Визначення об’єкта, предмета та методів дослідження конфлікту.

Об’єкт – певний фрагмент соціальної взаємодії, що характеризується проблемністю у суспільних взаємовідносинах.Предмет – закономірності виникнення, ескалації та розв’язання конфлікту. Соціальний конфлікт – гострий спосіб розвитку і розв’язання суттєвих протиріч під час соціальної взаємодії, що викликає протидію суб’єктів і супроводжується негативними емоціями.Конфлікт як соціальне явище вивчається не тільки конфліктологія, а й інші науки:- політичні – як боротьбу за владу; тлумачення конфлікту через призму моралі;- історичні – як міждержавну боротьбу на різних етапах їх розвитку; загострення міжетнічних та релігійних конфліктів; доведення необхідності збереження і вдосконалення системи інститутів переговорів;- воєнні – як збройну боротьбу; створення класифікації війн і воєнних конфліктів; встановлюється об’єктивний зв’язок політичного курсу з воєнною політикою;- психологічні – розрізняють структуру, класифікацію, методи дослідження.Розвиток конфліктології пов’язаний з розвитком міждисциплінарних дослідницьких наук.Об’єкт і предмет конфліктології – це динамічно зростаючий науково утворюючий чинник.Методи.

- загальні (філософські): 1. принцип єдності теоретичних узагальнень і емпіричних знань. 2. розвитку. 3. загального зв’язку. 4. дотримання законів діалектики. 5. системниго підходу. 6. об'єктивності 7. конкретного історичного підходу.

- Загально-наукові: 1. аналіз. 2. індукція, дедукція, спостереження, абстрагування.

- Спеціальні: 1. навіювання. 2. тестування. 3. спостереження. 4. посередництва. 5. експертної оцінки.

Конфліктологія має міждисциплінарний характер і застосовує майже усі наукові методи.

Конфліктологія як комплексна система знань: фун. Знач. та методи досл. конфлікту.

Методологія конфліктології - це цілісна система логічно пов*язаних теоретичних, власне методологічних, методичних та організаційно- технічних процедур з метою отримання достовірних знань щодо природи, сутності, змісту конфліктів.В якості найважливіших принципів:

Принцип єдності теоретичних узагальнень та емпіричних досліджень орієнтує конфліктологів не зводити вивчення конфлікту до аналізу паперів чи до „карт конфлікту”, думок учасників конфлікту, а звертатися до безпосереднього дослідження реальних конфліктів конкретних суб’єктів. Поряд з цим, практична цінність висновків та рекомендацій значно підвищується, якщо вони підтверджені існуючими теоретичними положеннями (принцип верифікації – перевірки).

Принцип системного підходу вимагає розглядати конфлікт як цілісне, складне органічне поєднання всіх елементів (складових) конфлікту, зв’язки між елементами. Цей принцип говорить про те, що конфлікт в житті є не самодостатнім, він включений в більш широку систему соціальних відносин.

Принцип розвитку признає, що конфлікт має тенденцію до неперервних змін, перетворень і розвитку всіх явищ, перехід із однієї форми і рівня на інший.

Принцип детермінізму передбачає причинно-наслідкові зв’язки між всіма явищами дійсності. Іншими словами, всі дії в конфліктних ситуаціях відбуваються під дією тих чи інших причин. Він спрямовує конфліктологів по шляху виявлення об’єктивних і суб’єктивних причин, в наслідок яких виникає той чи інший конфлікт, і без врахування яких неможливо ані його попередити ані розв’язати.

Найпоширенішими методами в конфліктології вважаються: експеримент, аналіз документів, опитування, спостереження, Статистичний, експертних оцінок, „картографії конфлікту”, Комп’ютерний конвент-аналіз, Примирні та арбітражні процедури, Соціометрія.

Функції конфліктів:

1.Іеформаційна (70-80% конф. Виникаюсь поза нашим бажанням)

2. Гносеологічна

3. Прогностична

4. Виховна (поступово трансформується ц життєві правила)

5. Практично-рекомендаційна