Класичні моделі міжнародної торгівлі

1. Теорія абсолютних переваг (А. Сміт)

Основні положення:

уряду не слід втручатися у зовнішню торгівлю, підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

нації, так як і приватні особи, мають спеціалізуватися на виготовленні тих товарів, у процесі виробництва яких у них є незаперечні переваги, і здійснювати торгівлю ними в обмін на товари, переваги на які мають інші країни;

зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці шляхом розширення ринку за межі національних кордонів;

експорт є позитивним фактором для економіки країни тому, що забезпечує збут надлишку продуктів, котрі не можуть бути реалізовані на внутрішньому ринку;

субсидії на експорт є податком на населення і призводять до збільшення внутрішніх цін і тому потребують відміни.

“Країни експортують ті товари, котрі вони виробляють з найменшими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютні переваги), і імпортують ті товари, котрі виробляють інші країни з найменшими у виробництві котрих вони мають свої переваги)”.

2. Теорія порівняльних переваг (Д. Рікардо)

Якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, котрі вони можуть виробляти з порівняно більш низькими витратами ніж у інших країнах, тоді торгівля буде вигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній із них більш ефективним, ніж у іншій.

 

Неокласичні моделі міжнародної торгівлі

1. Теорія Хекшера-Оліна Кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона володіє відносно надлишковими факторами виробництва, а імпортує ті товари, для виробництва яких вона відчуває відносну нестачу факторів виробництва.

2. Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва

(Хештера-Оліна-Самуельсона): міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних і відносних цін

на гомогенні фактори виробництва в країнах, що торгують.

3. Парадокс Леонтьєва теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудомісткі країни експортують капіталомісткі продукти, капіталомісткі – трудомісткі.

Пояснення парадоксу Леонтьєва:

розподіл працівників за рівнем кваліфікації;

імпорт капіталомісткими сировини, а експорт відповідно капіталомісткої продукції;

імпортні партнери;

смаки та переваги;

реверс факторів виробництва: трудомісткий товар може бути в трудомісткій країні і капіталомісткий у капіталомісткій країні.

 

Модель Хекшера-Оліна

Теорія порівняльних переваг переконливо доводить, що міжнародна торгівля зумовлена наявністю відмінностей між країнами у відносних витратах, проте вона залишає без відповіді визначальне питання: чому виникають ці відмінності? Намагаючись відповісти на це запитання, шведський економіст Елі Хекшер та його учень Бертиль Олін у 20—30-х pp. сформулювали нову теорію міжнародної торгівлі. У відповідності з теорією Хекшера—Оліна, країни будуть намагатися експортувати ті товари, які потребують для свого виробництва інтенсивного використання відносно надлишкових і невеликих затрат дефіцитних факторів, в обмін на товари, які виробляються з використанням факторів в оберненій пропорції. Отже, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортуються дефіцитні фактори виробництва. Варто підкреслити, що мова тут іде не про кількість факторів виробництва, якими володіє країна, а про відносну забезпеченість ними (наприклад, про кількість придатної для обробки землі в розрахунку на одного працюючого). Якщо в даній країні будь-якого фактора виробництва відносно більше, ніж в інших країнах, то ціна на нього буде відносно нижчою. Відповідно, і відносна ціна того продукту, у виробництві якого цей дешевий фактор використовується більшою мірою, ніж інші фактори, буде нижчою, ніж в інших країнах. Саме так виникають порівняльні переваги, які визначають напрями зовнішньої торгівлі.