Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Метод правового регулювання господарсько-правових відносинСтр 1 из 26Следующая ⇒
Метод правового регулювання господарсько-правових відносин Методи правового регулювання господарських відносин – це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.
Принципи господарського права Основні принципи господарського права закріплені у ГКУ а саме:
Об’єднання підприємств Договірні об'єднання. Серед об'єднань цього виду помітне місце посідають корпорації - найпоширеніший вид об'єднань державних підприємств. Корпорацію як договірне об'єднання можуть створювати підприємства будь-яких форм власності на основі поєднання їхніх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю членів об'єднання. Іншим видом договірного об'єднання визначено асоціацію. Це договірне об'єднання, яке створюється учасниками для координації їхньої діяльності, тобто узгодження дій стосовно, наприклад, номенклатури продукції (робіт, послуг), освоєння ринків збуту (маркетинг), визначення цін. Координація не вимагає централізації управління-підприємствами - членами асоціації. Тому асоціації (правлінню) не дозволяється втручатися у виробничу та комерційну діяльність підприємств.
28. Поняття господарського зобов’язання У загальному вигляді зобов’язання можна визначити як відносне правовідношення, через яке один із суб’єктів зобов’язаний вчинити певні дії, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання цих дій.
29. Класифікація господарськх зобов’язань ГК як основні види господарських зобов’язань називає майново-господарські та організаційно-господарські зобов’язання. Майново-господарські зобов’язання є правовідносинами, заснованими на автономності суб’єктів господарювання в процесі досягнення певного економічного результату. Даному виду зобов’язань зазвичай відповідає активна поведінка зобов’язаної сторони. Пасивна поведінка (утримання від здійснення дій) за загальним правилом не вичерпує юридичного об’єкту зобов’язання, а виступає як результат або як доповнення до активних дій боржника. Матеріальним об’єктом майново-господарського зобов’язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги та інше майно. Зміст майново-господарського зобов’язання складають суб’єктивні юридичні права та обов’язки його учасників. В узагальненому вигляді він складається із суб’єктивного права вимагати від боржника певної поведінки, що належить кредитору.
30. Виникнення, зміна і припинення господарських зобов’язань Підставами виникнення господарських зобов’язань є юридичні факти – дії та події, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Як головні підстави, закон вказує на закони (інші нормативно-правові акти); акти управління господарською діяльністю; договори та інші операції, не заборонені законом; спричинення шкоди; придбання майна без достатніх підстав; у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності.
31. Господарські договори Господарський договір – це засноване на згоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання та негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами, змістом якого є взаємні права та обов’язки сторін у сфері господарської діяльності. Основними видами господарських договорів, які і цивільно-правових, є: двосторонні та багатосторонні; реальні та консенсуальні; попередні та основні; генеральні та поточні тощо.
32. Поняття господарсько-правової відповідальності Господарсько-правова відповідальність – це зазнання суб’єктами господарювання несприятливих економічних та / або правових наслідків у результаті застосування до них передбачених законодавством санкцій за господарські правопорушення. У ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування відносно правопорушників господарських санкцій з підстав і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.
33. Підстави господарсько-правової відповідальності У літературі розрізняються юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
34. Порядок реалізації господарсько-правової відповідальності. Порядок реалізації господарсько-правової відповідальності — сукупність заходів і обставин, які необхідно здійснити і з'ясувати для застосування до правопорушника господарських санкцій.Зокрема, при реалізації заходів відповідальності, окрім з'ясування підстав і складу господарського правопорушення, суд повинен ураховувати терміни реалізації господарсько-правової відповідальності, межі господарсько-правової відповідальності, можливість зменшення розміру відповідальності, можливість звільнення від відповідальності, дотримання правопорушником досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності.Терміни реалізації господарсько-правової відповідальності (термін давності) знаходять віддзеркалення в ст.ст. 223, 250, 322 ГК України і ст.ст. 257, 258 ЦК України, ст. 42 Закони «Про захист економічної конкуренції». Для застосування господарських санкцій у горизонтальних господарських відносинах у вигляді відшкодування збитків і штрафних санкцій ГК України відсилає до застосування загальної і скороченої позовної давності, передбачених ст.ст. 257, 258 ЦК України. Водночас, окремі автори висловлюють думку про можливість застосування у сфері господарювання тривалішої позовної давності, передбаченої ч.ч. З і 4 ст. 258 ЦК України (п'ятирічна позовна давність стосовно вимог про визнання правочинів недійсними під впливом обману і насильства, і десятирічний — щодо вимог про застосування наслідків нікчемного правочину). Слід ураховувати, що триваліші терміни позовної давності можуть бути передбачені саме ГК України. Наприклад, позовна давність для вимог замовника за договором підряду на капітальне будівництво визначається в ст. 322 ГК від одного року до тридцяти років. Скорочена позовна давність в один рік, застосовна в господарських відносинах, встановлюється для вимог:1про стягнення неустойки (штрафу, пені);2про спростування недостовірної інформації, поміщеної в засобах масової інформації;3про переклад на співвласника прав і обов'язків покупця при порушенні переважного права покупки частки в праві загальної пайової власності;4у зв'язку з недоліками проданого товару;5у зв'язку з перевезенням вантажу, пошта.Для адміністративно-господарських санкцій ст. 250 ГК України передбачає особливі строки застосування. Адміністративно- господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, окрім випадків, передбачених законом.ГК України передбачає межі господарсько-правової відповідальності і порядок зменшення розміру і звільнення від відповідальності. Зокрема, в ст. 219 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань або порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання або оперативного управління майном, якщо інше не передбачене ГК України та іншими законами.Зокрема, згідно з ч. 7 ст. 77 ГК казенні підприємства несуть відповідальність за своїми боргами лише в межах належних їм коштів. При недостатності цих коштів держава в особі органу, в сферу управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, окрім випадків, передбачених законом або установчими документами цього суб'єкта.Наприклад, додаткова відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю, повного і командитного товариства, членів виробничого кооперативу встановлена ст.ст. 80, 108 ГК України. Аналогічна відповідальність виникає у холдингової компанії у випадку, якщо діями чи бездіяльністю такої компанії дочірнє підприємство доведене до банкрутства (п. 6 ст. 126
35. Господарсько-правові санкції. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:відшкодування збитків;штрафні санкції;оперативно-господарські санкції.Крім зазначених до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.Господарські санкції застосовуються в порядку, визначеному законом, безпосередньо учасниками господарських відносин або через звернення до господарського суду, а адміністративно-господарські санкції — спеціально вповноваженими державними органами або вповноваженими органами місцевого самоврядування.За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено ГК та іншими законами.Засновники суб’єкта господарювання не відповідають за зобов’язаннями цього суб’єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб’єкта.Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин (форс-мажор) є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності в разі порушення зобов’язання через дані обставини, і передбачити порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.Відшкодування збитків як вид господарських санкцій.Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.У визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, — на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.Учасник господарських відносин, з вини якого допущено господарське правопорушення, зобов’язаний ужити необхідних заходів до запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або зменшення їх розміру, а в разі якщо збитків іншим суб’єктам завдано, зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків у іншому обсязі.Штрафні санкції.Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Штрафні санкції стягуються понад завдані збитки.Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:— допускається стягнення тільки штрафних санкцій;— збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції;— за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Способи приватизації. У юридичній літературі виділяється 2 групи способів: конкурентні (конкурс, аукціон) і неконкурентні (викуп).Проте варто виділити самі способи - існує 4 способи приватизації:- викуп об’єкта приватизації;- продаж об’єкта на аукціоні;- продаж об’єкта за конкурсом; - продаж акцій.Проте, продаж акцій включає правила або викупу, якщо говорити про пільговий продаж акцій працівникам підприємства, що приватизується, або правила аукціону, оскільки у разі відмови працівників від придбання залишку акцій вони продаються на фондовій біржі, що діє за правилами аукціону. Крім того, акції підприємств групи Г у зв’язку з необхідністю прозорості продажу підприємства, що займає монопольне положення або стратегічне значення для України, проводиться найчастішим за конкурсом. Таким чином, продаж акцій як спосіб приватизації є похідною формою від перших трьох способів приватизації.Крім того, окремими законодавчими актами можуть бути встановлені інші способи приватизації, що використовуються відносно конкретних категорій об’єктів. Наприклад, пункт 69 Державної програми приватизації і ст. 6 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», окрім вищезгаданих способів, встановлює можливість приватизації шляхом внесення об’єкту незавершеного будівництва до статутного фонду господарського товариства як внесок держави, а також продаж його під розбирання. Об’єкти групи Г приватизовуються тільки конкурентними способами.У зв’язку з цим потрібно відзначити, що в Україні згідно із законодавством сформовано тільки три способи приватизації: викуп, конкурс і аукціон. Решта способів є похідними від цих трьох.Продаж об’єктів на аукціоні – це спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, що запропонував у ході аукціону максимальну ціну. Продаж об’єктів приватизації на аукціоні здійснюється за наявності не менше трьох покупців.Аукціон проводить ведучий (ліцитатор), який описує об’єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни продажу об’єкта. Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошення ціни не буде запропонована вища ціна, ліцитатор одночасно з ударом молотка оголошує про придбання об’єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. У процесі проведення аукціону його учасники піднімають квитки учасника з номером, зверненим до ліцитатора, та називають свою ціну. Якщо в ході аукціону протягом трьох хвилин після оголошення початкової ціни продажу покупці не виявляють бажання придбати об’єкт приватизації, ліцитатор має право понизити ціну об’єкта, але не більше ніж на 30 %. Якщо після зниження ціни покупці не виявляють бажання придбати об’єкт, торги припиняються, а аукціон вважається таким, що не відбувся.Продаж об’єктів за конкурсом – це спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, який запропонував якнайкращі умови подальшої експлуатації об’єкта (некомерційний конкурс), або за рівних фіксованих умов – найвищу ціну (комерційний конкурс).Конкурс проводить конкурсна комісія, склад якої затверджує орган приватизації. Умови договору оренди.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 425; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.70.66 (0.033 с.) |