Класифікація інфекційних хвороб ( за Громашевським Л.В.).

В основу покладено два чинники:

- вхідні ворота збудника та

- механізм зараження.

В залежності від цього всі інфекційні хвороби діляться на 4 групи.

Кишкові інфекції

А) локалізація збудника – шлунково-кишковий тракт

Б) механізм зараження – фекально-оральний (сальмонельоз, черевний тиф,

дизентерія, ботулізм, холера, вірусний гепатит А тощо).

Дихальні інфекції

А) слизова оболонка дихальних шляхів

Б) повітряно-крапельний (грип, вітряна віспа, кір, коклюш, дифтерія,

менінгококова інфекція тощо).

3. Кров`яні (трансмісивні) інфекції

А) кров`яне русло

Б) трансмісивний, наявність перенощика – воші, блохи, комарі, кліщі,

москіти (малярія, висипний тиф, чума, кліщовий енцефаліт).

Інфекції зовнішніх покривів

А) пошкоджена шкіра

Б) контактний (сказ, сибірка, правець, бешиха тощо).

За іншою класифікацією інфекційні хвороби діляться на

1) Антропонози – передаються від людини людині;

2) Зоонози – передаються від хворої тварини до людини.

Кишкові інфекції

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ. ПАРАТИФИ А та В.

Черевний тиф – гостра інфекційна хвороба, що спричинюється

Паличкою черевного тифу, має фекально-оральний механізм передачі і

характеризується:

- симптомами загальної інтоксикації,

- типовою гарячкою та

- бактеріємією з ураження усього лімфатичного апарату організму, переважно травного каналу, насамперед дистального відділу клубової кишки.

Етіологія - збудник черевного тифу Salmonella typhi abdominalis,

паратифу – Salmonella paratyphi A et B, належать до роду сальмонел,

родини ентеробактерій.

Патогенез – збудник потрапляє в організм людини через рот, частково під дією

шлункового соку гине, частково потрапляє в тонку кишку, проникає в

епітелій слизової оболонки а також в лімфатичні вузли кишки,

розмножується в них та сенсибілізує. Коли збудник в достатній

кількості накопичився в лімфоїдній системі тонкої кишки, відбувається

його вихід у кров та розповсюдження по різних органах та тканинах.

Виникають вогнища в печінці, селезінці. Клінічно це супроводжується

інтоксикацією та розпалом хвороби. Кров`ю збудник заноситься знов в

лимфоїдну тканину тонкої кишки і починається процес аутоімунного

запалення кишкових лімфовузлів.

Запалення проходить декілька стадій:

І – стадія мозкоподібного набухання – відбувається набухання пейерових

бляшок та лімфатичних фолікулів клубової кишки, характерна для

першого тижня хвороби;

ІІ – стадія некрозу – під впливом ендотоксину лімфовузли некротизуються,

на другому тижні;

ІІІ – стадія утворення виразок - некротичні тканини відпадають,

відкриваються виразки, на третьому тижні;

IV – стадія чистих виразок – на четвертому тижні;

V – стадія загоювання – на 5-6 тижні.

Ускладнення черевного тифу виникають на третьому тижні хвороби, коли відкриваються виразки. В цей час можлива перфорація кишки та кишкова кровотеча. На третьому тижні слідкують за станом хворого з особливою ретельністю.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Сальмонельоз – гостра інфекційна хвороба, яка належить до бактеріальних зоонозів, спричиняється бактеріями роду сальмонела, передається найчастіше через продукти харчування, характеризується ураженням травного каналу, рідше тифоподібним або септичним перебігом.

Етіологія – збудник сальмонела, нараховують більше 2000 сероварів, за

антигенною структурою розрізняють типи А, В, С, D, E, з них

нараховують ще 60 видів та груп.

Добре зберігається у зовнішньому середовищі: у воді – 4 місяці, у

яйцях – 1 рік, у м`ясі при Т 0°С – 140 днів, у молоці – 3 тижні. Гине

при кип`ятінні та під дією дезрозчинів через 5 хвилин.

 

Механізм передачі:

1) фекально-оральний

2) рідше контактно-побутовий.

Фактори передачі:

- м`ясо недостатньо термічно оброблене

- в`ялена риба та рибопродукти

- салати

- молоко, молокопродукти

- яйця термічно не оброблені

- предмети догляду за хворим

- вода

- кондитерські вироби

- - немиті фрукти.

У пологових будинках надзвичайно небезпечні випадки сальмонельозу, так у пологовому будинку №22 м. Києва у 1996 році загинуло 18 новонароджених. Джерелом інфекції виявилась санітарка, що була носієм сальмонельозу.

Захворювання має літньо-осінню сезонність.

Патогенез –

1) проникнення збудника через рот у травний канал

2) руйнування частини бактерій під дією шлункового соку – первинна бактеріемія

3) розмноження у тонкій кишці

4) вторинна бактеріемія

5) вторинна локалізація інфекції

6) може бути формування бактеріоносійництва.

Класифікація –

1. Гастроінтестинальна форма

А) гастрит

Б) гастроентерит

В) гастроентероколіт.

2. Тифоподібна.

3. Септична.

4. Безсимптомна.

5. Бактеріоносійництво

А) гостре (до 3 місяців)

Б) хронічне (більше 3 місяців)

В) транзиторне.