Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Загальні уявлення про психічні стани
Поняття «стан» описує особливості об’єктів або явищ, пов’язаних з динамікою їх розвитку, які відображуються у специфіці їхньої внутрішньої структури і в особливостях взаємодії з реальністю, що оточує їх, у конкретні періоди часу. Уперше питання про поняття «стан» поставив Арістотель (384–322 рр. до н. е.), визначивши його як вид якості, яка легко піддається виміру, але відрізняється від властивостей речовини. Стан – це форма реалізації буття, властива усім явищам, системам, об’єктам, процесам. По відношенню до людини, термін «стан» характеризує особливості динаміки її психічних і фізіологічних процесів у житті й діяльності. Стани людини можуть спостерігатися внутрішньо або зовні. Внутрішньо спостережуваний стан – це зафіксоване свідомістю суб’єкта на певний момент часу інтегральне відчуття благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) в тих або інших підсистемах організму або усього організму в цілому. Зовні спостережуваний стан – це міра благополуччя (неблагополуччя), комфорту (дискомфорту) людини, що визначається за зовнішніми ознаками. Введення поняття про психічний стан (англ. psychic state) як самостійної категорії в психологічній науці пов’язане з іменами В. М. М’ясищева і М. Д. Левітова. Зокрема, М. Д. Левітов (1964) у книзі «Про психічні стани людини» зазначає, що психічний стан суб’єкта – це цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, яка показує своєрідність протікання психічних процесів у залежності від відображення предметів і явищ дійсності, попереднього стану і психічних властивостей особистості. Психічні стани – широка психологічна категорія, що охоплює різні види інтегрованого віддзеркалення ситуації (викликаних дією на суб’єкта як внутрішніх, так і зовнішніх стимулів) без виразного усвідомлення їх предметного змісту. Термін «психічний стан» використовується для характеристики найбільш виражених проявів психічної сфери людини: стан збудження і гальмування; різні градації стану пильнування; стан ясності або затьмарення свідомості; стани підйому або зневіри, стомлення, апатії, зосередженості, задоволення‑незадоволення, дратівливості, страху і так далі. Прикладами психічних станів можуть також служити: бадьорість, втома, психічне пересичення, апатія, депресія, ейфорія, відчуження, втрата почуття реальності, переживання «вже баченого», нудьга, тривога і т. ін.
Психічний стан є не просто поточною характеристикою психічної сфери людини – адже від того, в якому стані знаходиться особистість, залежить реакція на той або інший стимул, її поведінка. Психічний стан – складний і різноманітний, досить стійкий, але в той же час динамічний психічний прояв, що підвищує або знижує рівень життєдіяльності в поточній ситуації. У зв’язку з цим психічний стан часто розглядається як фон, на якому розгортається психічна діяльність, рівень і спрямованість психічної активності особистості. Явище психічного стану виводиться з поняття тонусу або рівня активності‑пасивності нервово‑психічної діяльності. При цьому об’єктивною складовою психічного стану є рівень активації центральної нервової системи. Інша – суб’єктивна складова психічного стану – це відношення суб’єкта (суб’єктивна оцінка значущості ситуації або предмета, на який спрямована свідомість людини), що виражається в переживаннях людини, пов’язаних з предметами або особливостями діяльності. У основі формування психічних станів лежать механізми пристосування, цілеспрямованості й самозбереження, що обумовлюють адаптацію людини до довкілля. Тому психічний стан може також розглядатися як цілісна, системна реакція особистості на зовнішні і внутрішні стимули, спрямована на досягнення корисного результату. При цьому виділяються психологічні прояви стану – переживання і почуття, і фізіологічні – зміни фізіологічних функцій і міри мобілізації функціональних можливостей. Дослідження структури, динаміки та природи психічних станів у наш час тільки починається, оскільки, як зазначає С. Д. Максименко (2006), сучасний етап дослідження психічних станів є лише етапом накопичення емпіричних даних; етапом побудови первинних дослідницьких гіпотез відносно психологічної природи цих загадкових явищ.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-25; просмотров: 182; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.220.195.130 (0.004 с.) |