Системні параметри кризових ситуацій.

К причинам возникновения кризисных ситуаций можно относить:
- недостаточный уровень (границы) наших знаний о возможностях предсказания кризиса;
- определенный уровень отчуждения или дисфункций в функционировании социально-политических, хозяйственно-экономических, культурно-психологических механизмов;
- случайные отклонения, просчеты и\или ошибки (инженерные, управленческие, политические, исторические и т.п.);
- преступные действия в отношении личности, организации или общества и т.п.
Кроме этих типологических причин следует различать и смешанные, или комплексные, причины, а также их сложные взаимосвязи.
Кризисные ситуации могу разворачиваться на различных уровнях, включающие: личности; группы; организации (предприятия, фирмы); отрасли (регионы); нации (государства) и т.д.
Признаки кризисной ситуации: наличие соответствующих отклонений от нормальной ситуации; наличие угрозы высокоприоритетным целям и ценностям; острый дефицит времени для реагирования на угрозу.

Важнейшим моментом в правильно организованной деятельности по выводу предприятия из кризисной ситуации является сбор исходной информации о ситуации в нем и первичный анализ его деятельности. Такой сбор и анализ могут вестись в самых различных направлениях по самым различным методикам, что объясняется спецификой конкретной ситуации. Такими направлениями деятельности группы специалистов по выводу организации из кризисной ситуации может быть анализ: потенциала ее кадрового состава;
адаптации организационных структур к изменяющимся условиям; ее финансового состояния; информационной культуры сотрудников;
изменения научно-технического потенциала организации и отрасли;
влияния правового поля на деятельность организации в целом и ее сотрудников; изменения экологической ситуации и ее влияния на деятельность организации; решения проблем безопасности;
экономической ситуации в организации. Из всего многообразия направлений работы группы специалистов по выводу организации из кризисной ситуации прежде всего необходимо выделить анализ финансово-хозяйственной деятельности, на первом этапе включающий анализ финансового состояния организации и финансовых результатов ее деятельности. К основным направлениям анализа финансового состояния организации относят:
анализ динамики состава и структуры имущества организации;
оценку движения источников финансирования; анализ состояния запасов и затрат; анализ финансовых коэффициентов.

Технология контроля в области управленческого учета такова: требуется выяснить, как организовано поступление управленческой информации руководству организации; какая информация, из каких подразделений и от каких лиц, как часто и кому поступает; определить, достаточна ли она для специалистов по антикризисному управлению, а также позволяет ли она руководству оперативно управлять.

Следующим этапом будет являтьсяанализ функционирования системы продаж и маркетингаорганизации. Технология антикризисного управления должна учитывать конкретные обстоятельства, являться результатом искусства управления и важнейшим фактором, обеспечивающим его успех.

 

Симптоми кризи.

Симптом кризи - первісний зовнішній прояв кризових явищ - проявляється у значеннях показників і тенденції їх змін, що характеризують стан підприємства (ліквідність, платоспроможність, плинність кадрів, зниження продуктивності, фондовіддача).

Серйозним попередженням прийдешнього неблагополуччя підприємства є негативна реакція партнерів по бізнесу, постачальників, кредиторів, банків, споживачів на ті чи інші заходи, що здійснюються підприємством. Також сигналом кризи є реорганізація підприємства, часта і необгрунтована зміна постачальників, ризикова закупівля сировини та інші зміни в стратегії підприємства.

Ранніми ознаками ознак кризових явищ та загрози банкрутства підприємства прийнято вважати зазначені нижче:
1. Затримки з наданням звітності.

2. Зміна в структурі управління та атмосфері, що панує в управлінських підрозділах підприємства.

3. Втрата ключових співробітників апарату управління. Масове звільнення працівників „за власним бажанням" або „у зв'язку з переходом на іншу роботу" повинно розглядатись як потужний тривожний сигнал неблагополуччя.
4. Проведення поспішних та недостатньо обґрунтованих будь-яких реорганізацій підприємства (організаційні, структурні відкриття або закриття підрозділів підприємств, філіалів, дочірніх фірм, їх злиття).
5. Низька якість планово-економічної та фінансової роботи, відсутність перспективних та поточних планів діяльності, плану руху грошових коштів, внутрішніх нормативів використання фінансових ресурсів, зокрема на оплату праці, необгрунтовані функціональні стратегії та політика діяльності.
6. Незадовільний стан виробничого потенціалу підприємства (матеріально-технічної бази, технології виробництва тощо), перенесення термінів проведення планових поточних та профілактичних ремонтів обладнання, відмова від реальних інвестиційних проектів у розвиток матеріально-технічної бази.
7. Вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу.
8. Необгрунтована зміна постачальників головних видів матеріальних ресурсів, застосування ризикованих схем закупівлі сировини і матеріалів.
9. Погіршення якості продукції (робіт, послуг), наявність негативних відгуків споживачів на низьку якість продукції або обслуговування.
10. Введення жорсткого режиму економії поточних витрат.
11. Зміни в порядку та умовах оплати праці працівників, скорочення розмірів основної заробітної плати, збільшення питомої ваги додаткових видів оплати, скорочення соціальних виплат та пільг, затримки у виплаті заробітної плати або наявність заборгованості по виплаті заробітної плати.
12. Підвищена увага до можливостей отримання податкової економії, зменшення відносних розмірів сплати окремих видів податків та зборів, наявність заборгованості по платежах до бюджету та позабюджетних фондів.
13. Зміна джерел отримання фінансових ресурсів та (або) умов їх надання.

14. Втрата ключових господарських партнерів (контрагентів), несприятливі зміни в портфелі замовлень.
15. Відмова від збільшення власного (акціонерного) капіталу з боку власників (акціонерів), неможливість залучення сторонніх інвесторів для покриття фінансових проблем підприємства.
16. Скорочення участі керівників та ключових співробітників у статутному капіталі підприємства, укладання угод з продажу акцій (паїв), у тому числі за ціною, яка нижча за номінальну.
17. Велика кількість перевірок контролюючими органами.
18. Недостатня диверсифікація діяльності підприємства, здійснення занадто великих проектів та комерційних угод.
19. Надто оптимістична орієнтація на можливий успіх та прибутковість нових проектів, співробітництво з новими партнерами (кредиторами, інвесторами), зміна загальноекономічної та суспільно-політичної ситуації тощо.