Концепція «перебудови» в СРСР і Україна

Березень 1985 р. – прихід до влади М.С.Горбачова, який розпочав процес «перебудови». «Перебудова» – політичний курс КПРС, спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної і ідеологічної сфер життя.

Основні етапи перебудови:

І етап (1985 – 1988 рр.) – період розробки концепції перебудови, здійснення перших економічних реформ, визрівання політичного курсу перебудови: квітень 1985 р. – програма прискорення соціально-економічного розвитку країни; червень 1987 р. – реформа М.Рижкова та Л.Абалкіна (запровадження принципу трьох «С» - самостійність, самоокупність, самофінансування); перебування перебудовчих процесів під контролем радянської номенклатури; початок політичних реформ. Але замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції. У березні 1985 p., коли криза радянського суспільства сягнула апогею, до влади прийшов М. Горбачов. Поштовх до виходу з глибокої кризи дала перебудова, курс на яку М. Горбачов проголосив у виступі на квітневому пленумі ЦК КПРС (1985 p.). Задумані реформи були не чіткі. Вони починалися під гаслами "Гласність!", "Прискорення!", "Перебудова!". Завдання гласності полягало передусім у тому, щоб відкрити людям усе, що раніше від них приховувалося, і визнати кризу всієї системи. Гасло "Прискорення!" закликало до підвищення темпів економічного і суспільного розвитку. Гасло "Перебудова!" означало курс на реформування радянського суспільства в цілому.

Ситуація в народному господарстві продовжувала погіршуватися,зменшились обсяги сільськогосподарського виробництва,приріст промислового виробництва дорівнював нулю. розладнання економічних відносин. І державний, і приватний сектори економіки прагнули отримувати максимальний прибуток не завдяки ефективності та якості, а за рахунок підвищення цін. Усе це врешті-решт призвело до цілковитого ігнорування інтересів споживача, до стрімкого падіння життєвого рівня радянських людей.
Щодо внутрішньої політики "перебудова" вважала пріоритетною не економічну, а політичну реформу. Суть її полягала у поступовому переході влади від партійного апарату до державних органів, які мали обиратися парламентським шляхом.

ІІ етап (1988 – 1991 рр.) – період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки: червень 1988 р. – ХІХ партійна конференція ухвалила рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність, яка виявилася у поверненні із забуття історичних фактів, оприлюдненні інформації про події, які приховувалися, публікації заборонених творів радянських і зарубіжних авторів, було прийнято проект конституційної реформи (двоступенева представницька система -з'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР, яка обиралася з депутатів з'їзду); 1990 р. – перші демократичні вибори до Верховної Ради; погіршення економічної ситуації; неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки; червень 1990 р. – прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки, яка з самого початку виявилася нежиттєздатною. Але безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції, розбалансованості економіки.

Перші вільні вибори народних депутатів СРСР у березні 1989 р. виявили багато нових політичних лідерів, сприяли прискоренню політизації радянських людей. Виникають так звані неформальні групи та об'єднання. Політично активне населення об'єднується у народні фронти та рухи. У більшості радянських республік починається процес відновлення незалежності. Стало очевидним, що центральна влада не в змозі стримати процес розпаду Радянського Союзу.
Найпомітніші зміни відбулись у зовнішній політиці. Радянське керівництво припинило інтервенцію в Афганістані: виведення радянських військ почалося 15 травня 1988 р. і завершилося 15 лютого 1989 р. За офіційними даними у цій війні загинуло понад 13 тис. солдатів і офіцерів, 87 тис. було поранено. Восени 1990 р. почався останній етап кризи тоталітаризму, адміністративно-командної системи. Розпочавшись ще за часів "перебудови", попри використання демократичних гасел на кшталт "нове політичне мислення", "демократизація", "гласність", криза поглибилася і через рік закінчилася розпадом Радянського Союзу. Радянська система зазнала краху