Принципи організації управління.

Нова організація виробництва повинна будуватися на таких принципах: 1) не можна підбудовувати організацію під здатності людей: треба будувати її як інструмент для досягнення чітко позначеної мети й підбирати людей, здатних забезпечити досягнення цієї мети; 2) принцип єдиноначальності: жодне особа не повинне звітувати більш ніж перед одним начальником і повинне одержувати накази тільки від цього ж начальника; 3) принцип спеціалізації в сфері керування: все регулярно повторювані дії варто чітко розподілити між працівниками апарата й не дублювати їх; 4) принцип діапазону керування: рекомендується мати не більше 6-12 підлеглих; 5) постійні обмеження кількості ієрархічних щаблів у структурі організації (чим більше підприємство, тим складніше їм управляти); 6) принцип делегування повноважень: керівник ніколи не повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий. Поняття і сучасні принципи управління. Управління являє собою цілеспрямовану координацію суспільного виробництва. Управління підприємством — це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установ­чих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосе­редньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підпри­ємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним ор­ган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визнача­ються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без дору­чення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організа­ціях, у відносинах із юридичними особами та громадянами, формує адмі­ністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в ме­жах і порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, пе­редбачених договором (контрактом) відповідно до законодавства.

 

Сучасне управління — особлива форма економічних відносин, що має свою логіку розвитку, зміну і розвиток концепцій.

Існують такі концепції управління підприємством.

Раціоналістична концепція. Суть її в тому, що успіх підприємства залежить від раціональної організації виробництва та ефективності вико­ристання ресурсів, тобто від внутрішніх факторів. Підприємство розгля­дається як закрита система, мета і завдання якої є заданими і стабільними протягом тривалого часу. Основа стратегії підприємства — поглиблення спеціалізації виробництва, побудова організаційної структури за функціо­нальним принципом, вирішальне значення надається контролю.

Неформальна концепція має за основу ситуаційний підхід до управ­ління. Підприємство розглядається як відкрита система, і головна пере­думова її успіху лежить поза нею. Успіх пов'язується з тим, наскільки успішно підприємство пристосовується до зовнішнього середовища.

В управлінні сучасною економікою необхідно керуватися прин­ципами:

- чіткого розподілу праці;

- додержання дисципліни і порядку;

- повноваження й відповідальності;

- використання мотивації високопродуктивної праці;

- забезпечення справедливості;

- упевненості в постійності й стабільності роботи;

- дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно з ієрархіч­ним ланцюгом;

- заохочення ініціативи.

Процес управління на підприємстві — це неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконання функцій управління для досяг­нення мети господарської діяльності.

Управлінські рішення не можна розглядати як довільну дію. Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного чи іншого суб'єкта, яка перешкоджає його ефективному функціонуванню та розвитку.