджикистан.

Євразійська патентна конвенція відповідно до статті 26 (4) вступила в силу 12 серпня 1995 р.

Євразійська патентна конвенція (ЕАПК) ухвалена в Москві і набрала чинності 12 серпня 1995 р. На початок 1998 р. вона діє для наступних держав: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, Республіки Молдова, Росії, Таджикистану і Туркменії. Конвенція важливий інструмент часткового відновлення єдиного патентно-правового простору на територіях зацікавлених держав. її механізм використовується для отримання правової охорони винаходів на територіях учасників в рамках зарубіжного патентування іноземними заявниками. Всі учасники Євразійської конвенції є учасниками Міжнародної патентної кооперації. Тому євразійський патент може проситися через процедуру РСТ з тією ж відстрочкою регіональної процедури. Замінюючи національні процедури патентування, конвенція дозволяє отримати патент, діючий у всіх державах-учасниках.

Заявка на євразійський патент подається російською мовою через національне патентне відомство держави-учасника, яке пересилає її до розташованого в Москві Євразійського патентного відомства (ЄАПВ), провівши попередню перевірку матеріалів заявки на наявність відомостей, складових державну таємницю, і перевіривши дотримання формальних вимог до заявки. Датою подачі євразійської заявки буде дата її отримання національним відомством. Заявка відноситься до всіх держав, що підписали конвенцію на момент її подачі, і вказівка окремих держав неможлива.

З 1 січня 1996 р. Євразійське патентне відомство стало приймати євразійські заявки на винаходи. В 1996 році поступило 118 заявок, з них 41 заявка - з держав-учасників Конвенції. В 1997 році з 458 поданих євразійських заявок 47 поступило від заявників з держав-учасників Конвенції. При цьому більше половини (58 %) всіх заявок поступило від заявників США, Німеччини, Франції і Росії.

З 1996 р. публікується офіційне видання Євразійського патентного відомства Бюлетеня Євразійського патентного відомства «Винаходи (євразійські заявки і патенти)».

Африканські угоди про створення організацій інтелектуальної власності

2 березня 1977 р. франкомовними країнами Африки у Багі укладена Угода про створення африканської організації інтелектуальної власності (ОАРІ - скорочена назва від французького "Ог^апізаіїіоп АГгісаіпе роиг 1а ргоргііеіе іпсІизігііііе"). Угоду підписали Бенін, Буркіна-Фасо, Камерун, ЦАР, Чад, Конго, Габон, Кіт д-Івуар, Мавританія, Гвінея, Малі, Нігер, Сенегал, Того.

У 1976 р. у Лусаці англомовними країнами Африки укладена Угода про створення африканської регіональної організації по охороні промислової власності (АК1РО). її підписали Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Малаві, Судан, Свазіленд, Уганда, Замбія, Зімбабве, Лесото.

Основна мета цих угод - шляхом об'єднання зусиль країн-учасниць полегшити одержання охорони, як об'єктів авторського права, так і об'єктів промислової власності. При цьому досягається велика економія при організації тільки двох патентних відомств, а не в кожній країні окремо. В обох угодах використовується принцип поєднання загального і національного в процесі надання охорони. Загальне проявилося в створенні єдиного відомства для кожної з угод, що видає охоронні грамоти по єдиній процедурі, на основі єдиних для всіх країн вимог до заявки.'Національне полягає в тому, що одне загальне відомство виконує функцію власного відомства країн-учасниць, а виданим грамотам надається територіальний характер.

Угоди країн Латинської Америки по охороні інтелектуальної промислової власності

Серед регіональних угод по охороні промислової власності країн Латинської Америки особливого значення набуває укладання Картахенського договору в 1969 р. Його підписали Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Венесуела. Ще в 1910 р. укладена Конвенція в Буенос-Айресі, яка підписана Бразилією, Болівією, Гаїті, Гватемалою, Гондурасом, Парагваєм, Коста-Рікою, Кубою, Нікарагуа, Панамою, США й Уругваєм. Основні задачі договорів полягають у створенні єдиного ринку, спільному плануванні капіталовкладень, узгодженні економічної політики, а в цілому - прискоренні промислового розвитку країн-учасниць. В основу патентних законів покладена Паризька Конвенція.

МОДУЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ

Короткий зміст модуля	Різновид (лекція)	Кількість годин	Форми контролю
д/в	з/в
л	п	л	п
1. Основні поняття інтелектуальної власності 1. 1. Основні поняття i визначення 1.2. Результат творчої дiяльностi як об'єкт власностi 1.3. Правовий змiст iнтелектуальної власностi 1.4. Поняття об'єкт права iнтелектуальної власностi	лекції		-	0,5	-	Самостійна робота
2. Еволюція інтелектуальної власності 2.1. Еволюція промислової власності 2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав 2.3. Еволюція інтелектуальної власності		-	0,5	-
3.Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку суспільства 3.1. Соціально-економічні стратегії в країнах світу 3.2. Промислова власність і розвиток 3.3. Авторське право і розвиток культури 3.4. Соціологічні аспекти інтелектуальної власності		-		-
4. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності 4.1. Класифікація об’єктів права інтелектуальної власності 4.2. Об’єкти і суб’єкти авторського права і суміжних прав 4.3. Об’єкти і суб’єкти права промислової власності 4.4. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності		-	0,5	-
5. Система охорони інтелектуальної власності 5.1. Інститути права інтелектуальної власності 5.2. Джерела права інтелектуальної власності		-	0,5	-
6. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності 6.1. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності 6.2. Всесвітня організація інтелектуальної власності 6.3. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність 6.4. Участь України в міжнародних договорах про інтелектуальну власність			-		-
7. Охорона прав на об’єкти промислової власності 7.1. Охорона прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки 7.2. Охорона прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг			-	0,5	-
8. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності 8.1. Міжнародна охорона прав на об’єкти промислової власності 8.2. Міжнародна охорона об’єктів авторського права і суміжних прав		-	0,5	-
9. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності 9.1. Форми захисту прав інтелектуальної власності 9.2. Способи захисту прав інтелектуальної власності 9.3. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS		-		-

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Метою підготовки самостійної роботи з інтелектуальної власності є придбання студентами навичок самостійного виконання аналізу з питань авторського права та суміжних прав, збору необхідної для цього інформації, її належної обробки, оформлення результатів дослідження.

Самостійна робота студентів за досліджуваним курсом передбачає підготовку індивідуального завдання. Індивідуальне завдання являє собою письмовий звіт, що складається з теоретичного опису за обраною темою для самостійного вивчення.

Самостійну роботу рекомендується виконувати за наступною структурою:

· введення (розкривається актуальність і ціль самостійної роботи);

· основна частина (розглядаються основні теоретичні та практичні положення, які розкривають сутність обраної теми самостійної роботи, державне регулювання в області інтелектуальної власності);

· висновок (формулюються висновки та пропозиції з питань теми).

· список використаних джерел (наводиться перелік джерел літератури, яку було використано при виконанні самостійної роботи).

Тема самостійної роботи студентом вибирається за запропонованою тематикою за його власним бажанням (за умови недублюювання в рамках однієї академічної групи). Майбутньому фахівцеві надається право визначати самостійно тему своєї роботи. У такому випадку вона повинна бути погоджена з лектором.

Обсяг самостійної роботи – 25-30 стандартних сторінок. Для резензування самостійна робота подається на кафедру менеджмента у встановлений строк.

Самостійні роботи, які подаються після встановленого строку, на резензування не приймаються. Не приймаються також на резензування й повертаються для усунення недоліків роботи з порушеннями вимог до оформлення.

Виконані на належному рівні самостійні роботи після їх резензування допускаються до захисту.

 

Розподіл оцінки за виконання самостійної роботи

№	Вид контролю знань	Максимальна кількість балів
1.	повне розкриття теоретичної частини
2.	актуальність фактів процесу дослідження
3.	оформлення роботи
Усього

 

4.1. Перелік тем для виконання самостійної роботи

1. Еволюція інтелектуальної власності.

2. Соціально-економічні стратегії розвитку інтелектуальної власності в іноземних країнах.

3. Товарний знак і фірмовий знак якості. Правова охорона загальновідомих знаків. Товарні знаки в Україні.

4. Авторське право й спільні права: класифікація, об'єкти й суб'єкти, правовий захист, держрегулювання.

5. Конституція України, Кримінальний кодекс і Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо питань захисту інтелектуальної власності.

6. Правова база в сфері охорони використання компьютерних програм і баз даних.

7. Придбання прав на об'єкт промислової власності (патентування).

8. Охорона прав на об'єкти авторського права й суміжних прав.

9. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності (ліцензування): торгівля ліцензіями, види ліцензій, ліцензійні договори, порядок складання ліцензійних договорів, ліцензійні платежі, передача прав по авторських договорах.

10. Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності: сорту рослин і різновидність тварин; топографії інтегральних мікросхем, комерційну таємницю, наукові відкриття.

11. Патентна інформація: патентна документація, державна система патентної інформації, міжнародна класифікація об'єктів промислової власності.

12. Патентні дослідження: зміст і порядок, життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності, патентний формуляр, інформаційні технології в патентних дослідженнях і використання цих технологій.

13. Державна система правової інтелектуальної власності: Міністерство освіти й науки України, Державний департамент інтелектуальної власності, Український інститут промислової власності, Українське агенство з авторських і спільних прав, Державне підприємство "Інтелзахист", Організація колективного керування авторськими правами, представники в справах інтелектуальної власності, державні інспектори з питань інтелектуальної власності.

14. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності: міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності, Міжнародна організація інтелектуальної власності (МОІВ), Меджународное співробітництво в рамках регіональних договорів з інтелектуальної власності, участь України в міжнародних договорах з інтелектуальної власності.

15. Охорона прав на об'єкти промислової власності: на винаходи; корисні моделі й промислові зразки; способи індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

16. Права на об'єкти інтелектуальної власності: особисті права, поняття "гудвілу".

17. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності: мета й основні способи; використання об'єкта інтелектуальної власності, передача прав на об'єкти інтелектуальної власності.

18. Керування правами на об'єкти інтелектуальної власності.

19. Порушення прав інтелектуальної власності: авторського права й спільних прав; права власника об'єктів промислової власності; прав власника нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

20. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRІPS.

21. Право інтелектуальної власності в системі цивільного права України.

22. Система джерел права інтелектуальної власності.

23. Співвідношення приватних і публічних інтересів у праві інтелектуальної власності.

24. Теорія права інтелектуальної власності: становлення й сучасний стан.

25. Цивільно-правове регулювання творчої діяльності.

26. Поняття й принципи патентного права.

27. Система джерел патентного права України.

28. Історія патентного права в України і за кордоном.

29. Об'єкти патентного права.

30. Охорона винаходів у цивільному праві.

31. Патент як форма охорони об'єкта в промисловій власності.

32. Оформлення патентних прав.

33. Правова охорона корисних моделей.

34. Право на промисловий зразок.

35. Права винахідників й їхній цивільно-правовий захист.

36. Права автора промислового зразка і їхній цивільно-правовий захист.

37. Суб'єкти патентного права.

38. Охорона російських винаходів за рубежем.

39. Право на товарний знак і знак обслуговування.

40. Права власників товарних знаків і знаків обслуговування і їхній цивільно-правовий захист.

41. Ліцензійні договори.

42. Поняття "ноу хау" і договори про його передачу.

43. Фірмове найменування і його цивільно-правова охорона.

44. Міжнародно-правове співробітництво в сфері охорони промислової власності.

45. Паризька конвенція по охороні промислової власності 1883р.

46. Євразійська патентна конвенція 1994р.

47. Діяльність міжнародних організацій у сфері охорони промислової власності (на прикладі ВОІВ).

48. Поняття й принципи авторського права.

49. Система джерел авторського права в Україні.

50. Історія авторського права в України і за кордоном.

51. Суб'єкти авторського права.

52. Об'єкти авторського права.

53. Цивільно-правова охорона програмних засобів для електронних обчислювальних машин.

54. Цивільно-правова охорона суміжних прав.

55. Права авторів й їхній цивільно-правовий захист.

56. Видавничий договір.

57. Міжнародна охорона авторських прав.

58. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886р.

59. Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право 1952р.

60. Міжнародні угоди в сфері охорони авторських прав.

61. Діяльність міжнародних організацій у сфері охорони авторських прав (на прикладі ЮНЕСКО і ВОІВ).

62. Цивільно-правова охорона наукових відкриттів.

63. Наукові дослідження та розробки і їхнє цивільно-правове регулювання.

64. Правова охорона топологий інтелектуальних мікросхем.

65. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій.

66. Правова охорона селекційних досягнень.

67. Цивільно-правова охорона інформації.

68. Правова охорона службової й комерційної таємниці.

69. Права публікатора на добутки науки, літератури та мистецтва.

70. Права виготовлювачів бази даних.

71. Використання результату інтелектуальної діяльності в складі складного об'єкта.

72. Використання результатів інтелектуальної діяльності в складі єдиної технології.

73. Види ліцензійних договорів.

74. Суперечки, пов'язані із захистом інтелектуальних прав.

75. Особливості використання комп'ютерних програм.

76. Поняття єдиної технології. Право на єдину технологію.

77. Виключне право на результат інтелектуальної діяльності, що входить у єдину технологію.

78. Розпорядження правом на єдину технологію.

79. Поняття секрету виробництва (ноу-хау) і виключні права на секрет виробництва.

Ситуаційні завдання

1. Фірма А, виробник безалкогольних напоїв, починає свою діяльність на території держави N. Для маркірування продукції фірма реєструє знак "Холодок". Завдяки якості продукції і широкої рекламної кампанії, напої "Холодок" завоювали велику популярність серед споживачів країни N. У цей час фірма В, довідавшись про популярність напоїв "Холодок", реєструє знак "Холодок" на своє ім'я на території держави М. Через якийсь час фірма А розширює територію збуту своїх напоїв і виходить на ринок держави М.

2.Фірма З є виробником молочної продукції під товарним знаком "Му-му". Її продукція займає значний сегмент ринку молочної продукції, а знак "Му-му" відомий широкому колу споживачів. У цей час фірма D реєструє знак "Му-му" у відношенні виробництва дитячих іграшок і починає їхнє виробництво під цим знаком.

3. На ринку є "розкручений", уже добре відомий споживачам знак „ОРТ ЕКС” фірми Е, що виробляє канцтовари. Користаючись популярністю цього знака, фірма F робить аналогічну продукцію під знаком „ОРЛЕКС”.

4. На ринку побутової техніки існує велика компанія "TERRA", що має свої представництва в багатьох країнах. Знак "TERRA" відомий широкому колу споживачів цих країн. У цей час рядовий громадянин країни М створює сайт з адресою www.terra.m, реєструє його на своє ім'я і розміщає на ньому інформацію приватного характеру.

4.3. Список рекомендованої літератури для виконання самостійної роботи

1. Азимов Ч. Н. Основы патентного права Укрины. Х.,1994.

2. Бернська конвенция про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886р. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовыe акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. - т. 2. - К: Ин Юре, 1999.

3. Бершадський О. Поняття системи міжнародної охорони авторських прав. Право України, 11-2001, С.65-68.

4. Богданович Л.Б., Бур'ян В.А., Раутман Ф.И. Художественное конструирование в машиностроении. Изд. 2-е, перераб. и доп. - К:Техника, 1976. - 184 с.

5. Богуславский М.М. Международное частное право. М.: Международные отношения, 1994.

6. Бромберг Г.В. Основы патентного дела: Учебное пособие / Бромберг Г.В. – 3-е издание, стереот. М.: Издательство «Экзамен», 2003. - 224 с.

7. Бромберг Г.В. Реализация интеллектуальной

8. собственности - условие зкономического успеха. - М.: ИНИЦ, 1999.

9. Бромберг Г.В., Розов В.С. Интеллектуальная собственность: действительность переходного периода и рыночные перспективы. - М.: ИНИЦ, 1998.

10. Брукинг Энни. Интеллектуальньй капитал. Ключ к успеху в новом тыячелетии. - С.-Петербург - Москва - Харьков - Минск, 2001.

11. Введение в интеллектуальную собственность. Публикация ВОИС №478 (R). ISBN 92-805-0752-4. ВОИС, 1998.

12. ВОИС - Всемирная организация интеллектуальной собственности. Общая информация. Публикация ВОИС №400(R) ISBN 92-805-0238-7. ВОИС, 1997.

13. Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р. // Интеллектуальная собственность: нормативно-­правовы акты //Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петр. - Т. 2. - К: Ин Юре, 1999.

14. Гальперин Л.Б., Михайлова А.А. Интеллектуальная собственность: сущность и правовая природа // Советское государство и право. 1991. - №12- С. 10-13.

15. Гарькавий А.Д.,.Середа Л. Л., Кузнєцов Ю.М.: Інтелектуальна власність в аграрному виробництві (Навчальний посібник). Для студентів аграрних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Вінниця: Тірас, 2004. - 216 с.

16. Господарський процесуальний кодекс України у редакції від 21 червня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №36. – Ст.188

17. Дахно И.И. Патентно-лицензионная работа. - К. Блиц-информ, 1996. - 253 с.

18. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 серпня 1990р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1990. - №31. – Ст.429.

19. Договір про патентну кооперацію // http://www.kiev.rada.ua

20. Дoгoвopі о глобальной системе охраны http://www.wipo.int/ru/treaties/registratіоn/index.html

21. Договорі о классификациях // http://www.wipo.int/ru/treaties/classification/index.html.

22. Доровских Ю.М. Азбука авторського права. – М.: Юридическая литература, 1982.

23. Драпак Г. Захист інтелектуальної власності. Хмельницький: Поділля, 1997. - 57 с.

24. Драпак Г.М., Гуляєва В.О. Роздуми над деякими проблемами європейської інтеграції України // Проблеми підготовки спеціалістів з інтелектуальної власностів України. Матеріали до науково-практичної конференції. – К: Ін-т

25. інтелектуальної власності і права, 2001 .- С. 80-82.

26. Дронь М. М. Основи патентознавства: Навч. посіб. ­Дн.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1998. - 96 с.

27. Дюма Роллан. Литературная и художественная собственность. - М., 1993.

28. Єфіменко Л. Охорона інтелектуальної власності // Наука і суспільство, 2000. №9-10. - С. 6-8.

29. Жа