Нас до любові, до радості з Ним.

Хай же у яслах народжений стане

Вашим Спасителем! Нашим! Моїм!

 

 

ÿ

 

 

***

-Йди скоріш сюди, Орисю,

В це віконце подивися:

Віфлеємська золотиста

Сяє зірка промениста.

Це вона волхвам світила,

Про Ісуса сповістила.

Нині ж стала там, де липа,

Над двором діда Пилипа.

-Ой, Івасю, ти все сплутав

І всі зорі перепутав.

Вифлиємська над землею

Йшла й вела до Вифлеєму.

Бо її послало небо,

В ній волхвам була потреба,

Щоб знайти Царя царів.

Хто ж би інший їх привів?

Мудреці, любові повні,

Мали радість невимовну,

Як до Господа Христа

Привела їх зірка та.

А ось злі й недобрі люди

Не потрапили б нікуди.

З них нікого промінь ясен

Не привів до бідних ясел.

Ірод лютував, злобився,

І від страху весь трусився,

Щоб престолу Немовляті

Не прийшлося віддавати.

З трону Ірод опустився,

Закричав, заметушився:

Кинувся шукать Царя,

Та… втекла уже зоря.

Військо він своє збирає,

Бо спокою вже не має.

Наказав знайти Дитя

І лишить Його життя.

Плаче мати віфлеємська,

Стогне вся земля Юдейська:

Скільки тисяч немовлят

Знищив лютий Ірод-кат!

А в той час святу сім’ю

Бог сховав в чужім краю.

Там вже лютий цар-убивця

Не відважився б з’явиться.

Все Івась хотів би знати,

Він Орисю став питати:

-Куди зірка та сховалась?

І чи знов вона з’являлась?

-Ось про це я ще не знаю,

Краще маму запитаю,

Куди ж ділась та зоря,-

Брату мовила сестра.

Мама чула ту розмову

І молилась в серці Богу,

Щоб Всесильний наш Владика

Дітям спрагу дав велику

До знання. Щоб дав охоти

До Господньої роботи,

Щоб дав пам’яті, горіння

І до істини стремління.

Мати діток приласкала,

Ніжно їх поцілувала,

Біля себе посадила

І з любов’ю говорила:

-Малі мої християни,

Буде Сам Ісус із вами,

Якщо серцем кожен з вас

Буде з Ним у всякий час.

Зірка та, що йшла з волхвами,

Тоді завжди буде з вами.

Вона вкаже й вам дорогу,-

В небо приведе до Бога.

Зірка та веде й понині

Християн в земній долині.

Вона розум відкриває,

Людям очі просвітляє.

Хто Христом живе і дише,

Зірка того не залишить,

В житті його охоронить

І від злого оборонить.

День і ніч із неба сяє,

Грішні душі закликає.

Хто прийме оте проміння,

Той отримає спасіння.

Якщо Господу ми служим,

З Його Словом щиро дружим,

Та ще й любимо Христа,

Значить, з нами зірка та.

Вона гріє і ласкає,

Злу темряву проганяє.

Направляє до Христа:

Любов Божа – зірка та.

І сьогодні, в день Різдва,

Богу хай летить хвала.

То ж почнімо ми співати

Та Ісуса прославляти.

Серце радість наповняє,

Бо їх Бог благословляє:

Пісня ллється просто й щиро,

Наповняє серце миром.

Мати слово пригадала,

Те, що вранці прочитала:

“Як не станете, як діти,

Царства Божого не ждіте…”

Ніч глибока, діти сплять,

Сни свої чудові снять,

Бо їм сниться, що зоря

Прийшла в гості іздаля.

І така велика стала,

Що, мов сонечко, засяла.

І серденька їм зігріла,

Щастям вічним напоїла.

Мати лиш одна не спить,

Перед Господом стоїть,

До Ісуса святих ніг

Все несе дітей своїх.

Тільки б ласка й любов Божа

Їх спасла від стріл ворожих,

Щоб в серцях у них зоря

Світла Божого жила,

Щоби діти виростали,

Життя вічне в собі мали,

Могли й іншим розказати,

Слово Господа звіщати.

Матері молитва щира

Ллється, як пахуче миро,

Бо в душі її зоря є.

Вона світить! Вона сяє!

 

***

Безмовна тиша все навкруг сповила,

Від клопотів земних, втомившись, люди спали.

І раптом небо дивно засвітилось,

Там, де на варті пастухи стояли

Тим, що овець вночі охороняли,

Простим, звичайним та ще й бідним людям

Ангельські хори радісно співали,

І ангел мовив: “Радість всім вам буде!

Не бійтеся, бо добра є новина,

Сьогодні Богом дана вам надія,

Бо чиста діва народила Сина,

Він довгожданий Спас, Господь, Месія”.

Лунала пісня: “Слава в Вишніх Богу,

Мир на землі і в людях добра воля…”

І поспішили пастухи в дорогу,

Лишивши своє стадо серед поля.

Ось знак спасіння – в яслах Немовлятко,

Його знайшовши на коліна впали,

Усе почуте з неба про Дитятко,

Вони Марії з Йосипом сказали.

В серцях зраділи, дяку Богу склали,

Назад вернулись із Господнім миром…