Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Українська графіка. Співвідношення між буквами і звуками української мови. Алфавіт. Українська орфографія та її принципи.
Графіка - це сукупність усіх засобів певної писемності, система відношень між буквами і звуками конкретної мови. Українське письмо належить до буквено-звукового типу. Основу графічної системи становлять букви або літери, які служать для позначення на письмі звуків (фонем). В українській графіці більшість букв однозначні, тобто передають один основний звук, проте окремі літери передають два звуки (наприклад, буква щ). Алфавіт - це сукупність букв, прийнятих у певній писемності і розташованих в усталеному порядку. Український алфавіт складається з 33 букв, які записуються у двох накресленнях - велика і мала букви. Розрізняються також друковані та писані букви. Для позначення голосних звуків (а їх в українській мові 6) використовуються 10 букв: а, у, о, е, і, и, я, ю, є, ї. Букви я, ю, є позначають: звукосполучення [йа], [йу], [йе], якщо знаходяться: - на початку слова: яр - [йар]; юрба - [йурба]; єнот - [йенот]; - після голосного: маяк - [майак]; маю - [майу]; маєш - [майеш]; - після апосторофа чи м’якого знака: м’яч - [мйач]; п’єш - [пйеш]; один звук [а], [у], [е] і м’якість попереднього приголосного, якщо знаходиться в слові після приголосного: ряд - [р’ад]; люк - [л’ук]; ллє - [л’:е]. Буква ї завжди позначає звукосполучення [йі]: їжак - [йіжак]; гаї - [гайі]; солов’ї - [соловйі]. Для позначення приголосних звуків (а їх в українській мові 32) використовуються 22 букви. Різниця в кількості звуків і букв пояснюється такими особливостями їх співвідношення: 1) приголосні, що становлять пару за “твердістю-пом’якшеністю” ([д] - [д’]; [т] - [т’]; [з] - [з’]; [с] - [с’]; [ц] - [ц’]; [н] - [н’]; [л] - [л’]; [р] - [р’]); позначаються однією буквою: “де”, “те”, “зе”, “ес”, “це”, “ен”, “ел”, “ер”; 2) звукосполучення [шч] завжди позначається на письмі буквою “ща”; африкати [дз], [дз’], [дж] позначаються на письмі сполученням букв “де”, “зе” та “де”, “же”. За іншими приголосними звуками закріплена в мові певна буква, наприклад: звук [б] позначається буквою “бе”, звук [п] - буквою “пе” і т.д. Особливістю букви “м’який знак” є те, що за нею не закріплений у мові певний звук. Функція м’якого знака - позначати на письмі м’якість попереднього приголосного звука. Крім м’якого знака м’якість приголосних можуть позначати й такі букви: і, я, ю, є, наприклад: бадьорий - [бад’орий]; зілля - [з’іл’:а]; людина - [л’удина]; синє - [син’е].
Крім букв, українська мова використовує під час передачі звукового мовлення на письмі й інші графічні знаки. Це: апостроф, розділові знаки, дефіс, цифри, знак параграфа, проміжки між словами. Апостроф - надрядковий знак (’), що вживається в українському письмі для позначення твердості приголосного перед м’яким звуком [j], для розділеної, незлитої вимови різних за твердістю-м’якістю приголосних. Основні правила вживання в українській мові апострофа. Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї: після губних приголосних [ б], [п], [в], [м], [ф]: б’ю, п’ять, п’є, в’язи, тім’я; після [ р]: бур’ян, пір’я, міжгір’я, кур’єр, матір’ю; після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, об’єм, від’їзд. Апостроф не пишеться: коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: свято, цвях, дзвякнути, але верб’я, черв’як, торф’яний коли ря, рє, рю означають сполучення м’якого [ р’] із наступними [ а], [у], [е]: буряк, ряд, крюк, Рєпін. після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у: безіменний, зекономити, зуміти, загітувати. Основні правила вживання в українській мові м‘якого знака. М’який знак пишеться: 1) після м’яких [ д’], [т’], [з’], [с’], [дз’], [ц’], [л’], [н’] у кінці слова та складу: вісь, ґедзь, кінь, мідь, суть, палець, наморозь, кільце; 2) після м’яких приголосних у середині складу перед о: льон, дзьоб, сьомий, тьохкати; 3) зокрема ь пишеться у словах на: -з ь кий, -с ь кий, -ц ь кий, -з ь кість, -с ь кість, -ц ь кість; -з ь ко, -ц ь ко; -з ь кому, -с ь кому, -ц ь кому; -с ь ки, -з ь ки, -ц ь ки (вуз ь кий, волинс ь кий, донец ь кий; людськість, близ ь кість; близ ь ко, війс ь ко, багац ь ко); -ен ь ка, -ен ь ко, -он ь ка; -ен ь кий, -есен ь кий, -ісін ь кий, -юсін ь кий: ручен ь ка, батен ь ко, голівон ь ка, соколон ь ко; гарнен ь кий, малесен ь кий, свіжісін ь кий, тонюсінький; після м’якого [ л’] перед наступним приголосним: їдал ь ня, кіл ь це, пал ь ці, ковал ь ський, рибал ь ство; у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) ІІ відміни: друкарен ь, їдален ь, крамниц ь, стаєн ь; бажан ь, знан ь, кілец ь, місц ь, сердец ь, серц ь;
у дієслівних формах дійсного і наказового способу: будит ь, будят ь, ходит ь, ходят ь; буд ь, буд ь те, винос ь, винос ь те, винос ь ся. М’який знак не пишеться: після р у кінці складу або слова: вірте, кобзар, лікар, секретар, тепер, Харків; після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами - ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонкий, Уманщина; волинський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін.; бо в твірних іменниках: бренькіт, донька, нянька; після м’яких приголосних, крім [ л’], якщо за ним йдуть інші м’які приголосні: вінця, кінцівка, світ, радість, ланцюжок, свято, слід, сніг, сміх, сніп, щастя; але: різ ь бяр, (і різ ь бар), т ь мяний та похідні від них; після л в іменникових суфіксах - алн(о), -илн(о): пужално, ціпилно, держално та ін., але в зменшених формах ь пишеться: держальце, пужальце; між подовженими м’якими приголосними: буття, волосся, життя, каміння, ллється, сіллю; після д, т, н перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Панченко, Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин, але після л пишеться ь: Михал ь ченко, Михал ь чук; після ц у кінці слів - іменників чоловічого роду іншомовного походження: Галац, кварц, плац, палац, паяц, Суец, шприц, а також у деяких вигуках: бац, буц, гоц, клац.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 488; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.16.49.108 (0.007 с.) |