Агальна характеристика підтипу хребетні, як прогресивної гілки хордових, поділ на класи.

Хребе́тні (Vertebrata) — інфратип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта. Разом з комахами, ця група тварин домінує на суші і в повітрі.

Решту тварин інколи об'єднують в несистематичну групу безхребетні. Використання цього терміну виправдовується тільки важливою роллю, яку відіграють хребетні в сучасному тваринному світі, оскільки в іншому група безхребетних об'єднує організми, які часто не мають практично нічого спільного.

Група хребетних часто розглядається як вищі хордові. У порівнянні з нижчими хордовими — ланцетниками, та покривниками, вони характеризуються значно вищим рівнем організації, що наочно виражено як в їх будові, так і у фізіологічних характеристиках. Серед хребетних немає видів, що ведуть сидячий (прикріплений) спосіб життя. Вони постійно переміщуються, активно розшукуючи і захоплюючи їжу, знаходячи для розмноження особини іншої статі та рятуючись від переслідування ворогів.

Активні переміщення забезпечують хребетним тваринам можливість зміни середовища залежно від змін умов існування і потреб на різних етапах їхжиттєвого циклу, наприклад при розвитку, статевому дозріванні, розмноженні, зимівлях і т. д. Вказані загальні біологічні риси хребетних прямо пов'язані з особливостями їх морфологічної організації та фізіологією.

Нервова система хребетних значно більш диференційована, ніж у нижчих хордових. У всіх тварин цієї групи розвинений головний мозок, функціонування якого обумовлює вищу нервову діяльність — основу пристосовної поведінки. Для хребетних характерна наявність різноманітних і складно влаштованих органів чуття, що слугують основним зв'язком між живим організмом і зовнішнім середовищем.

З розвитком головного мозку і органів чуття пов'язано виникнення черепа, який служить надійним футляром для цих важливих органів. Як основа скелету замість хорди у хребетних існує досконаліший і міцніший хребетний стовп, який виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить в собі спинний мозок.

В області переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелета, з яких формується ротовий, а у величезної більшості — щелепний апарат, що забезпечує схоплення, утримання їжі, а у вищих хребетних — і її подрібнення.

Загальний обмін речовин у хребетних незрівнянно складніший, ніж у нижчих хордових. У зв'язку з цим треба вказати на характерні риси організації: наявність серця зумовлює швидкий кровотік; у системі виділення нирки надійно забезпечують виведення з організму збільшеної кількості продуктів обміну.

Вказані риси життєвої організації зумовили широке розповсюдження хребетних і проникнення їх у всі життєві середовища. Ця обставина, а також велика кількість і різноманітність видів хребетних роблять їх найважливішим чинником географічного середовища. Хребетні з'явилися на рубежі ордовика — силура, а в юрі існували вже представники всіх нині відомих їх класів.

Підтип хребетних підрозділяють на два розділи: Безщелепні (Agnatha), який включає клас Круглороті (Cyclostomata), і Щелепні (Gnathostomata), який об'єднує два надкласса: Риби (Pisces), що включає два сучасних класу Хрящові риби (Chondrichthyes) і Кісткові риби (Osteichthyes), і Чотириногі (Tetrapoda) c чотирма класами: Амфібії, або земноводні (Amphibia), Рептилії, або плазуни (Reptilia), Птахи (Aves), Ссавці, або звірі (Mammalia).

Щелепні зазвичай поділяються на дві групи, не мають таксономічного значення: первиноводним - Anamnia (Круглороті, Риби, Земноводні - тварини, у яких в якості органів дихання протягом всього життя або на личинкової стадії функціонують зябра, а при розвитку яйця не утворюються зародкові оболонки) і первічноназемние - Amniota (Плазуни, Птахи і Ссавці - тварини, що не мають ні на одній зі стадій індивідуального розвитку зябрового дихання та у яких при розвитку яйця формуються зародкові оболонки).